79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.04.2025 Справа № 914/2538/21
Господарським судом Львівської області в складі судді Бортник О. Ю. за участі секретаря судового засідання Свистуна П.О., розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області, м. Львів, в інтересах держави
до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто», село Рясне-Руське, Яворівський район, Львівська область,
до відповідача 3: Рясне-Руської сільської ради, с. Рясне-Руська, Яворівський район, Львівська область (закрито провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 3)
про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації права власності, припинення речового права
За участі представників:
від прокуратури: Місінська М.А. - прокурор,
від відповідача 1: Поліщук О.С. - представник,
від відповідача 2: Шнир О.Б. - адвокат,
щодо відповідача 3 провадження закрито
Суть спору: Керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави до Львівської міської ради, м. Львів, Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто», село Рясне-Руське, та Рясне-Руської сільської ради про визнання недійсними рішень Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» та рішення № 4851 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» земельної ділянки»; скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43897930) на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0014, площею 2,747 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095947046101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39264171; припинення речового права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43897930) на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0014, площею 2,747 га.
Згодом прокурор подав заяву про відмову від позовної вимоги про припинення речового права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» на земельну ділянку.
Стислий виклад позиції керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова.
Прокуратура посилається на те, що з метою забезпечення виконання рішення Львівської обласної ради № 907 від 29.10.2019 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2019 р. № 1483/0/5-19 «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність» до комунальної власності Рясне-Руської сільської ради передано серед інших й земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яка за цільовим призначенням належала до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Вказана земельна ділянка перед цим належала до земель комунальної власності Львівської міської ради і прийнята до земель державної власності із земель комунальної власності розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 №916/0/5-19 «Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність».
Спірним рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га на 13 земельних ділянок.
Згаданим рішенням змінено функцію використання, у тому числі й спірної, новоутвореної внаслідок поділу, земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, площею 2,747 га в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.) з земель запасу на КВЦПЗ 12.04. (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу)).
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру станом на 17.11.2020, земельна ділянка за кадастровим №4610136300:06:012:0014 за своїм цільовим призначенням мала присвоєний їй код КВЦПЗ - 12.04 (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства).
Спірним рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4851 від 12.11.2020 земельну ділянку за кадастровим №4610136300:06:012:0014 передано у приватну власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (код ЄДРПОУ: 43897930), цільове призначення -12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства господарства.
Відповідачем 2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0014.
Прокурор вважає, що на підставі статей 19, 43 ЗК України, статей 7 та 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд» з моменту ухвалення рішення Львівської обласної ради № 907 від 29.10.2019 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» створено об'єкт природно-заповідного фонду, а саме ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща», орієнтовною площею 92 га. В межах цього об'єкта природно-заповідного фонду перебувала спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, на яку відповідач 2 у подальшому зареєстрував право своєї приватної власності.
В силу приписів п. «в» ч. 4 ст. 83, п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України землі під об'єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 3 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
На думку прокурора, зміна цільового призначення земель природно-заповідного фонду за відсутності погодження цього питання Кабінетом Міністрів України суперечить законодавству.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд» спірна земельна ділянка природно-заповідного фонду не могла передаватись у приватну власність для розміщення на ній та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу.
На підставі ст.ст. 41, 121 ЗК України та ст.ст. 2, 6 Закону України «Про кооперацію» прокурор вважає незаконною безоплатну передачу земельної ділянки площею 2,747 га відповідачу 2, який є обслуговуючим, а не гаражно-будівельним, кооперативом, до складу якого входять 3 особи. Адже норма безоплатної приватизації земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів становить не більше 0,01 га на одну особу.
Щодо обраного способу захисту права прокурор вважає, що має місце порушення права власності, яке не пов'язане з позбавленням володіння. Як на правову підставу своїх доводів з цього питання прокурор посилається на правові норми, які закріплено у ст. 16, ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155 ЗК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У питанні правонаступництва Львівською міською радою прав та обов'язків Рясне-Руської сільської ради прокурор посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р від 12.06.2020 р., Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» № 1009-ІХ, ст. 45 Закону України «Про місцеве самоврядування» та постанову Верховної Ради України від 15.07.2020 р. № 795-ІХ, якою на 25 жовтня 2020 р. призначено чергові місцеві вибори депутатів, у тому числі й місцевих рад, що проводились на території Львівської територіальної громади.
29 листопада 2020 р. відбулась перша сесія депутатів Львівської міської ради і з цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі й Рясне-Руської сільської ради.
Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 року № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов'язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади. Ухвалою № 7 від 29.12.2020 Рясне-Руську сільську раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради. З 29.12.2020 р. правонаступником відповідача 3 стала Львівська міська рада.
Прокурор вважає, що позивач та відповідач у справі збігаються в одній особі. Один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем у справі. Прокурор оскаржив у справі рішення відповідача 3, правонаступником якого є відповідач 1. З огляду на предмет спору, Львівська міська рада може бути виключно відповідачем, оскільки іншого органу, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, немає. В силу приписів п. 3 ст. 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 р. та пунктів 5, 8, 9 ст. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 р., ані управління Держгеокадастру, ані Державна екологічна інспекція України не наділені повноваженнями звертатись до суду з позовами про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування з підстав, які наведено у позовній заяві.
Стислий виклад відзиву відповідача 1 (том справи 1, а.с. 216-219).
Львівська міська рада вважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач 1 повідомляє, що право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 зареєстровано 19.03.2019 р.
Ухвалою Львівської міської ради № 4647 від 14.02.2019 р. передано земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 до земель державної власності.
Цю земельну ділянку розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 № 916/0/5-19 «Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність» зараховано до земель державної власності із земель комунальної власності. Право державної власності Львівської обласної державної адміністрації зареєстровано 29.11.2019 р.
Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2019 № 1483/0/5-19 «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність» у власність Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області передано зокрема й земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003. Рішенням Рясне-Руської сільської ради № 3365 від 18.12.2019 р. її прийнято у комунальну власність сільської ради. Право власності сільської ради на цю земельну ділянку зареєстровано 19.12.2019 р.
Вказану земельну ділянку поділено на 13 земельних ділянок, до складу яких увійшла у тому числі й спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014. Функцію використання цієї ділянки змінено з земель запасу на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення спірним рішенням Рясне-Руської сільської ради № 3698 від 19.05.2020 р.
Спірним рішенням Рясне-Руської сільської ради № 4851 від 12.11.2020 р. земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014 передано у приватну власність відповідача 2 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства для розміщення і обслуговування гаражного кооперативу.
На підставі рішення № 4851 відповідач 2 зареєстрував 17.11.2020 р. право власності на земельну ділянку.
Відповідач 1 вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014 знаходиться в межах об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», що підтверджується проектом створення заказника, координатами меж заказника, технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, що виготовлені ТОВ «Галгеокадастр» у 2020 р., та поданим позивачем Висновком експерта № 41 судової земельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні. Висновком експерта, зокрема підтверджується факт накладання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014 на межі земельної ділянки, що визначені у Проекті створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
Відповідач 1 погоджується з доводами прокуратури про те, що на підставі ст.ст. 83 та 84 ЗК України земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, як ділянка під об'єктом природно-заповідного фонду, не могла передаватись у приватну власність.
У відзиві відповідач 1 визнає той факт, що на підставі наведених у позовній заяві нормативно-правових актів та обставин, він є правонаступником Рясне-Руської сільської ради з 29.11.2020 р.
Письмові пояснення прокуратури (том справи 2, а.с. 3-5).
У письмових поясненнях прокуратура додатково посилається на норми ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зазначає, що на день подання позову у Єдиному державному реєстрі не було запису про припинення юридичної Рясне-Руської сільської ради, тому цю юридичну особу й визначено відповідачем 3. Запис про припинення Рясне-Руської сільської ради в Єдиний державний реєстр внесено 19.10.2021 р. З огляду на вказане прокуратура заявила клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 3.
Стислий виклад заперечень відповідача 2 проти позову, які наведено у відзиві від 01.11.2021 р. (том справи 2, а.с. 14-40).
Відповідач 2 вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.п. 3 та 10 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки у Господарському суді Львівської області розглядається ще чотири аналогічні справи (914/2539/21, 914/2540/21, 914/2541/21 та 914/2542/21), в яких заявлені аналогічні позовні вимоги прокурором до тих самих відповідачів.
Прокуратурою не надано доказів реєстрації ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», як юридичної особи та така інформація відсутня у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В силу ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а також ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також ландшафтні парки є юридичними особами.
Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у Державному земельному кадастрі інформація про об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення на території Рясне-Руської сільської ради відсутня.
Відповідач 2 вважає, що ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» не створений, оскільки рішення про створення такого не реалізоване. Межі заказника в натуру не винесено, охоронні зобов'язання Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді не передані, відповідні зміни у земельно-облікові документи не внесено.
Ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» створено та оголошено з порушенням встановленого Законом порядку.
На думку відповідача 2, висновок експерта № 41, складений за наслідками судової земельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021140000000198 від 02.07.2021 р., є недопустимим та недостовірним доказом. У висновку зазначено, що з метою встановлення факту накладання меж спірної земельної ділянки з межами заказника, які визначено у проекті його створення, залучався інженер-геодезист, який виконав співставлення наданих на дослідження координат меж земельних ділянок. В силу ст. 69 ГПК України та п. 2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.
При зміні цільового призначення земельної ділянки та її поділі сільською радою дотримано вимог ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 20, ч. 6 ст. 79-1 ЗК України. Спірна земельна ділянка ніколи не належала до земель природно-заповідного фонду.
Відповідач 2 вважає поведінку відповідача 1 суперечливою, оскільки спірна земельна ділянка передавалась відповідачу 3 у власність з метою виконання «Меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою». Меморандум укладався з метою узгодження меж між населеними пунктами та початку діяльності ТОВ «СіТіПарк», а також вирішення багаторічного конфлікту між містом та селом в частині погодження меж міста та села, встановлення меж між населеними пунктами. Проте відповідач 1 на виконання Меморандуму фактично передав землю, яку вважає землею заказника.
Спірне рішення № 4851 відповідає нормам ст.ст. 118, 122 ЗК України.
Відповідач 2 вважає, що у прокуратури відсутні підстави для звернення з позовом до суду. Органи Держгеокадастру та Держекоінспекції можуть звертатись до суду, якщо це необхідно, для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства. Прокуратурою не дотримано вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідач 2 зазначає, що перебування спірної земельної ділянки у його власності, що підтверджується фактом державної реєстрації права власності відповідача 2, виключає можливість подання прокурором негаторного позову.
Відповідь прокуратури на відзиві відповідача 2 (том справи 2, а.с. 93-106).
Прокуратура заперечує проти доводів відповідача 2 про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що позови у справах, які зазначено відповідачем 2 у відзиві, не стосувались земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014. Ця ділянка не є предметом спору у вказаних справах, безпідставність зміни її цільового призначення і передання у власність відповідачу 2 не є підставою позовних вимог у згаданих справах.
Щодо реєстрації заказника як юридичної особи.
Прокуратура стверджує, що у переліку об'єктів природно-заповідного фонду, які є або можуть бути юридичними особами, що закріплений в частинах 4 та 5 ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд», такі об'єкти як заказники відсутні.
Інформація Держгеокадастру, на яку посилається відповідач 2, надана станом на 01.01.2016 р. і не стосується предмету спору, оскільки заказник створено у 2019 р.
Аргументи відповідача 2 про порушення порядку створення заказника та не створення заказника як такого спростовуються приписами ч. 4 ст. 7 та ч.ч. 3, 4 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд», рішенням Львівської обласної ради № 907 від 29.10.2019 р. «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Тофовище Білогорща».
Щодо проекту створення заказника. Прокурор вважає, що Методичні рекомендації щодо розроблення проектів створення природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду України не є нормативно-правовим актом і не встановлюють правових норм. Крім цього у Проекті йдеться про створення заказника місцевого значення. Проектом пропонувалось проведення експертизи для визначенням меж охоронної зони, а не меж заказника.
Зменшення площі території, на якій планується створення заказника, не є порушенням процедури його створення.
Львівська міська рада, приймаючи 14.02.2019 р. ухвалу № 4697 «Про надання згоди на створення об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», була власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, площею 91,1650 га, яку у подальшому поділено на декілька земельних ділянок. Право власності Львівської обласної державної адміністрації на неї зареєстровано лише 29.11.2019 р.
Щодо заперечень проти висновку експерта.
Прокурор зазначає, що в силу абз. 2 п. 1.2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень експертними установами можуть проводитись комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань. Згідно з Додатком 13 до наказу Міністерства юстиції України від 08.05.2018 р. № 1467/5 у ході досудового розслідування надано дозвіл на залучення фахівця (інженера-геодезиста) та використання необхідного обладнання, оскільки експерт не мав можливості самостійно виконати топографо-геодезичні роботи.
Щодо порушення законодавства, яке стосується зміни цільового призначення земельної ділянки.
Прокуратура вважає, що при зміні цільового призначення земельної ділянки порушено вимоги ст.ст. 20, 44, 150 ЗК України.
Посилання відповідача 2 на ст. 118 ЗК України прокуратура вважає необґрунтованим, оскільки вказана норма закону стосується приватизації земельних ділянок громадянами.
Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави.
Прокуратура вважає, що у справі відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, в силу п. 3 ст. 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право зокрема звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Норми Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ № 275 від 19.04.2017 р., не надають Держекоінспекції повноважень звертатись до суду з позовом про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації права власності, припинення речового права.
Щодо обрання способу захисту порушених прав прокуратура посилається на приписи ч. 3 ст. 152 ЗК України.
Письмові пояснення прокуратури (том справи 2, а.с. 121-124).
У поясненні прокуратура зазначає, що інші справи, які перебувають у провадженні Господарського суду Львівської області, не стосуються земельних ділянок, належних відповідачу 2 на праві власності. Схожість позовних вимог у справах зумовлена тим, що позови у них стосуються земельних ділянок, які утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, площею 91,1650 га.
На момент створення заказника спірна земельна ділянка перебувала у власності та в межах земель Львівської міської ради.
Заперечення відповідача 2 на відповідь на відзив прокуратури (том справи 2, а.с. 133-146).
Відповідач 2 у запереченнях наполягає на залишенні позову без розгляду з огляду на наявність у Господарському суді Львівської області інших справ між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідач 2 не погоджується з запереченнями прокуратури, що стосуються інформації Держгеокадастру та законності створення заказника.
Відповідач 2 наполягає на своїх доводах про те, що експертом фактично передоручено проведення експертизи інженеру-геодезисту Ванчуру Р.Б., підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в суді відсутні, передана відповідачу 2 земельна ділянка не входить у межі заказника, а при зміні цільового призначення земельної ділянки не порушено вимог законодавства, з підстав, які загалом наведено у його відзиві.
Стислий виклад заяви прокуратури про зміну підстав позову (том справи 3, а.с. 91-97).
У заяві прокуратура наводить додаткові підстави позовних вимог.
Зокрема, прокурор посилається на те, що в порушення вимог ст.ст. 41, 116, 134 ЗК України, надано безоплатно у власність земельну ділянку відповідачу 2, який не належить до суб'єктів, перелічених у ст. 41 ЗК України, та за відсутності затвердженої містобудівної документації щодо розміру такої ділянки.
Рясне-Руська сільська рада розпорядилась земельною ділянкою, яка знаходиться у межах міста Львова (в межах озеленених територій міста) та у межі генплану с. Рясне-Руська Яворівського району не входила.
З огляду на приписи ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спірна земельна ділянка не могла передаватись у власність відповідача 2 для будівництва гаражів, а відтак для містобудівних потреб, за відсутності плану зонування або детального плану території.
Стаття 41 ЗК України стосується земель житлової та громадської забудови, тоді як спірними рішеннями передано відповідачу 2 земельну ділянку, яка належить до земель для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
Земельну ділянку надано без належного обґрунтування тієї обставини, що трьом членам кооперативу для задоволення їхніх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу необхідна спірна земельна ділянка площею 2,747 га. При цьому прокуратура посилається на висновки Верховного Суду, які викладено у його постанові від 30.05.2018 р. у справі № 910/9373/17.
При зміні цільового призначення земельної ділянки порушено вимоги ст. 20 ЗК України (проект землеустрою та рішення ради про його затвердження та встановлення цільового призначення відсутні, цільове призначення та вид використання земельної ділянки не відповідають містобудівній документації). Вказане, в силу приписів ст. 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування.
Пояснення прокуратури від 23.07.2024 р. (том справи 4, а.с. 39-43).
У поясненнях на підтвердження права прокуратури звернутись з позовом у справі № 914/2538/21 представник прокуратури посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду з аналогічного питання, які викладено у постанові від 11.06.2024 р. у справі № 925/1133/18.
На думку прокуратури, Львівська міська рада не наділена повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про скасування власних рішень чи рішень юридичних осіб, правонаступником яких вона є. Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, або орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних правовідносин і сам порушує інтереси держави.
У правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).
Прокуратурою подано заяву про відмову від позовної вимоги про припинення речового права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43897930) на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0014, площею 2,747 га (том справи 4, а.с. 146-155, 177-178), а також заяву про повернення 50 % судового збору.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява залишалась судом без руху. У зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви, враховуючи положення п.п. 5.1., 5.2., 9.25, р.р. 2, 3 6, 8 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 р. за № 27, ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Підготовче засідання у справі відкладалось, строк підготовчого провадження у справі продовжувався, в судовому засіданні оголошувалась перерва, суд поновляв відповідачу 2 строк для подання відзиву з підстав, зазначених у наявних у матеріалах справи ухвалах суду.
Ухвалою суду закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Рясне-Руської сільської ради, с. Рясне-Руське з підстав, зазначених в наявній у матеріалах справи ухвалі суду.
Суд долучив до матеріалів справи докази, додані до клопотань Франківської окружної прокуратури м. Львова, відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 від 16.02.2022 р. про зупинення провадження у справі та задовольнив клопотання відповідача-2 від 20.01.2022 р. й зупинив провадження у справі № 914/2538/21 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 380/23540/21.
Після усунення обставин, які слугували підставою для зупинення провадження у справі № 914/2538/21, провадження у справі поновлено ухвалою суду.
Судові засідання з розгляду справи по суті відкладались, призначались та у судових засіданнях оголошувались перерви з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду, в тому числі протокольних.
Ухвалою суду на стадії розгляду справи по суті відмовлено у задоволенні клопотань Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» про зупинення провадження у справі (вх. № суду 1593/22) та про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № суду 15861/24) повністю.
Мотивувальна частина рішення.
Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування незаконності спірних рішень та державної реєстрації права власності відповідача 2 на земельну ділянку, порушення вказаними юридичними фактами прав та законних інтересів держави й територіальної громади, а також закону. До предмета доказування осіб, які мають у справі протилежний процесуальний інтерес, належить доказування існування обставин, які спростовують факти, викладені у позовній заяві.
Вичерпний перелік доказів, якими учасники справи підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив та поданих суду пояснень і заяв.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Прокуратурою подано відмову від позовної вимоги про припинення речового права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43897930) на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0014, площею 2,747 га (том справи 4, а.с. 146-155, 177-178). Суд приймає вказану відмову прокуратури, оскільки у справі немає доказів існування обставин, встановлених ч. 5 ст. 191 ГПК України. Провадження у справі в частині згаданої позовної вимоги підлягає закриттю на підставі ч. 3 ст. 191, п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З огляду на приписи ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ст. 130 ГПК України, клопотання про повернення судового збору за розгляд судом цієї позовної вимоги підлягає вирішенню ухвалою суду після набрання рішенням суду законної сили.
Щодо решти позовних вимог суд виходить з такого.
Львівською міською радою 14.02.2019 р. прийнято ухвалу № 4647 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Львова» (том справи 1, а.с. 112-113).
Вказану ухвалу прийнято, беручи до уваги ухвали міської ради від 16.11.2017 № 2588 «Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою» та від 07.12.2017 № 2677 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 №4 968 та від 01.10.2015 № 5143», звернення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018 № 1132.
У пунктах 3 та 5 ухвали № 4647 Львівська міська рада вирішила передати, у тому числі й земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності; рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації розглянути питання прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.
Після цього, рішенням № 907 Львівської обласної ради ХХ чергової сесії VІІ скликання від 29 жовтня 2019 р. (том справи 1, а.с. 119) оголошено ландшафтний заказник місцевого значення «Тофовище Білогорща» орієнтовною площею 92 га (без вилучення у землевласника/землекористувача), зокрема на території Львівської міської ради площею 58,8 га за рахунок земель м. Львова і Зимноводівської сільської ради площею 33,2 га, за рахунок земель запасу.
Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2019 р. № 1483/0/5-19 «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність» (том справи 1, а.с. 120-121) земельну ділянку площею 91,1650 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради.
Цю земельну ділянку прийнято у комунальну власність рішенням Рясне-Руської ради № 3365 від 18 грудня 2019 р. (том справи 1, а.с. 122-124).
Спірним рішенням відповідача 3 від 19 травня 2020 р. за № 3698 (том справи 1, а.с. 125-127) вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 91,1650 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 на тринадцять окремих земельних ділянок. Внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 утворилась, у тому числі й спірна земельна ділянка площею 2,7470 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014.
Рішенням № 3698 від 19 травня 2020 р. ухвалено зареєструвати право комунальної власності у тому числі й на земельну ділянку площею 2,7470 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, змінити функцію її використання в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) з КВЦПЗ 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу).
Згодом, а саме 12.11.2020 р., відповідач 3 прийняв спірне рішення № 4851 (том справи 1, а.с. 135), яким передав Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, м. Львів (територія, що межує з рясне-Руською сільською радою) у власність, для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
Проте, згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У матеріалах справи наявний Проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», який підписано директором Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації та скріплено круглою печаткою цього Департаменту у 2019 році (том справи 1, а.с. 61-108).
Картографічними матеріалами цього Проекту (том справи 1, а.с. 108) та Схемою розподілу земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0003 (том справи 1, а.с. 54, на звороті), що є складовою частиною Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (при поділі) підтверджується той факт, що новоутворена внаслідок поділу земельна ділянка № 13 площею 2,7470 га (том справи 1, а.с. 54-55) з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014 знаходиться у межах заказника, які визначено згаданим вище Проектом створення ландшафтного заказника.
Вказана обставина підтверджується також Планом меж проекту створення ландшафтного заказника, який був додатком до листа ТзОВ «Інститут геоінформаційних систем» від 04.06.2021 р. (том справи 1, а.с. 136-140), висновком експерта № 41, який складено 02 липня 2021 р. (том справи 1, а.с. 143-154), а також висновком експерта № 1076/1408-1467/21-22, який складено 01.02.2022 р. за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи (том справи 3, а.с. 12-74).
Суд не бере до уваги заперечення відповідача 1 проти висновку експерта № 41, оскільки у матеріалах справи немає доказів того, що висновок експерта є неправдивим та не відповідає фактичним обставинам.
В силу правових норм, які закріплено у ст.ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та у ст.ст. 43, 44 ЗК України ландшафтні заказники належать до природно-заповідного фонду України.
Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 згаданого Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
До земель природно-заповідного фонду належать, зокрема заказники.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд», в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірних рішень, на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з п. «в» ч. 4 ст. 83, п. «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України землі під об'єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом.
У матеріалах справи немає доказів, які б спростовували доводи прокуратури про те, що діяльність з будівництва відповідачем 2 гаражів на землях природно-заповідного фонду та подальша їх експлуатація негативно впливатиме на стан об'єкта природно-заповідного фонду (ландшафтного заказника) та перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України в редакції, яка діяла на момент прийняття спірних рішень, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Доказів існування такого проекту у матеріалах справи немає.
Посилання відповідача 2 на порушення при створенні ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» вимог ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд» щодо необхідності державної реєстрації юридичної особи, безпідставні. Правові норми, закріплені у частинах 5 та 6 ст. 5 згаданого Закону не стосуються ландшафтних заказників.
Аргументи відповідача 2, які стосуються незаконності створення заказника та допущених при його створенні правопорушень, не беруться судом до уваги з тих підстав, що вказані доводи і міркування уже були предметом розгляду судів адміністративної юрисдикції у справі № 380/23540/21. Судові рішення у цій справі набрали законної сили. Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі встановили відсутність порушень прав та законних інтересів відповідача 2 й відмовили у визнанні протиправним та скасуванні рішення Львівської обласної ради від 29.10.2019 р. № 907 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» (том справи 3, а.с. 117-123, том справи 4, а.с. 187-209). Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України такі обставини не підлягають доказуванню при розгляді справи № 914/ 2538/21.
Крім цього, у спірних правовідносинах при зміні цільового призначення земельної ділянки, надання у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014 та державній реєстрації права приватної власності на неї додатково мали місце такі порушення.
Згідно з нормами ст.ст. 80, 83 ЗК України суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
В силу приписів ст.ст. 122 та 123 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Правовими нормами частини першої статті 134 ЗК України, в редакції, яка діяла на момент прийняття спірних рішень, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягали продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Безоплатна передача земельних ділянок із земель запасу за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам (обслуговуючому кооперативу) для будівництва та обслуговування гаражів частиною другою ст. 134 ЗК України не передбачена.
Статтею 41 ЗК України передбачено, що земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У матеріалах справи немає належно затвердженої містобудівної документації, яка б підтверджувала факт планування забудови спірної земельної ділянки гаражами.
Суд встановив, що спірним рішенням № 4851 від 12 листопада 2020 р. (том справи 1, а.с. 135) відповідачу 2 безоплатно передано у власність 2,747 га землі для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
Тоді як, можливість безоплатної передачі земельних ділянок для гаражного будівництва гаражно-будівельним кооперативам встановлена нормами глави 6 ЗК України, яка регулює правовий режим земель житлової та громадської забудови.
Нормами глави 13 ЗК України (Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) не передбачено можливості безоплатної передачі земельних ділянок, яких стосується ця глава ЗК України, гаражно-будівельним кооперативам для гаражного будівництва.
Відповідно до розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва надаються земельні ділянки з кодом КВЦПЗ 02.05 та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії «землі житлової та громадської забудови». Проте спірними рішеннями відповідачу 2 виділено земельні ділянки, які віднесено не до цієї, а до іншої категорії земель.
Відповідач 2 є обслуговуючим кооперативом в силу п. 1.2. Статуту (том справи 1, а.с. 159), а не гаражно-будівельним кооперативом. Вказане підтверджується також Протоколом № 1 установчих зборів відповідача 2 від 03 листопада 2020 р. (том справи 1, а.с. 174-175) та наявною у матеріалах справи Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том справи 1, а.с. 200), яку надано Міністерством юстиції України на запит суду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
В силу пунктів 1.1., 2.1. та 2.2. Статуту відповідача 2 (том справи 1, а.с. 159-160), його створено з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб, а не для надання послуг членам кооперативу чи іншим особам з метою провадження їх господарської (підприємницької) діяльності. У вказаних пунктах Статуту йдеться про провадження членами кооперативу господарської (непідприємницької діяльності).
Висновки Верховного Суду у справах цієї категорії спорів (постанови від 30.05.2018 р. у справі № 910/9373/17, від 13.09.2022 р. у справі № 906/260/21) свідчать про те, що сама лише наявність у юридичної особи статусу гаражно-будівельного кооперативу не є достатньою підставою для безоплатної передачі у власність на підставі ст. 41 ЗК України земельної ділянки довільного розміру.
Кооператив, який бажає отримати у власність земельну ділянку для гаражного будівництва повинен обґрунтувати, а орган місцевого самоврядування - перевірити, чи дійсно членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їхніх потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу необхідні земельні ділянки такого розміру.
Як вбачається із п. 5 Статуту відповідача 2 та Протоколу № 1 установчих зборів Обслуговуючого кооперативу від 03 листопада 2020 р. (том справи 1, а.с. 171, 174-175) членами Кооперативу на момент безоплатного надання йому у власність земельної ділянки площею 2,747 га, були три фізичні особи. У матеріалах справи немає та відповідачем 2 суду не надано доказів, які б обґрунтовували необхідність виділення земельної ділянки такої площі для задоволення потреб згаданих вище трьох фізичних осіб, а також підтверджували б наявність хоча б якоїсь мети, для задоволення якої, кооперативу є необхідною земельна ділянка площею 2,747 га.
Наведені обставини є підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради № 4851 від 12.11.2020 р. та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем 2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, а також позовної вимоги про визнання недійсним рішення № 3698 від 19.05.2020, але лише в частині п. 4 цього рішення, що стосується зміни функції використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і спору автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу) земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, площею 2,747 га.
Що стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача 2 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, то така є похідною від позовних вимог про визнання недійсними спірних рішень сільської ради.
Згідно з ч. 2 ст. 393 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно з приписами частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права припиняються у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав.
За таких обставин, ця позовна вимога також підлягає задоволенню.
Позовні вимоги щодо визнання недійсним решти положень рішення Рясне-Руської сільської ради № 3698 від 19.05.2020 р. задоволенню не підлягають, оскільки не стосуються земельної з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014 та відповідача 2, а також в зв'язку з тим, що подані учасниками справи докази стосуються лише вказаної вище земельної ділянки.
Щодо правонаступництва Рясне-Руської сільської ради.
Висновки суду з цього питання викладено в ухвалі суду від 06.12.2021 р., яка набрала законної сили (том справи 2, а.с. 156-157).
Вказаний факт підтверджується ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади». Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том справи 2, а.с. 6-12) підтверджується той факт, що Рясне-Руська сільська рада припинена як юридична особа, її правонаступником є Львівська міська рада.
Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Щодо права прокуратури на звернення до суду у цій справі та відсутності позивача, то суд з цих питань застосовує висновки Верховного Суду, які викладено у його постановах у справах № 917/468/19, № 469/1044/17, 925/1133/18. В силу викладених у наведених постановах висновків Верховного Суду безпідставними є твердження відповідача 2 про наявність іншого органу, який уповноважений державою на здійснення відповідних функцій позивача у спірних правовідносинах.
Аргументи відповідача 2 про необхідністю залишення позову без розгляду безпідставні та необґрунтовані. Позови у справах, на які посилається відповідач 2, не є тотожними позову у справі № 914/2538/21. У цих справах позовні вимоги не заявлялись з підстав порушення Рясне-Руською сільською радою, правонаступником якої у спірних правовідносинах є Львівська міська рада, та відповідачем 2 вимог закону, прав та інтересів держави в зв'язку із безпідставною зміною функції використання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, площею 2,747 га та незаконною передачею цієї земельної ділянки у власність відповідача 2. Скасування державної реєстрації права приватної власності на цю земельну ділянку не є предметом позову у наведених відповідачем 2 справах.
Щодо аргументів відповідача 2 про неефективність обраного прокуратурою способу захисту порушеного права та інтересу держави і територіальної громади.
Прокуратурою обрано встановлений законом спосіб захисту порушеного права територіальної громади.
Так, згідно з ст.ст. 152, 155 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі й шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Правовими нормами ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути й визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Захист права власності здійснюється у тому числі й шляхом визнання незаконним правового акта, що порушує право власності.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.
Отже, скасування рішень сільської ради, одне з яких продовжує діяти як правова підстава зміни цільового призначення використання земельної ділянки (індивідуальної ознаки нерухомої речі, ст. 184 ЦК України), а інше - як правовстановлюючий документ, на підставі якого виникає право власності відповідача 2 і вноситься відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призводить до усунення порушення права на землю територіальної громади. Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові у справі № 927/1206/21.
У матеріалах справи немає доказів того, що спірна земельна ділянка вибула з фактичного володіння територіальної громади, а також що відповідач 2 реалізовував щодо цього об'єкта цивільних прав та обов'язків свої правомочності власника (утримання, сплата обов'язкових платежів тощо), окрім факту здійснення ним державної реєстрації цього права у Державному реєстрі.
За таких обставин додаткове ініціювання спору про витребування земельної ділянки призведе до тривалішого обмеження прав територіальної громади, як власника землі, що не є ефективним захистом порушеного права.
Спірне рішення № 4851 є правовстановлюючим документом. На підставі цього рішення здійснено державну реєстрацію права власності відповідача 2. Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Інформаційна довідка номер 269941655, сформована 11.08.2021 р. (том справи 1, а.с. 128-130). Це рішення створює, змінює та припиняє правовідносини власності (як щодо відповідача 2 так і щодо усіх інших юридичних, фізичних осіб та держави з відповідачем 2, як власником майна) впродовж усього часу своєї чинності.
Рішення № 3698 та № 4851, в силу ст. 144 Конституції України та ст.ст. 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача 2, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір у справі в цій частині виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст.ст 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 201-220, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області (79044, м. Львів, вул. Чупринки, 85) поданий в інтересах держави до Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896), до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (81085, Львівська область, Яворівський район, с. Рясне-Руське, вул. Наукова, 1, код ЄДРПОУ 43897930)задовольнити частково.
Визнати недійсним п. 4 рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» в частині, яка стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014.
Визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4851 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» земельної ділянки».
Скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43897930) на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, площею 2,747 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095947046101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39264171.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (81085, Львівська область, Яворівський район, с. Рясне-Руське, вул. Наукова, 1, код ЄДРПОУ 43897930) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) 5107,5 грн. судового збору
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
2. Прийняти відмову Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова від позовної вимоги у справі № 914/2538/21, яку викладено у заяві від 03.01.2025 р.
3. Закрити провадження у справі № 914/2538/21 в частині позовної вимоги про припинення речового права - права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Сілвер Авто» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43897930) на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0014, площею 2,747 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095947046101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39264171.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 09.05.2025 р.
Суддя Бортник О.Ю.