29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 920/788/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.В."
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (колегія суддів: Козир Т. П. - головуючий, Мальченко А. О., Скрипка І. М.) і рішення Господарського суду Сумської області від 25.10.2024 (суддя Резніченко О. Ю.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.В."
до Сумської міської ради
про поновлення договору оренди земельної ділянки,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "С.В.В." (далі - ТОВ "С.В.В.") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради, в якому просило поновити договір оренди земельної ділянки від 21.06.2004 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що укладений між позивачем та відповідачем.
1.2. Позовні вимоги ТОВ "С.В.В." обґрунтовані тим, що 21.06.2004 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки строком до 25.05.2024, за умовами якого позивач отримав у користування земельну ділянку площею 0,2615 га, розташовану за адресою: м. Суми, пров. 2-ий Воробйовський, 35. ТОВ "С.В.В." зазначало, що поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 має здійснюватися за умовами, визначеними цим договором, та правилами, чинними на момент укладення наведеного договору. Водночас, за доводами позивача, він 22.03.2024 надіслав відповідачу письмове звернення про продовження договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 на новий строк. При цьому після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 позивач не отримав від відповідача у передбачений законодавством місячний строк письмове заперечення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. За таких обставин позивач вважав, що договір оренди земельної ділянки від 21.06.2004 підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Однак позивач дізнався про те, що відповідач прийняв рішення від 22.05.2024 № 4794-МР, яким відмовив ТОВ "С.В.В." у поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 з огляду на нецільове використання позивачем земельної ділянки. Проте, за доводами позивача, наведене не відповідає дійсності, оскільки ТОВ "С.В.В." не використовувало земельну ділянку не за цільовим призначенням.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 920/788/24, відмовлено в задоволенні позову ТОВ "С.В.В." до Сумської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті позовних вимог ТОВ "С.В.В.", установили відсутність юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 (наявність заперечень відповідача щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 шляхом прийняття рішення від 22.05.2024 № 4794-МР; відсутність проекту додаткової угоди з викладенням умов щодо поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004).
2.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "С.В.В.", господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач 22.03.2024, тобто не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 (25.05.2024), повідомив письмово орендодавця про бажання продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 на новий строк. Водночас, як установили господарські суди, відповідач за результатами розгляду наведеного письмового звернення позивача прийняв рішення від 22.05.2024 № 4794-МР "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "С.В.В." за адресою: м. Суми, пров. 2-ий Воробйовський, 35, площею 0,2615 га". При цьому наведене рішення позивача відповідач отримав 03.06.2024, про що він сам зазначав у позові, який подано до Сумського окружного адміністративного суду. Таким чином, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач протягом одного місця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 отримав заперечення орендодавця щодо поновлення цього договору. З урахуванням викладеного господарські суди зазначили, що чинне станом на 2004 рік законодавство не передбачало автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Крім того, господарські суди встановили, що спірна земельна надавалась позивачу в оренду для несільськогосподарського використання під розміщення культурно-оздоровчого комплексу, однак за весь час оренди (майже 20 років) позивач не здійснював будівництво, тобто не використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, а відповідно до акта обстеження від 23.04.2024 земельна ділянка вільна від забудови, будівельні роботи не проводилися, внаслідок чого земельна ділянка повністю заросла бур'яном та чагарником. Оскільки позивач своєчасно, у строки, встановлені договором оренди земельної ділянки від 21.06.2004, звернувся до відповідача із письмовим зверненням про продовження наведеного договору на новий строк, а відповідач розглянув таке звернення, однак не погодився та заперечив щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 шляхом прийняття відповідного рішення, то, за висновком судів, відповідач у цьому випадку діяв у межах своїх повноважень. При цьому господарські суди зазначили, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а в разі відмови чи ухилення орендодавця від укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту. Проте, за встановленими обставинами справи, що не заперечується і самим позивачем, відповідачу не надсилався проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. Крім того, господарський суд першої інстанції установив, що позивач у позові не виклав зміст додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та рішенням Господарського суду Сумської області від 25.10.2024 у справі № 920/788/24, до Верховного Суду звернулося ТОВ "С.В.В." з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "С.В.В.".
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "С.В.В." зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "С.В.В.", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004.
3.4. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що він погоджується з висновками господарських судів про наявність правових підстав для застосування в цьому випадку приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. Проте скаржник вважає, що господарські суди помилково не застосували до спірних правовідносин положення частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, а натомість безпідставно застосували частини 1, 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. На думку ТОВ "С.В.В.", господарські суди не врахували, що позивач у позові просив поновити договір оренди земельної ділянки від 21.06.2004, а не визнати його автоматично поновленим. При цьому скаржник вважає, що суди помилково ототожнили різні правові механізми реалізації позивачем власного права, а саме переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі без досягнення згоди сторін.
3.5. ТОВ "С.В.В." також зазначає, що Сумська міська ради протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 в період із 26.05.2024 до 26.06.2024 не надала позивачу письмове заперечення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 шляхом надсилання відповідного листа-повідомлення, а позивач у цей час продовжував користуватися земельною ділянкою. За таких обставин, на думку скаржника, договір оренди земельної ділянки від 21.06.2004 підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Скаржник також зазначає, що в цьому випадку позивач повинен довести наявність юридичних фактів, які передбачені частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, а саме: факт користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 (після 25.05.2024 протягом місяця); факт відсутності письмових заперечень відповідача у вигляді листа-повідомлення, надісланого позивачу протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. Водночас скаржник вважає, що він обрав правильний спосіб захисту порушеного права та виконав усі необхідні умови для застосування приписів частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. Крім того, скаржник просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.
3.6. 25.04.2025 до Верховного Суду від ТОВ "С.В.В." надійшла заява, в якій скаржник просить здійснювати розгляд справи без його участі.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 21.06.2004 між Сумською міською радою (орендодавець) та ТОВ "С.В.В." (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, який 11.08.2004 зареєстрований Департаментом комунальної власності Сумської міської ради та 01.10.2004 зареєстрований Сумським міським відділом Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".
4.2. Пунктом 1.1 договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 встановлено, що орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 25.05.2004 № 834-МР "Про вилучення та надання в оренду земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям" надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, пров. 2-ий Воробйовський, 35. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) в установленому законом порядку. В оренду передається ділянка площею 0,2615 га, у тому числі угіддя 0,2615 га. Земельна ділянка вільна від забудови. На земельній ділянці інженерних мереж немає. Земельна ділянка не має твердого покриття. Категорія земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.
4.3. Пунктом 2.1 договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 визначено, що земельна ділянка надається в оренду для несільськогосподарського використання, під розміщення культурно-оздоровчого комплексу, згідно з Українським класифікатором цільового використання земель - землі громадського призначення.
4.4. У пункті 2.2 договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 визначено, що договір укладається терміном до 25.05.2024. Після закінчення терміну дії договору орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків відповідно до умов цього договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття договором чинності законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором.
4.5. Земельна ділянка передається в оренду за актом прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності цим договором (пункт 2.3 договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004).
4.6. Згідно із пунктом 2.4 договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду, та придатному для подальшого використання за цільовим призначенням. Передача земельної ділянки здійснюється за актом прийому-передачі у десятиденний строк з моменту припинення або розірвання договору.
4.7. Пунктом 4.2 договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 передбачено, зокрема, що орендар має право на поновлення договору після закінчення строку на який його було укладено, переважного придбання у власність орендованої земельної ділянки відповідно до законодавства у разі добросовісного виконання вимог чинного законодавства України та умов цього договору; орендар, зокрема, зобов'язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, яка визначена в пункті 2.1 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо раціонального використання та охорони земель, вимог екологічної безпеки при використанні землі.
4.8. Пунктом 5.3 договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 встановлено, що договір припиняється в разі закінчення строку його дії.
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до акта прийому-передачі об'єкта оренди відповідач передав, а позивач прийняв земельну ділянку.
4.10. Господарські суди зазначили, що рішенням Господарського суду Сумської області від 16.05.2013 у справі № 920/545/13 задоволено позов Сумської міської ради до ТОВ "С.В.В." про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 шляхом викладення першого абзацу розділу 3 цього договору в такій редакції "Орендна плата за рік становить 4,0 % від нормативної грошової оцінки землі. Складовими частинами розрахунку орендної плати є: - 4,0% - постійна величина проведення розрахунку; - нормативна грошова оцінка землі".
4.11. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 22.03.2024 ТОВ "С.В.В." звернулося до Сумської міської ради із заявою, в якій, на виконання положень пункту 2.2 договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 просило продовжити термін оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:01:008:001 площею 0,2615 га та дію договору на той самий термін, на тих самих умовах з орендною платою згідно із чинним законодавством.
4.12. Господарські суди зазначили, що наведена заява подана позивачем через Центр надання адміністративних послуг у м. Суми. До цієї заяви позивач додав копію договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, копію витягу з Державного земельного кадастру, копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
4.13. 30.04.2024 комісія з питань, архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради вирішила погодити питання про відмову в поновлені договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, укладеного з ТОВ "С.В.В.", у зв'язку із невиконанням орендарем умов договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Крім того, вирішено ініціювати розгляд наведеного питання на сесії Сумської міської ради.
4.14. Позивач у позовній заяві зазначав, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 (після 25.05.2024) у передбачений законодавством місячний строк він не отримав від відповідача письмового заперечення (листа-повідомлення) про відмову в поновленні договору та продовжив використовувати орендовану земельну ділянку та сплачувати орендну плату.
4.15. Крім того, як зазначав позивач, він дізнався про те, що відповідач прийняв рішення від 22.05.2024 № 4794-МР "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "С.В.В." за адресою: м. Суми, пров. 2-й Воробйовський, 35, площею 0,2615 га". За доводами позивача, зміст наведеного рішення свідчить про те, що в якості основної підстави для відмови в подовженні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 відповідач визначив нецільове використання земельної ділянки та її засмічення травою. Однак позивач вважав, що продовжити договір оренди земельної ділянки від 21.06.2004 завадила недостовірна інформація стосовно порушення позивачем умов виконання договору, яка міститься в акті обстеження земельної ділянки від 23.04.2024.
4.16. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що відповідач, заперечуючи щодо доводів позивача, викладених у позові, додав до відзиву на позов такі докази:
- акт обстеження земельної ділянки від 23.04.2024, відповідно до якого на момент обстеження земельна ділянка вільна від забудови; будівельні роботи не проводилися; під час строку дії договору оренди земельна ділянка ТОВ "С.В.В." за цільовим призначенням не використовувалася, внаслідок чого повністю заросла бур'яном та чагарником;
- лист Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 19.04.2024;
- рішення Сумської міської ради від 22.05.2024 № 4794-МР "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "С.В.В." за адресою: м. Суми, пров. 2-й Воробйовський, 35, площею 0,2615 га";
- Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про внесення 19.06.2024 запису щодо припинення права оренди земельної ділянки на підставі рішення Сумської міської ради від 22.05.2024 № 4794-МР.
4.17. Позивач, вважаючи порушеними свої права Сумською міською радою через непоновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, звернувся до Господарського суду Сумської області із цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "С.В.В." до Сумської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, що укладений між позивачем та відповідачем.
5.4. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "С.В.В.", є наявність юридичних фактів для поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Однак позивач дізнався про те, що відповідач прийняв рішення від 22.05.2024 № 4794-МР, яким відмовив ТОВ "С.В.В." у поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 з огляду на нецільове використання позивачем земельної ділянки. Проте, за доводами позивача, наведене не відповідає дійсності, оскільки ТОВ "С.В.В." не використовувало земельну ділянку не за цільовим призначенням.
5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 920/788/24 по суті позовних вимог, дійшли висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ "С.В.В.".
5.6. ТОВ "С.В.В." не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. ТОВ "С.В.В.", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.7. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.8. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.9. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/3321/23, від 25.02.2025 у справі № 903/622/24, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.
5.10. Крім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22.
5.11. На думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004.
5.12. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що він погоджується з висновками господарських судів про наявність правових підстав для застосування в цьому випадку приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. Проте скаржник вважає, що господарські суди помилково не застосували до спірних правовідносин положення частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, а натомість безпідставно застосували частини 1, 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. На думку ТОВ "С.В.В.", господарські суди не врахували, що позивач у позові просив поновити договір оренди земельної ділянки від 21.06.2004, а не визнати його автоматично поновленим. При цьому скаржник вважає, що суди помилково ототожнили різні правові механізми реалізації позивачем власного права, а саме переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі без досягнення згоди сторін.
5.13. ТОВ "С.В.В." також зазначає, що Сумська міська ради протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 в період часу з 26.05.2024 до 26.06.2024 не надала позивачу письмове заперечення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 шляхом надсилання відповідного листа-повідомлення, а позивач у цей час продовжував користуватися земельною ділянкою. За таких обставин, на думку скаржника, договір оренди земельної ділянки від 21.06.2004 підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Скаржник також зазначає, що в цьому випадку позивач повинен довести юридичні факти, передбачені частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, а саме: факт користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 (після 25.05.2024 протягом місяця); факт відсутності письмових заперечень відповідача у вигляді листа-повідомлення, надісланого позивачу протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. Водночас скаржник вважає, що він обрав правильний спосіб захисту порушеного права та виконав усі необхідні умови для застосування приписів частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004.
5.14. Верховний Суд, перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, зазначає таке.
5.15. Відповідно до приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
5.16. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".
5.17. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
5.18. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
5.19. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).
5.20. При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.
5.21. Відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
5.22. Оскільки господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди земельної ділянки від 21.06.2004 укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", то дійшли правильного висновку про застосовування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004.
5.23. Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
5.24. З урахуванням наведених приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" колегія суддів зазначає, що для поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором необхідна, зокрема, наявність такого юридичного факту як відсутність письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.
5.25. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, позивач 22.03.2024, тобто не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 (25.05.2024), повідомив письмово орендодавця про бажання продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 на новий строк. Проте відповідач за результатами розгляду наведеного письмового звернення позивача прийняв рішення від 22.05.2024 № 4794-МР "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "С.В.В." за адресою: м. Суми, пров. 2-й Воробйовський, 35, площею 0,2615 га". При цьому господарські суди попередніх інстанцій установили, що 03.06.2024 позивач отримав наведене рішення Сумської міської ради від 22.05.2024 № 4794-МР.
5.26. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що Сумська міська ради протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 в період часу з 26.05.2024 до 26.06.2024 не надала позивачу письмове заперечення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 шляхом надсилання відповідного листа-повідомлення.
5.27. За таких установлених обставин господарські суди попередніх інстанцій правильно врахували, що позивач протягом одного місця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 отримав заперечення орендодавця щодо поновлення цього договору.
5.28. З урахуванням викладеного колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин положення частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, оскільки наявність письмового заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди земельної ділянки унеможливлює застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004.
5.29. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій правильно врахували, що чинне станом на 2004 рік законодавство не передбачало автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Такі висновки господарських судів відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 09.04.2024 у справі № 910/4930/23, від 23.04.2024 у справі № 904/994/22, від 30.07.2024 у справі № 910/4928/23.
5.30. Однак, за встановленими обставинами в цій справі, Сумська міська рада не приймала рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004. Натомість господарські суди встановили, що відповідач прийняв рішення від 22.05.2024 № 4794-МР, яким відмовив позивачу в поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004.
5.31. Верховний Суд також зазначає, що належним і ефективним способом захисту в цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004 поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту права позивача. Проте, за встановленими обставинами в цій справі, позивач при зверненні до суду з позовом не виклав у ньому зміст додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, яку суд міг би розглянути, перевірити, та в разі задоволення позову викласти в резолютивній частині рішення. З огляду на викладене Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника про відсутність необхідності подання до суду разом із позовною заявою додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004.
5.32. Оскільки господарські суди попередніх інстанцій установили, що Сумська міська рада не приймала рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, натомість відповідач прийняв рішення від 22.05.2024 № 4794-МР, яким відмовив позивачу в поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, при цьому позивач у позовній заяві не виклав зміст додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.06.2004, то суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ "С.В.В.".
5.33. Доводи, викладені в касаційній скарзі ТОВ "С.В.В.", не спростовують наведених висновків господарських судів попередніх інстанцій.
5.34. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про необхідність урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, оскільки наведені постанови Верховного Суду ухвалені в неподібних правовідносинах зі справою, що розглядається. Так, у справах, на які посилається скаржник, спори виникли не з земельних відносин, а з відносин оренди державного або комунального майна. Тому правовідносини у справах № 910/9949/20, № 904/1207/19, № 911/2980/17, № 910/15387/17, № 904/7825/17, № 923/854/17, зокрема, регулювалися Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" не поширюються на правовідносини у справах, на які посилається скаржник.
5.35. Таким чином, за результатами розгляду цієї справи Верховний Суд не встановив неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів Закону України "Про оренду землі", а тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.
5.36. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позову ТОВ "С.В.В.".
5.37. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.В." залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та рішення Господарського суду Сумської області від 25.10.2024 у справі № 920/788/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак