Справа № 523/7872/25
Провадження №2/523/4348/25
"06" травня 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Малиновський О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Адвокат Петрів І.М. діючи на підставі ордеру в інтересах ОСОБА_1 01.05.2025р. звернувся до суду через систему « Електронний суд» з позовними вимогами в яких просить:
- визнати квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 64,5 кв.м., житлова площа - 46,8 кв.м. загальною площею 46,8кв.м спільною сумісною власністю подружжя;
- здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а саме житлової квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 64,5 кв.м., житлова площа - 46,8 кв.м. загальною площею 46,8кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1807763551101);
-визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 3/4 частки житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 64,5 кв.м., житлова площа - 46,8 кв.м. загальною площею 46,8кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1807763551101).
Після надходження цивільної справи, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Суддя вивчивши матеріали справи, які були передані до розгляду 05.05.2025р., прийшов до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок та спосіб звернення до суду з позовними вимогами регламентований нормами ЦПК України, зокрема Розділом ІІІ, статтею 175, частиною другою, якою передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно до пункту 4,5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У позові зазначається ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці (п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідність до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025р.» прожитковий мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025р. складає 3028,00грн.
Суддя констатує, що позивач звернулась до суду із позовними вимогами майнового характеру (визнання права власності), ціна позову визначена у розмірі 753 941 гривень. При цьому позивачкою не було сплачено судовий збір у розмірі 7539 гривень (1% від ціни позову 753 941 гривень).
В той же час, адвокатом Петрів І.М. подано клопотання про відстрочення сплати судового збору з тих підстав що дохід позивачки є недостатнім для сплати судового збору та може поставити її та її неповнолітніх дітей в скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Тобто даними нормами законодавства визначена виключна підстава для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору.
При цьому при вирішенні питання про відстрочення або зменшення розміру сплати судового збору, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 367/862/19 вказано, що: «відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочитй, розстрочити його сплату або зменшити його розмір)»
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження факту скрутного матеріального становища ОСОБА_1 представником надано довідку про доходи від 03.04.2025р. за 6 місяців та копію заяви про примусове виконання судового наказу. Дослідивши надані документи, суддя вважає що надана довідка про доходи ОСОБА_1 за 6 місяців не може бути достатньою підставою для відстрочки сплати судового збору, з урахуванням положень п.1.ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір». Інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища ОСОБА_1 суду не надано, а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175і177цьогоКодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Повідомити позивач та представника позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позову в п'ятиденний строк з наступного дня після отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатимуся неподаною та повернута.
Ухвала може бути оскаржена в частині визначення розміру судових витрат протягом п'ятнадцяти днів, шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повну ухвалу суду складено та підписано 06.05.2025р.
Суддя