справа № 761/23706/23
провадження № 22-ц/824/673/2025
06 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року в складі судді Мальцева Д. О.,
встановив:
30.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ №1882-ос від 28.04.2023 (з внесеними до нього подальшими змінами) про звільнення її з роботи; поновити її на посаді редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання «Перший канал» дирекції «Українське радіо» Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» ( далі - АТ "НСТУ"); стягнути з АТ «НСТУ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.05.2023 по дату поновлення на роботу; стягнути з АТ «НСТУ» на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що з 05.01.2004 вона безперервно працювала на посаді редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами в Національній радіокомпанії України, яка була перетворена на Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», та перейменована 08.09.2020 на АТ «НСТУ».
02.05.2023 наказом №1882-ос від 28.04.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » її було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 статті 40 К3пП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Враховуючи, що на момент звільнення вона перебувала на лікарняному, дата звільнення була декілька разів змінена шляхом внесення змін до наказу: на 09 травня 2023 року наказом №2008-ос від 02.05.2023; на 15 травня 2023 року наказом №2328-ос від 09.05.2023; на 23 травня 2023 року наказом №2403-ос від 17.05.2023, відповідно до якого було внесено зміни та зазначено дату звільнення з посади саме 23.05.2023.
Вважала, що її звільнення відбулося з грубим порушенням вимог чинного трудового законодавства, а наказ про звільнення є незаконним з таких підстав.
Зазначала, що під час проведення звільнення не було дотримано відповідного порядку скорочення працівника, а саме, працівника не було переведено, за його згодою, на іншу роботу, та не враховане переважне право залишення на роботі.
16.02.2023 нею було отримано персональне письмове попередження про наступне вивільнення з АТ "НСТУ" з переліком вакансій на 14 аркушах та запропоновано обрати посаду, яка б відповідала її кваліфікації та стану здоров'я.
Вона обрала посади: провідний фахівець 0,5 посадового окладу (Дирекція соціально важливого контенту спеціальних проектів); провідний фахівець (Департамент програм); адміністратор телесуфлера ( Відділ трансляцій).
Погодившись з даними посадами вона написала заяви на переведення, проте замість переведення на одну з цих посад їй повідомили, що необхідно пройти співбесіду разом з іншими кандидатами на ці вакансії, та додатково запропонували самостійно звернутися до директорів відповідних структурних підрозділів.
З метою бути переведеною на посаду "адміністратор телесуфлера" вона дистанційно пройшла першу співбесіду та отримала доступ до проходження тестового завдання. Після успішного проходження тестового завдання було проведено підсумкову співбесіду, на якій було озвучено, що вона посіла 3 місце. Комісія обрала жінку, яка зайняла 2-е місце за результатами тестування, враховуючи той факт, що в неї більше стажу в даній сфері. Проте її кандидатуру майже не обговорювали, не дивлячись на той факт, що вона має стаж роботи у відповідача майже 20 років та має переважне право на залишення на роботі.
Вважала, що вказані дії суперечать діючому законодавству, оскільки при наявності вакантних посад та отриманні згоди від працівника на переведення, враховуючи той факт, що вона має переважне право на залишення на роботі, роботодавець зобов'язаний здійснити таке переведення.
Частина 3 статті 492 КЗпП України не передбачає проходження додаткових випробувань, співбесід чи конкурсного відбору при переведенні працівника на іншу посаду при скороченні штату чи зміни в організації роботи, коли в особи є переважне право на залишення на посаді.
Звільнивши її з роботи, відповідач не врахував вимоги статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі.
Зазначала, що вона пропрацювала на підприємстві майже 20 років, з них понад 15 років на посаді редактора редакції мовлення німецькою мовою майже 15 років. Жодних нарікань до її продуктивності праці та якості не надходило. Крім вищої освіти та значного досвіду роботи вона має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) № НОМЕР_1 , видане 24.09.2020. Також вона є одинокою особою, вона не має інших членів сім'ї, що працюють та отримують самостійний заробіток.
