08 травня 2025 року
м. Київ
справа № 336/10210/21
провадження № 61-5451 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Рубан Олександр Георгійович, на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства економіки України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору про передачу права власності на знак для товарів та послуг,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір про передачу права власності на знак для товарів та послуг від 04 квітня 2018 року, в частині передачі права власності ОСОБА_1 на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (свідоцтво на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2013 року) на користь інших співвласників.
В частині позовних вимог до Міністерства економіки України відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 846,00 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_1 -адвоката Кошман О. П. про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в розмірі 18 174,72 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 листопада 2024 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 судові витрати у вигляді судового збору за апеляційні скарги на кожного окремо по 1 362,00 грн.
25 квітня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Рубан О. Г.подав до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції після закінчення строку на касаційне оскарження, у якій просив її скасувати та залишити в силі судові рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав через повідомлення у застосунку «Дія» 26 березня 2025 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Зважаючи на те, що касаційну скаргу подано в розумний строк після отримання оскаржуваної постанови та її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 березня 2025 року, клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 391/166/19, від 08 липня 2020 року у справі № 662/953/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц, від 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник оскаржує судове рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує напорушення судом норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)).
Крім того, як на підставу касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме зазначає, що апеляційний суд безпідставно врахував висновки зазначені у пунктах 61, 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 та у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, які за змістом спірних правовідносин повністю відмінні від змісту спірних правовідносин у цій справі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
Враховуючи викладене вище, заявник не обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, тому суд відхиляє посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження.
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог щодо її форми і змісту, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другоїстатті 389 ЦПК України.
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2025 року.
Відкрити касаційне провадження у цій справі.
Витребувати із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 336/10210/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства економіки України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору про передачу права власності на знак для товарів та послуг.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара