ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" травня 2025 р. справа № 300/907/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи: з 01.01.1992 по 10.07.1992, з 06.03.2000 по 26.05.2003, з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017 та заробітку згідно з довідками від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 11.11.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 01.01.1992 по 10.07.1992, з 06.03.2000 по 26.05.2003, з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017 та заробітку згідно з довідками від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача підтверджено спірні періоди роботи. Органи ПФУ не позбавлені права, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи. Проте відповідачем не вжито певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів трудової книжки позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи. Враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, та враховуючи додаткові документи, відповідач протиправно не врахував у повному обсязі спірні періоди роботи позивача до його страхового стажу. Зазначено, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивача спірних періодів роботи. Зазначено, що довідками від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки підтверджено відомості нарахованої заробітної плати позивачу за періоди роботи з 01.08.2013 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.08.2017. Зміст вказаних довідок свідчить, що вони видані на основі первинних документів (особових рахунків). Вказані довідки підписані відповідальними особами, на них проставлені печатки відповідної юридичної особи. Також ці довідки містить адресу місцезнаходження установи, яка видала такі довідки. З огляду на наведене, такі довідки відповідають вимогам законодавства, оскільки видані на підставі особових рахунків, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адресу установи, якою видано такі довідки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 03.03.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що за відсутності у відповідача даних щодо сплати страхових внесків у спірні періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу, відсутності права Пенсійного фонду на отримання інформації з індивідуального особового рахунку застрахованої особи на території іноземної держави для зарахування спірних періодів роботи позивача на території РФ до страхового стажу відсутні правові підстави. Також, зазначено, що на осіб, які працювали в РФ після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території. При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Зазначено, що підтвердження довідки про заробітну плату здійснюється шляхом перевірки відповідності суми заробітної плати, зазначеної у довідці, первинними документами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, за результатом розгляду заяви від 08.01.2025, прийняло рішення від 15.01.2025 № 092850027790 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Згідно вказаного рішення враховано позивачу страховий стаж 18 років 11 місяців 09 днів. Не зараховано до страхового стажу позивача: період роботи в РФ з 13.02.1990 по 31.12.1991, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980, оскільки на виконання вимог статті 24-1 Закону № 1058-IV відсутня інформація щодо нездійснення іншою державою (РФ) пенсійних виплат за зазначений період;
- період роботи з 06.03.2000 по 26.05.2003, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980, оскільки відсутні відомості про роботу згідно даних наявних в індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- періоди роботи в РФ: з 01.01.1992 по 10.07.1992, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980: з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017, згідно вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.04.2015, оскільки РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Додатково, зазначено що довідки видані ООО "КомиКуєст Интєрнешнл" (мовою оригіналу), довідки про доходи № 677 від 28.06.2017, № 0204 від 28.06.2017, не розглядалися, оскільки РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.23).
Надалі позивач надав до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області додаткові документи, у зв'язку з чим відповідачем прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV (а.с.24).
Згідно розрахунку стажу страховий стаж позивача при призначенні пенсії за віком становить 21 рік 9 місяців 25 днів. До страхового стажу позивача не зараховано спірні періоди роботи: з 01.01.1992 по 10.07.1992, з 06.03.2000 по 26.05.2003, з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017 та заробітку за вказані періоди згідно довідок від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки (а.с.16-22, 25).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Суд встановив, що записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980, вкладиша в трудову книжку НОМЕР_2 від 20.04.2015 про прийняття та звільнення з роботи у спірні періоди роботи на території РФ: з 01.01.1992 по 10.07.1992, з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017, містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій позивач працював, а також завірені підписом відповідальної особи. Вказані записи скріплені печатками (а.с.9-13).
Як встановлено, не зараховано до страхового стажу позивача:
- період роботи з 06.03.2000 по 26.05.2003, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980, оскільки відсутні відомості про роботу згідно даних наявних в індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- періоди роботи в РФ: з 01.01.1992 по 10.07.1992, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980: з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017, згідно вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.04.2015, оскільки РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
За таких обставин безпідставними є посилання Управління на ту обставину, що з 01.01.2023 РФ також припинила участь в Угоді, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023.
З урахуванням викладеного суд констатує, що на час трудової діяльності позивача у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 на території РФ.
Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищенаведені висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.
Враховуючи вищенаведене відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи на території РФ: з 01.01.1992 по 10.07.1992, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980: з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017, згідно вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.04.2015 з обґрунтувань, що РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 06.03.2000 по 26.05.2003, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980, оскільки відсутні відомості про роботу згідно даних наявних в індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд встановив, що записи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980 про прийняття та звільнення з роботи у спірний період роботи з 06.03.2000 по 26.05.2003 містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій позивач працював, а також завірені підписом відповідальної особи. Вказані записи скріплені печаткою (а.с. 10).
Згідно із статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Схожі ситуації виникали у судовій практиці. Зокрема, у постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "внаслідок невиконання товариством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 1 січня 2004 року по 1 квітня 2005 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи." Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку, оскільки як і у справі, що розглядається, позивач в оскаржуваний період також перебував на посаді директора. Цей правовий висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 340/1454/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 06.03.2000 по 26.05.2003, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1980 з обґрунтувань, що відсутні відомості про роботу згідно даних наявних в індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Щодо вимог про урахування заробітку згідно з довідками від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки, суд зазначає наступне.
Згідно з частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV).
Зі змісту довідок від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204, № б/н про заробіток за 2016-2017 роки вбачається, що вони видані на підставі особових рахунків про нарахування заробітної плати позивачу за періоди роботи з 01.08.2013 по 31.12.2015, з 01.01.2016 по 31.08.2017. Крім того, зазначені довідки завірені печатками, містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача, підтвердження про відрахування страхових внесків в пенсійний фонд РФ (а.с.16, 17).
У постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 суд дійшов наступного висновку: "… посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".
Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії".
Суд зазначає, що аргументи відповідача не містять належних та об'єктивно обумовлених обґрунтувань, які б спростовували відповідність вищевказаних довідок, а сумніви відповідача самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при нарахуванні позивачу пенсії, тому неврахування при нарахуванні пенсії спірних довідок не може бути підставою для неврахування заробітної плати, яку отримував позивач для обчислення його пенсії.
За таких обставин, є протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування позивачу заробітку згідно з довідками від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки.
Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, оскільки, згідно ч. 5. ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, суд дійшов висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи: з 01.01.1992 по 10.07.1992, з 06.03.2000 по 26.05.2003, з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017 та заробітку згідно з довідками від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 11.11.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 01.01.1992 по 10.07.1992, з 06.03.2000 по 26.05.2003, з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017 та заробітку згідно з довідками від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи: з 01.01.1992 по 10.07.1992, з 06.03.2000 по 26.05.2003, з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017 та заробітку згідно з довідками від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 11.11.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 01.01.1992 по 10.07.1992, з 06.03.2000 по 26.05.2003, з 20.04.2015 по 24.02.2016, з 25.02.2016 по 09.01.2017, з 11.01.2017 по 28.06.2017 та заробітку згідно з довідками від 26.02.2018 № 86, від 28.06.2017 № 0204 та довідкою б/н про заробіток за 2016-2017 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.