Щодо відшкодування моральної шкоди зазначала, що з моменту повідомлення про звільнення вона перебуває у постійному емоційному та нервовому напруженні, душевному хвилюванні, тривозі, стресі тощо, що спричинило значне погіршення стану її здоров'я, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, належного фінансового забезпечення. Розмір нанесеної відповідачем моральної шкоди вона оцінила в 50 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказом АТ «НСТУ» від 24.01.2023 № 47 «Про введення в дію змін до структури та штатного розпису АТ «НСТУ» з 01.05.2023 введено зміни до структури та штатного розпису АТ «НСТУ». З 01.05.2023 зі штатного розпису виводилась посада редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання «Перший канал» дирекції «Українське радіо» АТ «НСТУ», яку обіймала позивачка. 16.02.2023 позивачку ознайомлено з персональним письмовим попередженням про наступне вивільнення, яким її поінформовано про скорочення посади, яку вона обіймала, та про наступне вивільнення. Крім того, її ознайомлено з усіма вакантними посадами АТ «НСТУ», які містились на 14 аркушах.
27.03.2023 позивачка подала заяву про переведення на посаду провідного фахівця управління внутрішнього виробництва дирекції соціально важливого контенту та спеціальних проектів; 11.04.2023 - на посаду провідного фахівця управління підтримки роботи департаменту програм ТВО «Перший» дирекції телебачення; 11.04.2023 - на посаду адміністратора телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення.
17.04.2023 АТ «НСТУ» розглянуто заяви ОСОБА_1 щодо її переведення на вакантну посаду провідного фахівця управління внутрішнього виробництва дирекції соціально важливого контенту та спеціальних проектів та вакантну посаду провідного фахівця управління підтримки роботи департаменту програм ТВО «Перший» дирекції телебачення.
ОСОБА_1 була особисто присутня під час розгляду вказаних заяв, відмовилась претендувати на вказані вакантні посади, що зафіксовано протоколом від 17.04.2023 № 18 (підпункти 1 та 5 пункту 1 порядку денного).
26.04.2023 AT «НСТУ» розглянула заяву ОСОБА_1 та інших працівників про переведення на вакантну посаду адміністратора телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення. За результатами розгляду заяв претендентів на вказану посаду комісія рекомендувала до переведення ОСОБА_2 .
Оскільки в штатному розписі посада редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо" АТ "НСТУ" була лише одна і вона скорочувалась, а іншої рівнозначної посади у відповідному структурному підрозділі не залишилось (скорочено весь підрозділ), це виключає можливість роботодавця застосовувати до позивачки переважне право на залишення на роботі.
Враховуючи те, що позивачка була попереджена про майбутнє вивільнення із займаної посади згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників у межах строку, визначеного законом, та одночасно з попередженням про майбутнє вивільнення позивачці було запропоновано всі вакантні посади на підприємстві, від яких остання відмовилась, з огляду на те, що КЗпП України не містить регламентації дій роботодавця при визначенні ( відборі) одного із працівників, посади яких скорочуються, для переведення на вакантну посаду за умови наявності двох і більше претендентів, суд першої інстанції дійшов висновку, що процедура звільнення позивачки порушена не була, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , так як звільнення її з роботи було здійснено в межах чинного законодавства.
21.02.2024 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено, що позивачкою було обрана посада телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення, на яку вона не була переведена.
Суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України, натомість відповідачем була порушена процедура переведення на іншу посаду, обраний спосіб переведення суперечить діючому законодавству, оскільки при наявності вакантних посад та отриманні згоди від працівника на переведення, роботодавець зобов'язаний здійснити таке переведення без будь-яких додаткових випробувань, співбесід чи конкурсного відбору.
Висновок суду першої інстанції, що право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується при працевлаштуванні на іншу посаду, суперечить самій суті цієї статті, оскільки в ній прямо зазначено, що вона діє як при скороченні чисельності працівників, так і штату працівників, залишення на роботі не означає залишення на посаді, відсутнє будь-яке обмеження щодо того, що це має бути змагання кваліфікацій та досвіду між представниками однієї посад, яка залишається в структурному підрозділі.
Вказаний висновок також суперечить постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №161/7196/19, відповідного до якого визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Судом не було проаналізовано пункт 7 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який містить формулювання, що особам віднесеним до категорії 1 надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування. Тобто, дане положення зберігає переважне право залишення на роботі таким особам, включаючи їх працевлаштування, при цьому не вказано, що повинно відбутися переведення на рівнозначні посади.
У рішенні суду також не відображено суперечливість позиції відповідача щодо застосування/незастосування переважного права на залишення на роботі, як саме визначалася кваліфікація та продуктивність праці та які саме враховані підстави для залишення на роботі, з передбачених ч. 2 ст.42 КЗпП України.
20.11.2024 представник АТ «НСТУ» - Новак А. А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилається на те, що АТ "НСТУ" було дотримано порядок звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Судом першої інстанції правильно надано оцінку обставинам справ та наданим доказам, висновки суду відповідають обставинам справи.
З штатного розпису вбачається, що посада, з якої звільнено позивачку, була лише одна і вона скорочувалась, а іншої рівнозначної посади у відповідному структурному підрозділі не залишилось (скорочено весь підрозділ), що виключає можливість роботодавця застосовувати переважне право на залишення на роботі.
В межах спірних правовідносин в процедурі розірвання трудового договору у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) кілька працівників, посади яких скорочувались, одночасно претендували на зайняття вакантної посади адміністратора телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення.
З урахуванням кваліфікації претендентів, стажу їх роботи, наявності дисциплінарних стягнень, обставин соціального характеру, а також виконання всіма претендентами завдання у межах функціональних обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, відповідачем прийнято рішення про переведення на вакантну посаду саме ОСОБА_2 . Роботодавець позбавлений можливості перевести на одну вакантну посаду всіх претендентів.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Представник АТ "НСТУ" - Новак А. А. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарга, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 закінчила Київський державний лінгвіністичний університет за спеціальністю "Мова і література" (дві іноземні мови), що підтверджується Дипломом серії НОМЕР_2 від 21 червня 1996 року.
ОСОБА_1 пройшла курси навчання в Телерадіопресінституті за спеціальністю журналіст, диктор-ведучий телепрограм, про що 22 квітня 2011 року видано сертифікат.
Із записів трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що остання:
- 05 січня 2004 року на підставі наказу № 3-к від 05.01.2004 була прийнята на посаду старшого редактора головної редакції мовлення німецькою мовою творчо-виробничого об'єднання "Всесвітня служба радіомовлення України";
- 01 жовтня 2010 року творчо-виробничого об'єднання "Всесвітня служба радіомовлення України" перейменовано в творче об'єднання "Всесвітня служба радіомовлення України";
- 02 грудня 2013 року на підставі наказу № 335-к від 28.11.2012 була призначена на посаду заступника завідувача редакції координації та випуску творчого об'єднання "Всесвітня служба радіомовлення України";
- 25.08.2015 на підставі наказу № 255-к від 25.08.2015 була призначена на посаду старшого редактора головної редакції мовлення англійською мовою творчого об'єднання "Всесвітня служба радіомовлення України";
- 15.12.2015 на підстав наказу №347-к від 30.11.2015 була звільнена згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з переведенням до Філії Національної телекомпанії України "Центральна дирекція "Українське радіо";
- 16.12.2015 на підставі наказу №2-к від 10.12.2015 прийнята по переведенню з Національної радіокомпанії України на посаду старшого редактора головної редакції мовлення англійською мовою творчого об'єднання "Всесвітня служба радіомовлення України";
- 19.01.2017 на підставі наказу ПАТ «НСТУ» №1 від 19.01.2017 року Філія Національної телекомпанії України "Центральна дирекція "Українське радіо'перейменована у філію публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України «Центральна дирекція "Українське радіо";
- 15.12.2017 на підставі наказу №1406-к від 08.12.2017 переміщена на посаду старшого редактора редакції мовлення англійською мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо" ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»;
- 23.04.2018 на підставі наказу №1160-к від 20.04.2018 переведе на посаду редактора редакції мовлення англійською мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо";
- 01.03.2019 на підставі наказу № 429-к від 28.02.2019 переведена на посаду редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо";
- наказом №2577-к від 08.09.2020 ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" перейменовано на АТ "НСТУ " з 08 вересня 2020 року.
Згідно з протоколом засідання Наглядової ради АТ «НСТУ» №72 від 30 серпня 2022 року, членами Наглядової ради АТ «НСТУ» вирішено наступне:
1. Затверджено Перелік самостійних структурних підрозділів у складі АТ «НСТУ» (додаток 3) з редакційними правками та схвалено Цільову організаційну структуру АТ «НСТУ» (додаток 4) з редакційними правками.
2. Доручено правлінню АТ «НСТУ»:
- до 01 січня 2023 року здійснити реорганізацію структурних підрозділів у складі АТ «НСТУ» відповідно до цього рішення Наглядової ради;
- забезпечити здійснення заходів, передбачених законодавством України;
- на основі Цільової організаційної структури АТ «НСТУ» розробити та затвердити структуру та штатний розпис АТ «НСТУ» відповідно до п.п.15 п.66 Статуту AT «НСТУ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1039 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 року № 737).
3. Надано право правлінню АТ «НСТУ» без погодження з Наглядовою радою АТ «НСТУ» приймати рішення про перейменування самостійних структурних підрозділів (у зв'язку з уточненням, розширенням, частковою зміною функціоналу), що не призведе до їхньої ліквідації, а також змінювати підпорядкованість самостійних структурних підрозділів, визначених у Переліку.
4. Зобов'язано правління АТ «НСТУ» щоквартально звітувати про хід реорганізації на засіданні Наглядової ради.
Відповідно до протоколу №354 засідання правління акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія» від 26 грудня 2022 року, членами правлінням вирішено затвердити Техніко-економічне обґрунтування щодо змін в організації виробництва й праці АТ «НСТУ».
Як вбачається з протоколу № 359 засідання правління акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія» від 24 січня 2023 року, членами правління вирішено:
- затвердити з 01 травня 2023 року зміни до структури та штатного розпису АТ «НСТУ» на 2023 рік, затверджених рішенням правління АТ «НСТУ» від 21 грудня 2022 року № 353 (зі змінами), що додаються;
- члену правління АТ «НСТУ» (Д. Козлов), директору з управління персоналом (В. Сидоренко), керівникам філій АТ «НСТУ» забезпечити здійснення заходів, передбачених законодавством, та впровадження передбачених підпунктом 1 цього пункту Змін.
Наказом АТ «НСТУ» від 24 січня 2023 року № 47 «Про введення в дію змін до структури та штатного розпису АТ «НСТУ», введено в дію з 01 травня 2023 року за рахунок коштів фінансової підтримки з Державного бюджету України за бюджетною програмою 3802080 «Фінансова підтримка Національної суспільної телерадіокомпанії України» затверджені рішенням правління АТ «НСТУ» від 24 січня 2023 року № 359 зміни до структури та штатного розпису АТ «НСТУ» на 2023 рік, затверджених рішенням правління АТ «НСТУ» від 21 грудня 2022 року № 353 (зі змінами) та введених у дію наказом АТ «НСТУ» від 22 грудня 2022 року № 771 (зі змінами), що додаються. Контроль за виконанням цього наказу покладено на члена правління АТ «НСТУ» ОСОБА_3 .
Згідно з витягу із змін до штатного розпису АТ «НСТУ», затверджених рішенням правління АТ «НСТУ» від 24 січня 2023 року № 359, з 01 травня 2023 року з головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо" виведено посаду редактора редакції мовлення німецькою мовою, яку обіймала позивачка.
Наказом АТ «НСТУ» від 25 січня 2023 №49 «Про організацію заходів, пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників)» в АТ «НСТУ», визначено перелік заходів, які необхідно вжити телерадіокомпанії в процесі реалізації змін в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників)» в АТ «НСТУ».
Наказом АТ «НСТУ» від 15 лютого 2023 року № 107 утворено в центральній дирекції АТ "НСТУ" комісії з організації заходів, пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату і чисельності працівників), для визначення переважного права на залишення на роботі працівників центральної дирекції АТ "НСТУ", що підлягають попередженню про майбутнє звільнення з роботи, переведенню чи звільненню.
Персональним письмовим попередженням від 16 лютого 2023 року про наступне вивільнення ОСОБА_1 попереджено, що посада редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо" була скорочена, а тому вона підлягає вивільненню.
Водночас, відповідно до наказу АТ «НСТУ» від 25 січня 2023 року № 49 «Про організацію заходів, пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) в АТ «НСТУ» ОСОБА_1 запропоновано ознайомитися із переліком усіх вакантних посад в АТ «НСТУ» (14 арк.) та обрати відповідну до її кваліфікації та стану здоров'я вакантну посаду для переведення. Повідомлено, що не раніше 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального письмового попередження, вона підлягає звільненню з роботи за пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно із Законом, зокрема вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку. У разі прийняття нею пропозиції про переведення та відповідності кваліфікаційним вимогам до обраної посади, просили ОСОБА_1 подати відповідну заяву до АТ «НСТУ».
Вказане повідомленням разом з додатком - переліком усіх вакантних посад у АТ «НСТУ» на 14 арк. ОСОБА_1 отримала 20 лютого 2023 року, про що свідчить її особистий підпис.
27 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до члена правління АТ "НСТУ" Дмитра Козлова з заявою, в якій просила перевести її на посаду провідного фахівця управління внутрішнього виробництва дирекції соціально важливого контенту та спеціальних проєктів на 0,5 ставки з посадовим окладом 31 033 гривні.
11 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до члена правління АТ "НСТУ" Дмитра Козлова з заявою, в якій просила перевести її на посаду провідного фахівця управління підтримки роботи департаменту програм ТВО "Перший" дирекції телебачення на час декретної відпустки до 09.10.2025 з посадовим окладом 16 674 грн.
11 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до члена правління АТ "НСТУ" ОСОБА_4 з заявою, в якій просила перевести її на посаду адміністратора телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення з посадовим окладом 10 343 грн.
Відповідно до протоколу №18 засідання Комісії з організації заходів пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) ("Комісія") від 17 квітня 2023 року, ОСОБА_1 відмовилась від виконання завдань у межах функціональних обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, та відповідно, від розгляду її зави щодо вакантних посад : провідного фахівця управління внутрішнього виробництва дирекції соціально важливого контенту та спеціальних проєктів; провідного фахівця управління підтримки роботи департаменту програм ТВО "Перший" дирекції телебачення.
Відповідно до протоколу №22 засідання Комісії з організації заходів, пов'язаних зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату та чисельності працівників) від 26 квітня 2023 року, при продовженні проведення заходів, спрямованих на визначення переважного права на залишенні на роботі працівників АТ "НСТУ", які були попереджені про майбутнє звільнення з роботи, шляхом встановлення відповідності кваліфікації таких працівників кваліфікаційним вимогам обраних ними вакантних посад, проведення консультацій із керівниками відповідних самостійних структурних підрозділів та виконання, за бажанням працівників, завдань у межах функціональних обов'язків, передбачених посадовими інструкціями, для їх переведення на обрані вакантні посади, було розглянуто заяви працівників на зайняття вакантної посади адміністратора телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення.
За результатом виконання завдання всіма претендентами, ОСОБА_5 , директор департаменту телевиробництва дирекції телебачення повідомив Комісію про те, що всі претенденти, які взяли участь, певною мірою впоралися із завданням. Найкраще із завданням впорався ОСОБА_6 , також повністю впоралася, але довше виконувала завдання ОСОБА_2 . Гірше з завданням справилися ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відповідно.
Комісією повідомлено ОСОБА_8 та всіх претендентів, які пройшли завдання про те, що двоє претендентів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають обставини, які відповідно до статті 42 КЗпП України можуть надавати переважне право на залишення на роботі, а тому Комісія не буде рекомендувати переведення на цю вакантну посаду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Заперечень щодо цих обставин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мали.
Комісією взято до уваги, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства (аварія на ЧАЕС, 2 група) та має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), однак, з урахуванням того, що ОСОБА_2 має більше тривалого безперервного стажу роботи на цьому підприємстві (зокрема, тривалого стажу роботи на керівних посадах) та повного виконання нею тестового завдання у межах функціональних обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, Комісія рекомендувала ОСОБА_2 до переведення на обрану нею вакантну посаду.
З порівняльної таблиці претендентів на посаду адміністратора телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення вбачається, що комісією при порівнянні претендентів, що залишились, взято до уваги наступне:
- ОСОБА_1 , спеціаліст: вчитель німецької та англійської мов; кваліфікаційним вимогам відповідає; стаж роботи заг. стаж - 21 р. 4 м., за фахом - 1 р. 6 м., стаж роботи на кер. посадах - 1 р. 8 м., стаж роботи редактором - 19 р. 2 м., стаж роботи на підприємстві з 5 січня 2004 року, стаж роботи у телевиробництві відсутній; дисциплінарні стягнення - відсутні; обставини, які можуть враховуватися при застосовуванні статті 42КЗпП України - особа з інвал. з дитинства ( аварія на ЧАЕС) 2 група, безстроково; посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( категорія 1);
- ОСОБА_2 спеціаліст: інженер електронної техніки; кваліфікаційним вимогам відповідає; стаж роботи заг. стаж - 44 р. 7 м., за фахом - 23 р. 10 м., стаж роботи на кер. посадах - 10 р. 5 м., стаж роботи на підприємстві з 1 жовтня 2002 року, всі займані посади на підприємстві пов'язані із телевиробництвом; дисциплінарні стягнення - відсутні; обставини, які можуть враховуватися при застосовуванні статті 42 КЗпП України - працівник з найбільш тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві серед претендентів (а.с.188 т. 1).
Також взято до уваги результати виконання завдання претендентами на посаду адміністратора телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення:
ОСОБА_6 - перше місце (виконано повністю,швидко і без помилок);
ОСОБА_2 - друге місце ( виконано повністю правильно, але повільно);
ОСОБА_1 0 третє місце ( виконано з помилками і повільно);
ОСОБА_7 - четверте місце ( виконано з великою кількістю помилок і повільно) ( а. с. 189 т.1).
28 квітня 2023 року членом правління АТ "НСТУ" Дмитром Козловим видано наказ №1882-ос , яким звільнено ОСОБА_1 , редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо" з 02 травня 2023 року, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 К3пП України та у зв'язку із ознайомленням її з усіма вакантними посадами, які були чи з'явилися в АТ "НСТУ" в період проведення процедури вивільнення, обранням нею посад, які вона не може обіймати у зв'язку з невідповідністю наявної у неї кваліфікації до посад, які вона вивила бажання обіймати та бути переведеною, не обрання іншої, відповідної до наявної у неї спеціалізації та кваліфікації, вакантної посади та не обрання інших запропонованих їй вакантних посад у АТ "НСТУ", які не відповідають спеціальності та кваліфікації, але передбачають роботу, яку ОСОБА_1 змогла б виконувати з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи і стану здоров'я, у порядку передбаченому частиною третьої статті 492 КЗпП України.
Підстава : персональне письмове попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення від 16 лютого 2023 року ( із додатком), пропозиція до персонального письмового попередження ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року ( із додатком), рішення Комісії для визначення переважного права на залишення на роботі працівників АТ "НСТУ" №9 від 31 березня 20243 року, №18 від 17 квітня 2023 року, №22 від 26 квітня 2023 року, лікарняний лист 7690969-2014506454-1.
Наказами від 02.05.2023 № 2008-ос , від 09.05.2023 № 2328-ос, від 15.05.2023 №2385-ос, від 17.05.2023 № 2403-ос внесено зміни до наказу про звільнення позивачки в частині зміни дати звільнення у зв'язку з продовженням строку тимчасової непрацездатності позивачки. Дату звільнення змінено на 23 травня 2023 року.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Водночас, роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов'язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21) та багатьох інших.
У справі, яка переглядається, судом установлено, що у АТ «НСТУ» мали місце зміни в організації виробництва і праці, які обумовили скорочення чисельності штату працівників, а тому з 01 травня 2023 року, у зв'язку з введенням в дію нового штатного розпису АТ «НСТУ», підлягала скороченню посада редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо", яку обіймала позивачка ОСОБА_1 .
Вказана обставина не спростована позивачем.
Також судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про скорочення своєї посади та наступне звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП шляхом вручення під особистий підпис 20 лютого 2023 року персонального письмового попередження від 16 лютого 2023 року про наступне вивільнення, та одночасно отримала перелік усіх вакантних посад у АТ «НСТУ» (14 арк.).
В цій справі встановлено, що посада редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо", яку було скорочено, була одна, рівнозначної вакантної посади у відповідача не було передбачено.
За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутності порушення переважного права на залишення на роботі позивача, так як право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування на іншу посаду,оскільки переважне право на залишення на роботі враховується при скороченні декількох посад, тобто інші рівнозначні посади залишаються, і тоді роботодавець застосовує переважне право та надає право на залишення на роботі.
В постанові Верховного Суду від 17 травня 2022 року у справі №756/7222/18 зазначено, що правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушень статті 42 КЗпП України при звільненні позивача з роботи, оскільки посада редактора редакції мовлення німецькою мовою головної редакції програм іноземними мовами творчого об'єднання "Перший канал" дирекції "Українське радіо", яку обіймала позивачка, не є рівнозначною посаді адміністратора телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення.
Висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №161/7196/19, на яку йде посилання в апеляційній скарзі, оскільки в цій справі було встановлено, що в ТОВ "Стоматологія" посаду касира-реєстратора займали два працівники, одним з яких був позивач. Разом із тим, питання щодо переважного права на залишенні на роботі відповідачем взагалі не розглядалося, що є порушення статті 42 КЗпП України.
Обставини справи в даній справі є іншими.
З цих же підстав суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивачки переважного права на залишенні на роботі з огляду на її статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до категорії 1, оскільки в даному випадку відбулось скорочення єдиної посади редактора, яку обіймала позивачка, іншої рівнозначної посади у відповідному структурному підрозділі не залишилось.
Разом з тим, відповідачем було розглянуто питання переважного права на залишенні на роботі позивача, враховуючи, що на одну посаду телесуфлера відділу трансляцій департаменту телевиробництва дирекції телебачення претендувало декілька працівників. Результат роботи комісії було відображено у відповідному висновку та порівняльних таблицях.
Доказів того, що позивачка надала згоду на зайняття інших вакантних посад матеріали справи не містять.
Отже, суд першої інстанції, урахувавши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивачки з займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників відбулося із дотриманням норм трудового законодавства.
Також є правильними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог, які є похідними від основної позовної вимоги про поновлення на роботі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, колегія суддів приходить до висновку відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.05.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук