Справа № 523/3096/25
Номер провадження 3/523/1435/25
"05" травня 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Середа І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,
26 лютого 2025 року до суду надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП за обставинами того, що 19 лютого 2025 року о 17.29 годині в м. Одесі, по вул.Балківській, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 , надав послуги із перевезення пасажирів у кількості 8 осіб без ліцензії на даний вид господарської діяльності, чим порушив п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.164 КУпАП.
За вказаними обставинами державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 0002959 від 19 лютого 2025 року.
У судовому засіданні 28 квітня 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Слаблюк В.М. надав письмові пояснення, в яких вказав на протиправність протоколу про порушення та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, з огляду на таке.
Державним інспектором під час складання протоколу порушено вимоги Порядку застосування засобів фото- і відеофіксції посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки відео, яке є у матеріалах справи, є неповним, переривається, зупиняється, місцями відсутній звук, також не зазначено з якої бодікамери запис, який його номер і дата, а тому цей доказ є неналежним. У протоколі фактично не зазначено об'єктивної сторони правопорушення та відсутнє посилання на нормативний акт, який регулює питання провадження господарської діяльності у сфері перевезення пасажирів. Необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі три і більше разів з метою отримання доходу. Проте доказів на підтвердження цього надано не було. Крім того, не встановлені особи, які перебували у салоні та не опитані щодо обставин замовлення та оплати послуг із перевезення.
У своїх додаткових поясненнях, надісланих суду 02 травня 2025 року, адвокат Слаблюк В.М. додатково зазначив, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, в частині здійснення господарської діяльності без ліцензії, може бути лише суб'єкт господарювання, проте доказів, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем матеріали справи не містять. На відеозаписі, долученому до матеріалів справи, ОСОБА_1 заявляє про відсутність у нього регулярної підприємницької діяльності, пов'язаної з перевезеннями, що комерційне перевезення пасажирів на постійній основі він не здійснює, а лише виконав особисте прохання знайомих підвезти їх у певне місце, не отримавши за це жодної грошової винагороди чи іншої матеріальної вигоди.
Також до пояснень адвокат долучив витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 26 січня 2017 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 після роз'яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, свою вину не визнав, вказавши на те, що він здійснив одноразове перевезення пасажирів, на прохання товариша, у якого зламався транспортний засіб, коштів за це він не отримував, ліцензії на перевезення пасажирів не має, не є ФОП.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Слаблюка В.М., суддя дійшла висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на таке.
Відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), передбачена ч.1 ст. 164 КУпАП.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що відповідальність за вказане правопорушення наступає не стільки за перевезення пасажирів без ліцензії та реєстрації особи як підприємця, а, перш за все, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Отже, диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.
Згідно ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Разом з тим, відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. За провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 20 вказаного закону).
Відповідно до п.24 ч 1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Аналізуючи вказані норма, можна дійти висновку, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП суб'єкт складання протоколу повинен надати докази того, що ця особа дійсно здійснювала господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без відповідної ліцензії, а також отримувала від здійснення зазначеного виду діяльності дохід.
У той же час у протоколі № 0002959 від 19 лютого 2025 року при викладі обставин вчинення правопорушення відображено одиничний факт, що мав місце відповідно 19 лютого 2025 року, а не систематичну діяльність, яка має здійснюватися протягом певного періоду часу.
Але одиничний факт надання платних послуг по перевезенню пасажирів не утворює складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути відображені всі істотні обставини справи, які відображають всі елементи складу правопорушення, зокрема:
- протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, адже господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер;
- всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для господарської діяльності;
- інші обставини, які мають істотне значення (наприклад, що особа не перебуває в трудових відносинах з юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а також, що ця особа не працює на іншого суб'єкта без укладення трудового договору з порушенням вимог ст.24 КЗпП України).
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Системний аналіз положень КУпАП свідчить про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є частиною національного законодавства та яку національні суди повинні враховувати при розгляді справ (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV та ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України»).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження поширюється Європейським судом з прав людини й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративного правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011).
Виходячи з практики застосування ЄСПЛ ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Відповідно до ст. 255 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 23, 164, 221, 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її ухвалення.
Суддя