08 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4676/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» - не з'явився,
відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1. (у порядку самопредставництва),
відповідача 2 - Військової частини НОМЕР_1 - не з'явився,
третьої особи відповідача - Військової частини НОМЕР_2 - ОСОБА_2. (у порядку самопредставництва),
прокуратури - Томчук М.О., прокурора Офісу Генерального прокурора,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 (суддя Маринченко Я.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 (головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.)
у справі № 910/4676/19
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер» (далі - СГ ТОВ «Інтер», позивач)
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач 1);
Військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина, відповідач 2),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 (далі - військова частина 2, третя особа відповідача),
за участю Офісу Генерального прокурора (далі - прокуратура)
про стягнення шкоди у сумі 10 025 535 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
СГ ТОВ «Інтер» звернулося до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення шкоди у сумі 10 025 535 грн.
Позовні вимоги мотивовані надзвичайною ситуацією, яка виникла на об'єкті ІНФОРМАЦІЯ_2, ввіреного військовій частині, внаслідок чого виникла пожежа на комплексі будівель елеватора, який належить СГ ТОВ «Інтер», спричинило пожежу та знищення вказаного майна позивача, чим останньому завдано матеріальну шкоду у сумі 10 025 535 грн.
В ході розгляду справи судом залучено другого відповідача (військову частину НОМЕР_1 ) третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 у справі № 910/4676/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 2 на користь позивача збитки у сумі 8 596 036,97 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Судові акти попередніх інстанцій мотивовані: - доведенням протиправності поведінки відповідача 2 (який володіє на праві оперативного управління закріпленим за ними ІНФОРМАЦІЯ_2 військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку і саме він несе відповідальність за зберігання такого майна згідно законодавства), яка полягала у незабезпеченні збереження та утримання ввіреного йому майна, яке будучи джерелом підвищеної небезпеки створило таку як для нього, так і для інших осіб, спричинило пожежу та завдало шкоду позивачу; - відсутністю у матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого; - тим, що шкоду, яку спричинено позивачу внаслідок надзвичайної події на території військової частини повинна відшкодувати держава в особі відповідача 2 незалежно від наявності або відсутності вини у силу приписів статті 1174 Цивільного кодексу країни (далі - ЦК України); - наявністю у матеріалах справи доказів та висновку експертів від 30.10.2023 № 67/22-46/68/22-54, що свідчить про часткову доведеність позовних вимог позивача до відповідача 2 у сумі 8 596 036,97 грн; - наявністю у матеріалах справи доказів причинно-наслідкового зв'язку між двома надзвичайними подіями, а саме: надзвичайної події на ввіреному військовій частині об'єкті та пожежею 09.10.2018 на об'єкті СГ ТОВ «Інтер» (конструкції зерносушарки та об'єктів її наповнення, що разом є власністю позивача), яка сталася внаслідок попадання джерела підвищеної небезпеки в результаті надзвичайної ситуації у військовій частині, що спричинило позивачу збитки на зазначену суму.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, військова частина звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого господарського суду, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, скасувати у задоволеній частині позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстав касаційного оскарження військова частина, зокрема посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанції висновків щодо застосування норм статті 1166 ЦК України в її системному взаємозв'язку зі статтею 1187 ЦК України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16; від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20; у постановах Верховного Суду: від 04.04.2018 № 910/2018/17; від 04.09.2018 № 923/1315/16; від 04.12.2018 № 910/21493/17; від 10.12.2018 у справі № 902/320/17; від 27.08.2019 № 914/1619/18; від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19; від 07.05.2020 № 910/5100/19; від 24.02.2021 № 904/982/19; постанові від 06.06.2023 у справі № 911/682/21, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, а також у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2007 у справі № 14/2394.
Крім того, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 1166 ЦК України у контексті заборони стягнення з військової частини та ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальних збитків, причинно-наслідковий зв'язок з якими не доведений наявними доказами (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
Доводи інших учасників справи
Прокуратура у письмових поясненнях, підтримуючи доводи касаційної скарги відповідача 2 просила таку задовольнити, а спірні судові акти попередніх інстанцій скасувати у задоволеній частині позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 поза межами строку, встановленого Судом, через підсистему «Електронний суд» 02.05.2025 подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просивши задовольнити касаційну скаргу відповідача 2 та відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Клопотання про поновлення строку на подачу відзиву від відповідача до Верховного Суду не надходило.
Частинами першою та другою статті 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням установленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Оскільки відзив відповідачем 1 подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 07.04.2025, відповідно до положень статті 118 ГПК України, Суд залишив його без розгляду.
Третя особа відповідача не скористалася своїм правом на подання відзиву.
Заяви та клопотання учасників справи
СГ ТОВ «Інтер» з клопотанням від 07.05.2025 та відповідач 2 з клопотаннями від 08.05.2025 просили Суд здійснити розгляд касаційної скарги у справі без участі їх представників. З огляду на те, що участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою, Суд вважав за можливе розглянути касаційну скаргу у справі за відсутності представників як СГ ТОВ «Інтер», так і відповідача 2.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:
- 09.10.2018 відбулося дві надзвичайні події: - надзвичайна подія на ввіреному військовій частині об'єкті ІНФОРМАЦІЯ_2 в області; - пожежа на комплексі будівель елеватора, який належить СГ ТОВ «Інтер»;
- розпорядженням районної державної адміністрації від 09.10.2018 № 234 оголошено з 09.10.2018 на території, де відбулася надзвичайна подія проведення тимчасової загальної евакуації населення у зв'язку з ускладненням пожежної обстановки на ввіреному військовій частині об'єкті та з метою здійснення заходів щодо організованого вивезення/виведення населення із зони можливого ураження;
- з повідомлення про виникнення надзвичайної ситуації Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в області від 09.10.2018 № 21-11/1509 вбачається, що місцем виникнення надзвичайної ситуації (далі - НС) є об'єкт, ввірений військовій частині; початок НС - 09.10.2018. На вказаному об'єкті військової частини сталася надзвичайна ситуація, що призвела до загорання та руйнування будівель та споруд на території міста поблизу та населених пунктах, які знаходилися поруч, зокрема внаслідок настання такої події виникло чотири пожежі, одна з яких на об'єкті (зерносушильня) на території СГ ТОВ «Інтер»;
- звертаючись до суду з позовом про стягнення шкоди у сумі 10 025 535 грн, СГ ТОВ «Інтер» мотивувало позовні вимоги пожежею на комплексі будівель свого елеватора через надзвичайну ситуацію на об'єкті військової частини. У результаті вказаної НП йому спричинені збитки та повністю знищено: - зерносушарку Brice-Baker SCN-16/72 (1 шт.), 2014 року випуску у складі 3-х суміжних камер у вигляді вертикальних шахт: камера гарячого теплоносія, камера сушильна, камера відпрацьованого теплоносія, криши зерносушарки; - конвеєр ТСЦ-400/28м (1 шт.) 2014 року випуску; - конвеєр ТСЦ-400Н/13,5м; - оперативну ємкість для зерна місткістю 120 т; - 200 т кукурудзи урожаю 2018 року, яка завантажена до сушильної камери та оперативної ємкості зерна;
- на підтвердження вказаних збитків СГ ТОВ «Інтер» суду надано наступні документи: - акт про пожежу від 12.10.2018; - акт про надзвичайну подію (пожежу) від 12.10.2018; - довідку від 22.10.2018 № 21-06/1576; - акт про пошкодження майна від 23.10.2018; - експертний висновок регіональної торгово-промислової палати від 12.10.2018 серії ЧН № 049374 з додатком; - акт виконання робіт від 15.10.2018 № 02-15.10/2; - акт списання від 12.10.2018 № СпТ-002381, акт на списання основних засобів від 12.10.2018 № ЛНА-000002; акт виконання робіт за січень 2019 року;
- вказане майно належить СГ ТОВ «Інтер» на праві власності, що підтверджується, зокрема: - витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна (земельна ділянка) № 225742174217; - витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо нерухомого майна № 280041074217 (комплекс будівель елеватора) невід'ємними частинами, якого, зокрема є оперативна ємкість для зерна місткістю 120 т у кількості 1 шт., зерносушарка у кількості 1 шт.: складовою та невід'ємною частиною зерносушарки «І» є обладнання у кількості 3 найменувань, а саме: зерносушарка Brice-Baker SCN-16/72 (1 шт.) 2014 року випуску, конвеєр ТСЦ-400/28м (1 шт.) 2014 року випуску; конвеєр ТСЦ-400Н/13,5м10; (1 шт.) 2014 року випуску та свідоцтво від 31.01.2015 № 32967969 про право власності на нерухоме майно - комплекс будівель елеватора. Право власності на нерухоме майно № 280041074217 зареєстровано 29.01.2014 за № 4470131; підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності, серія та номер: 32967969, виданий 31.01.2015, видавник: Реєстраційна служба районного управління юстиції області; форма власності - приватна; власник - СГ ТОВ «Інтер». Матеріали справи містять також копію видаткової накладної від 16.06.2014 № 223 щодо отримання товару - зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72, згідно з якою СГ ТОВ «Інтер» є одержувачем, а також додано копію акта виконаних робіт № 3 до договору підряду від 30.04.2014 № 220414М, відповідно до якого підрядник - Публічне акціонерне товариство «Карлівський машинобудівний завод» виконав роботи з монтажу та пусконалагоджувальних робіт зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72 - 1 шт. у повному обсязі. Матеріали справи містять також договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.10.2015 (номер у реєстрі 1391);
- з висновку експертів від 30.10.2023 № 67/22-46/68/22-54 (далі - експертний висновок від 30.10.2023) за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 пожежно-технічної експертизи та товарознавчої експертизи, вбачається, що розмір матеріальних збитків понесених СГ ТОВ «Інтер» внаслідок повного знищення належного майна, зокрема: зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72 (1 шт.) 2014 року випуску у складі 3-х суміжних камер у вигляді вертикальних шахт: камера гарячого теплоносія, камера сушильна, камера відпрацьованого теплоносія; криши зерносушарки; конвеєру ТСЦ-400/28м (1 шт.) 2014 року випуску; конвеєру ТСЦ-400Н/13,5м10; (1 шт.) 2014 року випуску станом на час проведення експертизи становить 8 596 036,97 грн;
- стосовно іншої частини заявленої суми збитків щодо урожаю врожаю кукурудзи за 2018 рік, то судами встановлено, що позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів, які б однозначно свідчили про факт завантаження/перебування вказаної кукурудзи у кількості 200 т у сушильній камері та оперативній ємкості для зерна станом на момент виникнення спірної НП. Наданий позивачем акт списання 12.10.2018 № СпТ-002381, складений працівниками підприємства позивача (тобто після виникнення спірної події) не є та не може бути єдиним доказом на підтвердження вказаних обставин, а повинен оцінюватися у сукупності з первинно-обліковими документами, втім, інших доказів матеріали справи не містять;
- з експертного висновку від 30.10.2023 також вбачається, що оскільки у наданих на дослідження матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б дозволили експерту зробити однозначний висновок про розташування осередку пожежі (місця виникнення первинного горіння) та природу джерела запалювання, причини та механізму виникнення пожежі, яка відбулася 09.10.2018 на території СГ ТОВ «Інтер» не видається можливе. Водночас встановлено, що 09.10.2018 під час виникнення надзвичайної ситуації на об'єкті військової частини на території СГ ТОВ «Інтер» виникла пожежа Інформації про наявність інших причин виникнення пожежі 09.10.2018 на об'єкті СГ ТОВ «Інтер» також не містить;
- з наявних у матеріалах справи акта про пожежу від 12.10.2018, звіту про причину виникнення пожежі зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72 (СГ ТОВ «Інтер») від 12.10.2018 та акта про НП (пожежу) від 12.10.2018 вбачається, що ймовірною причиною пожежі є - надзвичайна ситуація на об'єкті ІНФОРМАЦІЯ_2, ввіреному військовій частині на відповідній місцевості;
- у звіті про причину виникнення пожежі зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72 (СГ ТОВ «Інтер») від 12.10.2018 також зазначено 3 версії виникнення пожежі: версія № 1 - попадання вибухонебезпечного предмету у конструкцію зерносушарки, з подальшим її горінням; версія № 2 - порушення технологічного регламенту; версія № 3 - підпал, а також вказано, що найбільш ймовірною причиною пожежі є версія № 1. Технологічний регламент зерносушарки працівники підприємства не порушували, до моменту надзвичайної ситуації у військовій частині, працювали в штатному режимі;
- з довідки Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в області від 22.10.2018 № 21-06/1576 вбачається, що ймовірною причиною пожежі є вибух (попадання вибухонебезпечного предмета в конструкцію зерносушарки) в результаті надзвичайної ситуації, яка сталася на території військової частини;
- з наявного у матеріалах справи акта виконання робіт від 15.10.2018 № 02-15.10/2 вбачається, що 15.10.2018 виконано роботи з нешкодження місцевості від ВНП відповідно до звернень громадян, комунальних служб та інших організацій за відповідною адресою.
- доказів того, що пожежа 09.10.2018 на об'єкті СГ ТОВ «Інтер» та пошкодження (знищення) належного позивачу майна виникли з інших причин, матеріали справи не містять;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 - є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (далі - ЗСУ). На законодавчому рівні розмежовано та визначено окремі повноваження ІНФОРМАЦІЯ_2 та ЗСУ, які організаційно складаються з: органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. ІНФОРМАЦІЯ_2 як центральний орган управління ЗСУ здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у т.ч. закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами ЗСУ, у т.ч. у разі їх розформування. Військове майно закріплюється за військовими частинами ЗСУ на праві оперативного управління. За шкоду і збитки, заподіяні правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
На підставі наявних у справі доказів у сукупності, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу після повернення її на новий розгляд (з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові 29.04.2021) дійшли висновку, що пожежа 09.10.2018 на об'єкті СГ ТОВ «Інтер» та пошкодження (знищення) належного позивачу майна, сталися внаслідок надзвичайної ситуації на об'єкті, ввіреному військовій частині.
Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними ІНФОРМАЦІЯ_2 військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, саме вони несуть відповідальність згідно зі частиною другою статті 1187 ЦК України. При цьому оскільки у матеріалах справи відсутні докази підтвердження заподіяння зазначеної шкоди через обставини непереборної сили або умислу потерпілого, саме відповідач 2 - військової частини, яка володіла військовим майном на праві оперативного управління., що спричинило пожежу, є особою відповідальною за завдані позивачу збитки в результаті належного йому (позивачу) майна, у розмірі, підтвердженому доказами з урахуванням експертного висновку від 30.10.2023.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо стягнення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Разом із цим, враховуючи запроваджені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 критерії оцінки подібності правовідносин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у наведених ним постановах, зважаючи на таке.
Щодо застосування норм статті 1166 ЦК України у її системному взаємозв'язку зі статтею 1187 ЦК України відповідач 2 посилається на те, що судами попередніх інстанцій при ухваленні спірних судових актів не враховано висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у відповідних постановах.
Колегія суддів звертає увагу, що правова позиція Верховного Суду стосовно питання застосування норм статей 1166, 1187 України є сталою у судовій практиці, носить універсальний характер і є застосовною у справах, в яких предметом розгляду є вимоги про стягнення шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Зокрема, щодо поняття шкоди Верховний Суд у своїй практиці дотримується єдиного визначення, згідно з яким майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Також Верховний Суд послідовно у своїх постановах зазначає, що за загальним принципом цивільного права, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Водночас шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Втім при застосуванні зазначеної правової позиції Верховного Суду мають ураховуватися особливості кожної конкретної справи, характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами (змістовий критерій подібності правовідносин), підстави позову, обставини справи, доказова база тощо.
У справах Верховного Суду, наведених відповідачем 2 у касаційній скарзі, предметом розгляду були вимоги: - у справі № 904/1448/20 - товариства до Укрзалізниці та іншого товариства про визнання протиправними дій Укрзалізниці щодо прийняття розпоряджень в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (приватних вагонів) у порожньому стані через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей у напрямку з територій, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, на іншу частину території України; солідарне стягнення з відповідачів збитків, завданих внаслідок втрати напіввагонів через прийняття оспорюваних розпоряджень; - у справі № 910/20261/16 - товариства до директора про стягнення шкоди, завданої позбавленням товариства спеціального дозволу на геологічне вивчення надр. Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі стосувалися відповідальності посадових осіб за збитки, завдані товариству (тобто спір про стягнення збитків у цій справі виник з корпоративних відносин); - у справі № 923/1315/16 - товариства, від імені якого діяв учасник, до директора про стягнення збитків, заподіяних товариству при укладені, а потім розірванні в судовому порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки; - у справі № 910/2018/17 - товариства до генерального директора про стягнення збитків, завданих товариству при укладенні договору поставки; - у справі № 910/5100/19 - приватного підприємства (як засновника) в інтересах товариства до директора про стягнення збитків, завданих товариству через отримання готівки з поточного рахунку товариства за допомогою корпоративної платіжної картки без звітування про використання коштів; - у справі № 910/21493/17 - товариства до генерального директора про стягнення збитків, завданих товариству укладенням додаткової угоди на умовах відстрочення платежу до генерального договору поставки нафтопродуктів; - у справі № 914/1619/18 - засновника товариства про стягнення з директора збитків, завданих товариству його бездіяльністю, яка полягала у не забезпеченні наявності первинних документів, внаслідок чого у товариства виникла заборгованість перед державою у вигляді несплати податків; - у справі № 904/982/19 - товариства в інтересах сільськогосподарської фірми до директора про відшкодування збитків, спричинених проведенням податкових платежів в рахунок виконання зобов'язань фізичних осіб-власників земельних ділянок перед бюджетом зі сплати земельного податку за рахунок коштів сільськогосподарської фірми за обставин відсутності у договорах оренди земельних ділянок умови щодо обов'язку фірми сплачувати замість фізичних осіб-власників земельних ділянок суми земельного податку; - у справі № 904/3189/19 - фізичної особи-підприємця до товариства, за участі третьої особи, про відшкодування збитків, спричинених втратою автомобіля (через пожежу на СТО), переданого на зберігання за договором про надання послуг з технічного обслуговування;- у справі № 902/320/17 - товариства до іншого товариства про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні щодо збереження переданого для перевезення вантажу; - у справі № 911/682/21 - товариства до іншого товариства про стягнення штрафних санкцій та збитків у т.ч. неустойки у вигляді штрафу за прострочення поставки кукурудзи, неустойки у вигляді штрафу за прострочення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, збитків у вигляді додаткових витрат, понесених внаслідок вимушеного поповнення свого електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту, збитків у вигляді втраченої вигоди, збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром; - у справі № 907/181/22 - прокуратури в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції до підприємства (постійного лісокористувача) про стягнення шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища через не забезпечення охорони і збереження лісових насаджень, тобто допущення протиправної бездіяльності, наслідком якої стала незаконна вирубка дерев.
Водночас у справі, яка розглядається, позивач, заявляючи про стягнення шкоди, як на підставу посилається на обставини завданої шкоди джерелом підвищеної небезпеки, у зв'язку з пожежею, що виникла на комплексі будівель елеватора, який належить позивачу, внаслідок надзвичайної ситуації на території військової частини.
Таким чином, правовідносини у справі, яка розглядається, і в зазначених скаржником касаційної скарги справах Верховного Суду істотно відмінні за характером спірних правовідносин, за підставами позову та фактично-доказовою базою, що свідчить про неподібність правовідносин насамперед за змістовим критерієм.
Щодо посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2007 у справі № 14/2394, то такі відхиляються Верховним Судом, оскільки такі висновки не є джерелом права у розумінні процесуального закону (частина четверта статті 236 ГПК України).
Зважаючи на те, що наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
У поданій касаційній скарзі відповідач 2 посилається також на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування статті 1166 ЦК України у контексті заборони стягнення з військової частини та ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальних збитків, причинно-наслідковий зв'язок з якими не доведений наявними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Слід зазначити, що висновки Верховного Суду відносно питання застосування норми матеріального права, яка зазначені скаржником, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні.
Водночас у зазначеному контексті Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Разом з тим Верховний Суд вважає, що у справі, що розглядається, відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником питання (у контексті заборони стягнення з військової частини та ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальних збитків, причинно-наслідковий зв'язок з якими не доведений наявними доказами), оскільки судами попередніх інстанцій в цій справі встановлено наявність доказів причинно-наслідкового зв'язку між двома надзвичайними подіями, а саме: вибухами на арсеналі ввіреному військовій частині та пожежею 09.10.2018 на об'єкті СГ ТОВ «Інтер» (конструкції та об'єктів зерносушарки, що разом є власністю позивача), яка сталася внаслідок попадання вибухонебезпечного предмета в результаті надзвичайної ситуації у військовій частині, що спричинило позивачу збитки на зазначену суму.
Отже, доводи скаржника в цій частині фактично зводяться до спонукання Верховного Суду для встановлення інших обставин справи та надання іншої оцінки вказаним доказам, наявним у матеріалах справи, на підставі оцінки яких суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, що з огляду на вимоги статті 300 ГПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції не належить до повноважень Верховного Суду.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що в своїх доводах скаржник не враховує, що в господарському процесі зі змінами до статті 79 ГПК України (які набрали чинності з 17.10.2019) поняття достатності доказів замінено на стандарт доказування «вірогідність доказів»: наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, відповідно підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, а тому Суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги відповідача 2 не знайшли свого підтвердження.
З огляду на викладене, визначених процесуальним законом підстав для скасування/зміни судових рішень попередній інстанцій не вбачається.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, - касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судові витрати
Судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги відповідачем 2 у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на нього, оскільки Суд касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 910/4676/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.
2. В іншій частині касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 у справі № 910/4676/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець