06 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/16423/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (далі - ТОВ «Енера Суми», позивач) - Сахнов Д.А. (авдокат),
відповідача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПАТ «Укренерго», відповідач, скаржник) - Верещагіна А.О. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 (головуюча - суддя Смирнова Ю.М.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 (головуюча - суддя Козир Т.П., судді: Мальченко А.О., Скрипка І.М.)
у справі за позовом ТОВ «Енера Суми»
до ПАТ «Укренерго»
про стягнення 1 376 132,78 грн.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів за неналежне виконання умов договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ «Енера Суми» звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з ПАТ «Укренерго» 1 127 024,68 грн - 3% річних та 249 108,10 грн інфляційних втрат коштів.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконував умови укладеного сторонами договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0154-09021 від 25.07.2019 (далі - договір) в частині оплати наданих позивачем послуг у встановлений строк.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 20.03.2024, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.02.2025 залишив без змін, позов задовольнив.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПАТ «Укренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №910/16423/23 в частині задоволених вимог про стягнення з ПАТ «Укренерго» інфляційних втрат у розмірі 249 108,10 грн, 3% річних у розмірі 1 127 024,68 грн і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Енера Суми» в повному обсязі.
4. Доводи касаційної скарги (нова редакція)
4.1. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо наявності вини за порушення зобов'язання у поєднанні з пунктом 13.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (у редакції постанови НКРЕКП від 13.12.2019 №2802), пунктом 4 постанови НКРЕКП «Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану» від 26.04.2022 №396, постановою НКРЕКП «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 26 квітня 2022 року №396» від 30.01.2023 №153, частиною першою статті 4, пунктом 4 частини третьої 3 статті 6, пунктом 23 частини першої, частиною восьмою статті 33, частиною сьомою статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», статтями 1, 15 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтею 1, частиною першою статті 3, частиною першою статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в контексті висновків апеляційного суду.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ТОВ «Енера Суми» подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. ТОВ «Енера Суми» (постачальник послуг) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) 25.07.2019 укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0154-09021.
6.2. Для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених договором (пункт 1.1. договору).
6.3. Згідно з пунктом 1.2. договору замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов договору.
6.4. Вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг (пункт 2.1. договору).
6.5. Згідно з підпунктом 4 пункту 3.3. договору замовник зобов'язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої Регулятором.
6.6. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2020 (пункт 7.1. договору).
6.7. Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 №321 Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» перетворено у Приватне акціонерне товариства (ПрАТ), 100% акцій якого належить державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. Новоутворене Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
6.8. У подальшому між сторонами підписувалися додаткові угоди до цього договору, якими, зокрема, продовжено строк дії договору.
6.9. Позивач у позовній заяві зазначає, що у період з жовтня до груденя 2022 року, з травня до липня 2023 року ним було надано, а відповідачем - прийнято послуги згідно з умовами договору, що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунками вартості послуги постачальників універсальних послуг.
6.10. Однак, на порушення умов договору відповідач надані позивачем послуги за періоди жовтень-грудень 2022 року та травень-липень 2023 року в повному обсязі не оплатив, що підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками та довідкою нарахування і оплат наданих із забезпечення збільшення частки електричної енергії з альтернативних джерел за 2022-2023 роки.
6.11. У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із позовом та просив стягнути з відповідача 78 683 948,45 грн основного боргу, 1 127 024,68 грн 3% річних та 249 108,10 грн інфляційних втрат коштів. Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем в повному обсязі сплачено заборгованість за спірний період на загальну суму 78 683 948,45 грн, у зв'язку із чим позивач зменшив розмір позовних вимог на суму основного боргу та просив стягнути 1 127 024,68 грн - 3% річних та 249 108,10 грн інфляційних втрат коштів.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/16423/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
7.2. Верховний Суд ухвалою від 03.04.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/16423/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатом перегляду рішення суду першої інстанції.
8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.4. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.6. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.7. Верховний Суд зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
8.8. В контексті доводів касаційної скарги щодо надання висновку за низкою актів, означених у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.
8.9. Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
8.10. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
8.11. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.12. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
8.13. Згідно із частинами першою, другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
8.14. Частиною першою статті 275, частинами шостою, сьомою статті 276 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергія) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
8.15. Згідно із частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
8.16. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
8.17. Аналіз предмету та підстав позову, спірних правовідносин у справі в контексті позовних вимог та вимог касаційної скарги дає Суду підстави вважати, що цей договір укладений учасниками спірних правовідносин на підставі законодавства України, що визначає правові засади функціонування ринку електричної енергії України, зокрема, ЦК України, Закону України «Про ринок електричної енергії.
8.18. Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
8.19. Функції, права та обов'язки оператора системи передачі - юридичної особи, яка відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії визначені статтею 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
8.20. Згідно із частиною восьмою статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків. Оператор системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів придбаває послуги, які надаються йому на обов'язковій основі суб'єктами ринку, визначеними відповідно до цього Закону, на підставі договору про надання послуг для забезпечення загальносуспільних інтересів, типова форма якого затверджується Регулятором.
8.21. З метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (частина перша статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
8.22. До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (пункт 1 частини другої статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
8.23. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку (абзац 2 частини другої статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
8.24. Позивач є постачальником послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а відповідач є оператором системи передачі та здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаної енергетичної системи України.
8.25. Постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (далі - Порядок).
8.26. Пункт 1.2. глави 1 Порядку визначає, що він поширюється на виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку.
8.27. Розділом 13 Порядку передбачено порядок здійснення розрахунку вартості та оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надається постачальником універсальних послуг.
8.28. Згідно з пунктом 13.4. Порядку ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
8.29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов укладеного договору у період з жовтня до грудня 2022 року та з травня до липня 2023 року позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
8.30. НКРЕКП у відповідний період затверджений розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг, а саме: за березень 2022 року - постановою НКРЕП №487 від 13.05.2022 у сумі 9541224,17 грн (без ПДВ); за квітень 2022 року - постановою НКРЕП №559 від 31.05.2022 у сумі 1788706,09 грн (без ПДВ); за травень 2022 року - постановою НКРЕП №652 від 28.06.2022 у сумі 15129129,31 грн (без ПДВ); за червень 2022 року - постановою НКРЕП №820 від 26.07.2022 у сумі 16206475,10 грн (без ПДВ); за липень 2022 року - постановою НКРЕП №1053 від 30.08.2022 у сумі 13460131,94 грн (без ПДВ); за серпень 2022 року - постановою НКРЕП №1239 від 30.09.2022 у сумі 10290732,65 грн (без ПДВ); за вересень 2022 року - постановою НКРЕП №1354 від 25.10.2022 у сумі 4466349,89 грн (без ПДВ); за жовтень 2022 року - постановою НКРЕП №55 від 10.01.2023 у сумі 5781089,68 грн (без ПДВ); за листопад 2022 року - постановою НКРЕП №56 від 10.01.2023 у сумі 1135833,29 грн (без ПДВ); за грудень 2022 року - постановою НКРЕП №208 від 31.01.2023 у сумі 686760,38 грн (без ПДВ); за лютий 2023 року - постановою НКРЕП №522 від 22.03.2023 у сумі 4797276,00 грн (без ПДВ); за березень 2023 року - постановою НКРЕП №761 від 25.04.2023 у сумі 9411371,44 грн (без ПДВ); за квітень 2023 року - постановою НКРЕП №958 від 23.05.2023 у сумі 11767565,62 грн (без ПДВ); за травень 2023 року - постановою НКРЕП №1177 від 28.06.2023 у сумі 22780217,60 грн (без ПДВ); за червень 2023 року - постановою НКРЕП №1383 від 25.07.2023 у сумі 18552481,99 грн (без ПДВ), за липень 2023 року - постановою НКРЕП №1590 від 29.08.2023 у сумі 16844955,87 грн (без ПДВ).
8.31. НКРЕКП 26.04.2022 прийняла постанову №396 «Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану», за правилами пункту 1 частини четвертої якої ОСП має здійснювати оплату ПУП вартості наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - Послуга), на період дії воєнного стану в Україні, а також протягом 60 днів після його припинення чи скасування, згідно з Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641, з урахуванням таких особливостей, зокрема у кожному розрахунковому періоді (календарний місяць) перераховувати ПУП кошти в обсягах податкових зобов'язань відповідного ПУП у розмірі не менше 19,5% від вартості виробленої електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками приватного домогосподарства понад власне споживання (далі - сума податкових зобов'язань), яка розраховується як сума добутків обсягу купленої у споживача електричної енергії виробленої генеруючими установками приватного домогосподарства та відповідного «зеленого» тарифу. Зазначену суму податкових зобов'язань розраховує ПУП та доводить до відома ОСП разом з актом приймання-передачі Послуги. Зазначені у цьому підпункті перерахування здійснюються ОСП в рахунок оплати вартості наданої ПУП Послуги відповідно до актів приймання-передачі Послуги.
8.32. Постановою НКРЕКП № 153 від 30.01.2023 визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 26.04.2022 № 396 «Про особливості визначення обсягу та проведення розрахунків за вироблену електричну енергію генеруючими установками приватних домогосподарств під час дії в Україні воєнного стану» (зі змінами).
8.33. Верховний Суд виходить з того, що вказане узгоджується з означеним у пунктах 36-40 постанови Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №910/15777/23.
8.34. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 постанови №153, з метою врегулювання питань, які виникають у зв'язку із пунктом 1 цієї постанови, оператору системи передачі забезпечити повну оплату ПУП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у 2022 році: за березень - до 20 березня 2023 року; за квітень - до 20 квітня 2023 року; за травень - до 20 травня 2023 року; за червень - до 20 червня 2023 року; за липень - до 20 липня 2023 року; за серпень - до 20 серпня 2023 року; за вересень - до 20 вересня 2023 року; за жовтень - до 20 жовтня 2023 року; за листопад - до 20 листопада 2023 року; за грудень - до 20 грудня 2023 року.
8.35. Отже, вказана постанова НКРЕКП № 153 встановлює ОСП строки саме для забезпечення повної оплати ПУП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії наданої ПУП у 2022 році. Зазначена постанова не змінює термінів виникнення та виконання грошових зобов'язань відповідача, що виникли відповідно до умов Договору, а лише з метою врегулювання питань, які виникають у зв'язку із пунктом 1 цієї постанови регулює строки забезпечення повної оплати ПУП вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
8.36. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі №910/14074/23.
8.37. Колегія суддів також звертається до постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23, в якій застосований такий же підхід у визначенні спрямованості дій Регулятора щодо термінів виконання грошових зобов'язань та строків проведення остаточних розрахунків за отриманий товар.
8.39. Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
8.40. Центральні органи виконавчої влади та інші державні органи визначають у відповідній сфері управління, галузі національної економіки можливості щодо задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, національної економіки та забезпечення життєдіяльності населення в умовах особливого періоду (стаття 15 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
8.41. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
8.42. У частині першій статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
8.43. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг у випадках, визначених законом; здійснює моніторинг та аналіз ринків у сферах енергетики та комунальних послуг.
8.44. Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідач вартість послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період сплатив із порушенням строку, визначеного законодавством та договором, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій відповідача та виписки банку з рахунку позивача.
8.45. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди дійшли висновку, зі змісту наведених постанов НКРЕКП №396 та №153 не вбачається зміни порядку оплати за надані позивачем послуги, що визначений пунктом 13.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019.
8.46. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права.
8.47. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
8.48. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
8.49. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
8.50. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
8.51. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
8.52. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.
8.53. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
8.54. Оскільки відповідачем послуги зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії оплачувалися з порушенням строків, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на правильному застосуванні статті 625 ЦК України висновку про наявність підстав для з стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.
8.55. Посилання скаржника в касаційній скарзі на доводи про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло не з його вини (стаття 614 ЦК України), відхиляються Судом, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов'язань як боржника, що прострочив грошове зобов'язання та не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Близька за змістом позиція, викладена у постановах Верховного Суду 02.03.2023 у справі № 910/18611/21, від 09.03.2023 у справі № 910/18613/21, від 23.03.2023 у справі № 910/1193/22, 02.08.2023 у справі № 910/8451/21, від 03.12.2024 у cправі № 910/14554/23.
8.56. Зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що сторони надали докази, а суди їх не дослідили, не оцінили та не встановили на їх підставі обставини справи щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням ним умов договору в частині оплати наданих позивачем послуг у встановлений строк.
8.57. Отже, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, дослідили та оцінили за правилами статті 86, 237-238 ГПК України надані та зібрані у справі докази у їх сукупності і вірогідності, застосувавши статті 76-79 ГПК України, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
8.58. Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі.
8.59. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
8.60. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
8.61. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
8.62. Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.63. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень за наведеними у касаційній скарзі доводами і які визначені, які підстава касаційного оскарження.
8.64. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 4.1 цієї постанови), у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.
8.65. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.
8.66. Доводи ТОВ «Енера Суми», викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
8.67. Верховний Суд також зауважує, що міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.68. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування оскаржуваного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
8.69. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" тау справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8.70. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №910/16423/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №910/16423/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець