07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 761/44907/24
провадження № 61-4811ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила:
- заборонити наближатися на 100 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також до будь-якого іншого місця перебування постраждалих осіб;
- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;
- заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 та з малолітнім ОСОБА_4 або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, заяву ОСОБА_2 , подану в інтересах малолітнього ОСОБА_4 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 строком на шість місяців, встановлено наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 та покладено на нього наступні обов'язки:
- заборонено наближатися на 100 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих осіб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також до будь-якого іншого місця перебування постраждалих осіб;
- заборонено ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними. В задоволенні решти вимог відмовлено.
14 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року (повний текст складено 27 березня 2025 року), в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги. Вимоги ухвали
від 29 квітня 2025 року виконані.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 14 січня 2019 року у справі № 539/132/18, від 08 травня 2019 року у справі № 359/10231/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 415/10120/18, від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19,
від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 336/992/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду, щодо питання застосування положень статті 350-1 ЦПК України у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права при визначенні територіальної юрисдикції (підсудності) справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та після усунення недоліків з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 389, 394, 395, 397 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у даній справі.
Витребувати з Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/44907/24 за заявою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Надіслати учасникам справи копію касаційної скарги та додані до неї документи, роз'яснити право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара