07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 127/22210/23
провадження № 61-1823св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення способу участі у виховані та спілкуванні з дітьми.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з
16 листопада 2016 року по 04 липня 2023 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
3. У шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4. Зазначала, що після припинення сімейних стосунків, ОСОБА_2 став зловживати батьківськими правами, зокрема вчити сина не слухатися і ображати матір. Він не погоджує свої дії та наміри щодо дітей з нею, не забезпечує дотримання дітьми режиму дня. Більш того, відповідач на свій розсуд, не ставлячи матір до відома, забирає дітей з дитячого дошкільного закладу. Це вносить дисбаланс у виховання дітей, негативно впливає на їхній психоемоційний стан, шкодить їх гармонійному розвитку.
5. З огляду на зазначене та враховуючи заяву про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просила суд визначити наступний спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
- щовівторка з 18:00 год. до 20:00 год.; щочетверга з 18:00 год. до 20:00 год.; щосуботи з 11:00 год. до 15:00 год. тільки в присутності матері або за домовленістю без її присутності;
- починаючи з 01 вересня ОСОБА_2 має забирати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоденно зі школи о 12:45 год. та бути з ним до 18:00 год.;
- визначити ОСОБА_2 можливість необмеженого спілкування з дітьми засобами телефонного та інтернет-зв'язку.
Стислий виклад позиції відповідача
6. ОСОБА_2 посилався на те, що він хоче приймати якнайбільшу участь у житті його дітей, встановити нормальні сімейні стосунки з ними, бути для дітей людиною, на яку вони зможуть покластись у будь-якому випадку.
7. Акцентував увагу на тому, що на час вирішення справи він виконує свій військовий обов'язок, перебуває на військовій службі та захищає Батьківщину. У період перебування у відпустці та у вихідні дні має на меті проводити час з дітьми, однак ОСОБА_1 не допускає його до дітей та чинить перешкоди у спілкуванні з ними.
8. Враховуючи наведене, вважав, що необхідно визначити такий спосіб його участі у спілкуванні та вихованні неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері і без обмеження зустрічі:
1) тричі на тиждень: понеділок, середа, п'ятниця, з 12:30 год. до 18:30 год. його особисті побачення з дітьми, без присутності матері ОСОБА_1 . На час проходження ним військової служби, у період воєнного стану в Україні, тричі на тиждень: понеділок, середа, п'ятниця, з 12:30 год. до 18:30 год., його спілкування з сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового та електронного чи іншого зв'язку, що не передбачають безпосередніх особистих зустрічей між батьком та дітьми;
2) двічі на тиждень: вівторок, четвер, з 18:30 год. до 08:00 год. наступного дня, ночівля сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 разом з ним за місцем його проживання. На час проходження ним військової служби, у період воєнного стану в Україні, двічі на тиждень: вівторок, четвер, з 18:30 год. до 20:30 год., його спілкування з сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового та електронного чи іншого зв'язку, що не передбачають безпосередніх особистих зустрічей між батьком та дітьми;
3) спільне дозвілля батька з сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 , без присутності матері ОСОБА_1 : кожного парного року на державні свята: 1 січня, 7 січня або 25 грудня, а також на ІНФОРМАЦІЯ_1 - день народження сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - день народження доньки ОСОБА_4 та на ІНФОРМАЦІЯ_4 - його день народження батька, з попереднім узгодженням з матір'ю: з 09:00 год. по 09:00 год. наступного дня. На час проходження ним військової служби, у період воєнного стану в Україні, кожного парного року на державні свята: 1 січня, 7 січня або 25 грудня, а також на ІНФОРМАЦІЯ_1 - день народження сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - день народження доньки ОСОБА_4 та на ІНФОРМАЦІЯ_4 - день народження батька ОСОБА_2 , з попереднім узгодженням з матір'ю: з 09: 00 години по 20:00 годину , його спілкування з сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового та електронного чи іншого зв'язку, що не передбачають безпосередніх особистих зустрічей батьком та дітьми;
4) в період літніх та зимових канікул, кожного непарного дня місяця з
10:00 год. до 10:00 год. наступного дня, ночівля сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 разом з ним за місцем його проживання. На час проходження ним військової служби, у період воєнного стану в Україні, в період літніх та зимових канікул, кожного непарного дня місяця з
10:00 год. до 20:00 год. його спілкування з сином та донькою засобами телефонного, поштового та електронного чи іншого зв'язку, що не передбачають безпосередніх особистих зустрічей між батьком та дітьми;
5) спільний відпочинок та оздоровлення сина та доньки разом з ним, без присутності матері в період літніх та зимових канікул (1 тиждень кожних канікул), решта канікул за домовленістю. Діти проводять час з батьком на території фактичного проживання батька, або на його розсуд. Необмежене спілкування дітьми засобами телефонного, поштового та електронного чи іншого зв'язку, що не передбачають безпосередніх особистих зустрічей між батьком та дітьми.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня
2024 року позов задоволено частково.
10. Визначено наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з його сином ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: щовівторка з 18:00 год до 20:00 год; щочетверга з 18:00 год до 20:00 год; щосуботи з 11:00 год до 15:00 год тільки в присутності матері або за домовленістю без її присутності. Кожного року у день народження дітей: сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 навідувати їх з можливістю привітання з днем народження та, за бажанням дітей, бути присутніми на святкуванні з приводу дня народження. Свята: Новий Рік, Різдво Христове, Пасха, Трійця тощо, навідувати дітей з можливістю привітання з цими святами. Супроводження дітей до дошкільного навчального закладу, навчального закладу з можливістю їх забрати з цих закладів, з урахуванням думки дітей та за домовленістю. Участь батька у батьківських зборах, святах та інших заходах, в яких беруть участь діти, як в присутності матері, так і без неї. Можливість необмеженого телефонного або онлайн спілкування з дітьми за допомогою будь-яких засобів зв'язку, у тому числі інтернет додатків.
11. У решті позову відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено жодних обставин, належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали чи обмежували право батька на спілкування з дітьми у спосіб, визначений висновком органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 02 липня 2024 року, а також обставин, які б свідчили, що спілкування батька з дітьми перешкоджало б їх нормальному розвитку.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
13. Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року змінено.
14. Виключено з резолютивної частини рішення суду посилання щодо спілкування ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тільки в присутності матері або за домовленістю без її присутності.
15. В решті рішення суду залишено без змін.
16. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що присутність матері під час спілкування відповідача з дітьми не є доцільною за наявності встановлених неприязних стосунків між сторонами. Проведення зустрічей батька з дітьми виключно у присутності матері чи без такої за її згодою є необґрунтованим, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дітей на безперешкодне особисте спілкування. Батько дітей прагне брати участь у їх вихованні і житті. Факти негативного впливу ОСОБА_2 на малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема щодо вчинення насильства в сім'ї, спростовані судовими рішеннями, що набрали законної сили, а вживання наркотичних речовин не підтверджене належними доказами.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. 14 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року та залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року.
18. Підставами касаційного оскарженого судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верхового Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 27 лютого 2024 року у справі № 295/12894/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вважає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував необхідності забезпечення виховання дітей у психологічно стабільному та безпечному середовищі. Посилається на те, що діти періодично бачили її приниження та цькування відповідачем, останній застосовував фізичну силу щодо сина ОСОБА_3 , вивозив дітей у невідомому напрямку, не повідомивши її та не запитавши думку самих дітей. Вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують вчинення відповідачем негативного психологічного впливу на дітей, вживання останнім наркотичних речовин.
20. Акцентує увагу на необхідності урахування думки їх сина.
21. Зауважує, що вона не чинить перешкод у побаченні з дітьми, не обмежує спілкування електронними та інтернет засобами зв'язку. Тому вважає, щоб не травмувати психічно дітей та задовольнити інтереси самих дітей, побачення батька з дітьми необхідно проводити у її присутності чи за домовленістю. Сам термін «за домовленістю» надає право самим дітям погоджуватись на побачення з батьком без присутності матері, коли діти та матір бачать, що батько не проявляє агресії та в адекватному стані, тобто не несе загрози ні фізичному, ні психологічному стану дітям та колишній дружині. В свою чергу термін «за домовленістю» також надає відповідачу можливість показати дітям, що він може бути добрим батьком та не нести страху та загроз фізичному та психологічному стану дітей.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
23. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/22210/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
24. 17 квітня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 127/22210/23.
25. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. З 16 листопада 2016 року по 04 липня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.
27. У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28. Після розірвання шлюбу діти проживають з матір'ю.
29. Малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відвідували комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад № 15 Вінницької міської ради».
30. ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
31. Відповідно до висновку виконавчого комітету Вінницької міської ради від 02 липня 2024 року № 01/00/011/144896 орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне визначити такі способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 : щовівторка щомісяця з
15:00 год. до 17:00 год.; щоп'ятниці щомісяця з 15:00 год. до 17:00 год.; щосуботи щомісяця з 10:00 год. до 14:00 год., необмежене спілкування шляхом застосування засобів телефонного та інтернет зв'язку.
32. Малолітній ОСОБА_3 , допитаний судом першої інстанції в присутності представника Служби у справах дітей Вінницької міської ради, пояснив суду, що боїться батька, оскільки останній неодноразово бив його та матір, нецензурно лається на них. Він категорично заперечує перебування з ночівлею у батька, вважає доцільним, щоб він навідувався до нього з матір'ю раз на тиждень у п'ятницю на 20 хв.
Позиція Верховного Суду
33. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
34. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
37. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
38. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
39. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
40. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
41. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
42. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
43. Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
44. У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
45. В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини.
46. Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір'ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
47. Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
48. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
49. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
50. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
51. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
52. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
53. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
54. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
55. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
56. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
57. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
58. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
59. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
60. Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
61. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
62. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами справи - батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , існує спір щодо участі батька у вихованні дітей. Позивачка стверджує, що відповідач зловживає батьківськими правами, створює для дітей психологічно нестабільне середовище, зловживає алкогольними напоями, вживає наркотичні речовини, вчиняв фізичне насильство щодо старшого сина. Відповідач, у свою чергу, стверджує про наявність між ним та позивачкою конфлікту, створення останньою йому перешкод у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні.
63. Орган опіки та піклування надав свій висновок щодо доцільних способів участі батька у вихованні дітей, який в загальному узгоджується із запропонованим ОСОБА_1 графіком спілкування ОСОБА_2 з їх дітьми. Про необхідність присутності матері під час зустрічі дітей з батьком орган опіки і піклування висновків не зробив.
64. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження, позивачка фактично не погоджується лише з визначеним судом апеляційної інстанції порядком проведення зустрічей ОСОБА_2 , зокрема без її присутності та без домовленості з нею про це.
65. Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їхнім батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дітей від зустрічей з батьком.
66. Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
67. Колегія суддів зауважує, що порядок спілкування батька з дитиною, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов'язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов'язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, з наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).
68. У справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов'язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини («Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 30 листопада 2017 року; «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17, від 18 червня 2019 року).
69. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
70. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
71. При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
72. Водночас, озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанова Верховного Суду від 13 липня
2022 року у справі № 705/3040/18).
73. При вирішенні спорів щодо дітей вирішальним є питання, чи було забезпечено справедливу рівновагу між задіяними конкуруючими інтересами: інтересами дитини, двох батьків і громадського порядку, в межах свободи розсуду, наданої державі у таких питаннях (Maumousseau і Washington v. France, заява № 39388/05 від 06 грудня 2007 року, § 62), проте, не забуваючи, що найвищі інтереси дитини мають бути першочерговим міркуванням (Gnahore v. France, заява № 40031/98 від 19 вересня 2000 року, § 59; X v. Latvia [ВП], заява
№ 27853/09 від 26 листопада 2013 року, § 95). В останній справі ЄСПЛ підкреслив, що існує широкий консенсус, у тому числі й у міжнародному праві, на користь думки, що найкращі інтереси дитини мають першочергове значення (§ 96). Інтереси батьків, особливо у регулярному спілкуванні з дитиною, лишаються, однак, тим чинником, який слід враховувати при врівноважуванні різних задіяних інтересів (Kutzner v. Germany, заява № 46577/99 від 26 грудня 2002 року, § 58, 62).
74. Суд апеляційної інстанції врахував наявність між батьками малолітніх дітей спору щодо порядку участі батька у вихованні малолітніх дітей, відсутність належних і достатніх доказів, які б підтверджували негативний вплив батька на дітей, вчинення останнім дій, які суперечать їхнім інтересам, та вирішив спір з дотриманням балансу інтересів обох батьків і самих дітей.
75. Апеляційним судом враховано подані позивачкою докази вчинення відповідачем домашнього насильства відносно неї, доводи про вживання наркотичних речовин, та з урахуванням визначених законом принципів оцінки доказів правильно зазначено про відсутність належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували неналежне ставлення батька до виконання своїх обов'язків, або свідчили б, що спілкування батька з дітьми перешкоджало б їх нормальному розвитку, або обумовлювало необхідність проведення його побачень з дітьми лише у присутності інших осіб.
76. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
77. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
78. В контексті доводів касаційної скарги щодо необхідності забезпечення зростання дітей у психологічно стабільному та безпечному середовищі колегія суддів ураховує, що визначений судом апеляційної інстанції графік побачень батька з дітьми передбачає лише їх періодичні побачення, без права ночівлі та тривалого проведення часу за місцем проживання батька (визначено наступні години їх спілкування: протягом двох робочих днів на тиждень по 2 години; в один вихідний день на тиждень - 4 години). Зазначене, з урахуванням відсутності належних достатніх та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про наявність реальної загрози психологічному чи фізичному здоров'ю саме дітей при їхньому спілкуванні без присутності матері, не свідчить про неврахування судом якнайкращих інтересів дітей. Більш того, наявність між батьками малолітніх дітей гострого конфлікту може негативно впливати на підтримку психоемоційного контакту між батьком та його дітьми у присутності матері.
79. Колегія суддів наголошує, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).
80. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції думки дитини ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловленої у судовому засіданні суду першої інстанції, зокрема про небажання проводити час з батьком наодинці, страх батька, колегія суддів зауважує наступне.
81. Верховний Суд неодноразово зауважував, що при оцінці небажання дитини спілкуватися з батьком підлягають врахуванню вік дитини та факт її постійного проживання з матір'ю, яка має конфлікт з батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи (постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17, від 28 лютого 2023 року у справі № 182/8343/19, від 07 серпня 2024 року у справі № 523/10461/21).
82. З урахуванням наведеного, висловлене малолітнім ОСОБА_3 , якому на час розгляду справи у суді першої інстанції виповнилося сім років, та який проживає з матір'ю,яка має конфлікт з батьком, небажання спілкуватися з батьком без присутності матері правильно було оцінене судом апеляційної інстанції, як таке, що обумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами та не може бути підставою для обмеження ОСОБА_2 у реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею. Орган опіки та піклування не повідомляв суд про вчинення батьком будь-якого насильства щодо дітей.
83. Колегія суддів зауважує, що визначений судом першої інстанції, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, порядок участі ОСОБА_2 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховує, як визначений органом опіки період часу, необхідний для контакту між батьком та дітьми, так і розпорядок дня дітей та бажання матері щодо днів тижня, годин початку та закінчення таких зустрічей.
84. За обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, встановлення саме такого способу участі батька у вихованні дитини має сприяти забезпеченню справедливої рівноваги між правами дитини та її батьків, з урахуванням інтересів та права дитини на спілкування з обома батьками.
85. Водночас, позивачка не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу батька на дітей при визначеному судом графіку спілкування дітей з батьком на їх нормальний розвиток, а також, що таке спілкування відбувається не в інтересах дітей, на звернення до суду з іншим позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні сина та доньки.
86. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, врахування балансу інтересів обох батьків та їх дітей, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
87. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі
№ 910/8115/19(910/13492/21)).
88. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
89. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
90. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
91. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович