вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" квітня 2025 р. Cправа № 902/26/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
За участю представників:
прокурор Рудніцька І.В., службове посвідчення №072235 від 01.03.2023;
позивача1 Колюшко В.В., витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ;
позивача2 не з'явився;
відповідача не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (вул. Покровська, буд. 5, м. Могилів-Подільський, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24000) в інтересах держави в особі
Ямпільської міської ради (вул. Свободи, буд. 132, м. Ямпіль, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24500)
Відділу житлово-комунального господарства Ямпільської міської ради (вул. Свободи, буд. 132, м. Ямпіль, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24500)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сфера" (вул. Князів Коріатовичів, буд. 15,кв.1 м. Вінниця, 21050)
про: стягнення 84914,23 грн орендної плати, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ямпільської міської ради, Відділу житлово-комунального господарства Ямпільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сфера" про стягнення 84914,23 грн орендної плати, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.01.2025 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.
Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження у справі № 902/26/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.02.2025.
31.01.2025 до суду від позивача1 надійшла заява про проведення судового засідання, що призначене на 03.02.2025, без участі представника останнього.
31.01.2025 до суду від позивача2 надійшло клопотання про проведення судового засідання, що призначене на 03.02.2025, без участі представника останнього.
На визначену судом дату в судове засідання з'явилась прокурор. Інші учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористались.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 03.03.2025.
У зв'язку з неявкою у судове засідання позивачів та відповідача, останні були повідомлені про відкладення судового засідання на визначену судом дату телефонограмами від 27.02.2025.
28.02.2025 до суду від позивача1 надійшла заява про проведення судового засідання, що призначене на 03.03.2025, без участі представника останнього, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
28.02.2025 до суду від позивача2 надійшло клопотання про проведення судового засідання, що призначене на 03.03.2025, без участі представника останнього.
На визначену судом дату в судове засідання з'явилась прокурор, позивачі та відповідач правом участі у судовому засіданні не скористались.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 26.03.2025.
Враховуючи неявку у судове засідання позивачів та відповідачів, ухвалою суду від 04.03.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку, визначеному ст. 120, 121 ГПК України
03.03.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.03.2025 до суду від позивача1 надійшли додаткові пояснення у справі.
25.03.2025 до суду від позивача1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника останнього.
26.03.2025 до суду від позивача2 надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника останнього.
На визначену судом дату в судове засідання з'явились прокурор та відповідач, позивачі правом участі у судовому засіданні не скористались.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою поновив процесуальний строк на подання відзиву, прийняв його до розгляду та відклав розгляд справи по суті на 14.04.2025.
Враховуючи неявку у судове засідання позивачів, ухвалою суду від 27.03.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку, визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
10.04.2025 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
На визначену судом дату в судове засідання з'явились прокурор та представник позивача1, позивач2 та відповідач правом участі у судовому засіданні не скористались.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025.
Враховуючи неявку у судове засідання позивачів, ухвалою суду від 17.04.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку, визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
30.04.2025 до суду від позивача2 надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника останнього.
На визначену судом дату в судове засідання, 30.04.2025, з'явились прокурор та представник позивача1, інші учасники процесу правом участі свої представників не скористались.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивачів та третьої особи.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача1 підтримали позовні вимоги та просили суд задовільнити їх в повному обсязі.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні 30.04.2025 в зв'язку з неявкою учасників справи на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача1, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Обставини встановлені судом.
05.11.2018 між Писарівською сільською радою (Наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Сфера» (Наймач, далі - відповідач) укладено Договір №1088 оренди (найму) нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Писарівської сільської ради.
Відповідно до розділу 1 Договору оренди (найму) нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Писарівської сільської ради від 05.11.2018 визначено, що Наймодавець передає, а Наймач приймає у строкове платне користування нерухоме майно- виробничий будинок «Гідротехнічний вузол водогосподарської системи (ГЕС)», що перебуває у комунальній власності Писарівської сільської ради, загальною площею 125,2 кв.м, до складу якого входить будівля ГЕС літ. «А», гребля - 1, водовипуск, типу відкритий шлюз-регулятор - 2, переливна споруда - 3, перепускна труба - 4, огороджувальна дамба - 5, дереваційний канал - 6, аварійно-скидний канал - 7, напірні водогони - 8, відвідний канал - 9, напірний басейн - 10 за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський (колишній Ямпільський) район, с. Писарівка, вул. Ставкова, буд. 1.
Майно передано згідно акту приймання-передачі нерухомого майна до договору оренди (найму) нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Писарівської сільської ради від 05.11.2028.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3. розділу 3 Договору передбачено, що орендна плата за базовий місяць становить 1563, 00 грн та складає 18763,00 грн на рік без врахування ПДВ. Орендна плата встановлюється у грошовій формі та перераховується наймачем на розрахунковий рахунок Наймодавця щомісячно непізніше 25 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.
Пунктом 4.8. Договору передбачено обов'язок наймача своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.2. розділу 5 Договору наймодавець наділений правом виступати з ініціативою щодо розірвання Договору оренди у разі невнесення наймачем двох орендних платежів підряд; погіршення стану орендованого майна; невиконання умов договору згідно пунктів 4.6.-4.13; невиконання або неналежне виконання інших умов цього Договору .
Згідно з п.7.1. розділу 7 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Відповідно до п. 8.1. та п. 8.8. цього Договору розділу 8 договору, оренда встановлюється на 49 років з 05.11.2028 по 05.11.2067. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах.
Достроково дія Договору припиняється у випадках: - порушення строків внесення орендної плати більше, ніж на два місяці; - використання наймачем орендованого майна не за призначенням; - погіршення стану орендованого майна; - невиконання договорів з експлуатаційних витрат та комунальних послуг; - невиконання умов договору згідно розділу 4 п.п. 4.6.-4.11. (п.8.10 Договору).
У разі припинення Договору Орендар за вказівкою Орендодавця зобов'язаний негайно повернути об'єкт оренди відповідному підприємству (установі) за актом -приймання передачі (п. 10.7 Договору).
Вказаний договір підписано та скріплено печатками Сторін, нотаріально посвідчено та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На час розгляду справи спірний договір діє, майно перебуває у користуванні відповідачем.
Відповідно до рішення 45 сесії Ямпільської міської ради 8 скликання від 19.12.2023 №1897 «Про передачу майна відділу житлово-комунального господарства Ямпільської міської ради» гідротехнічний вузол водогосподарської системи (ГЕС) с. Писарівка закріплено на праві оперативного управління за відділом житлово-комунального господарства Ямпільської міської ради.
Державна реєстрація речового права Ямпільської міської ради здійснена 01.07.2024 на підставі рішення 1 сесії 8 скликання Ямпільської міської рад№25 від 01.12.2020.
На 2 пленарному зсіданні 1 сесії 8 скликання Ямпільської міської ради від 01.12.2020 прийнято рішення №25 «Про реорганізацію сільських рад, шляхом приєднання, що увійшли до складу Ямпільської міської територіальної громади», відповідно до якого Ямпільська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків, у тому числі Писарівської сільської ради.
Таким чином, гідротехнічний вузол водогосподарської системи ГЕС в с. Писарівка Могилів-Подільського району Вінницької області перебуває у власності Ямпільської міської ради та на праві оперативного управління Відділу житлово-комунального господарства міської ради.
Прокурор в позовній заяві зазначає, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено порушення інтересів Ямпільської територіальної громади під час використання об'єктів оренди комунального майна, а саме гідротехнічного вузла водогосподарської системи (ГЕС) за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський (колишній Ямпільський) район, с. Писарівка, вул. Ставкова, буд. 1.
Так, всупереч вимогам ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України та п.п. 3.1., 3.2., 3.3 розділу 3 Договору №1088 від 05.11.2018 орендар у встановлений строк взяті на себе зобов'язання не виконує, орендну плату не сплачує, у зв'язку із чим за орендарем значиться загальна заборгованість за період з 01.01.2021 в сумі 106834,15 грн, з яких за період з 01.01.2022 по листопад 2024 року 84914,23 грн, що підтверджується розрахунками заборгованості по орендній платі, наданими Ямпільською міською радою та Відділом житлово-комунального господарства Ямпільської міської ради.
Ямпільською міською радою повідомлено відповідача про наявну заборгованість (лист №02-11/611від 04.07.2024). Водночас, у відповідь Ямпільській міській раді відповідач листом від 12.07.2024 №12/07-24, не заперечуючи факту заборгованості, клопотало про зменшення орендної плати на 50%, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану»
За результатами розгляду зазначеного листа Ямпільською міською радою відповідачу надано відповідь (лист №02-11/679 від 26.07.2024), у якій зазначено про відсутність підстав для зменшення на 50% розміру орендної плати та повторно проінформовано щодо необхідності сплати суми заборгованості.
З огляду на викладене прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Енерго-Сфера» 84914,23 грн орендної плати, розірвання Договору оренди №1088 від 05.11.2018 та повернення орендованого майна.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на один і той же спірний об'єкт нерухомого майна є подвійна державна реєстрація права власності - Писарівської сільської ради - Писарівської сільської ради і ПП «АВТОНОМНІ СИСТЕМИ КЕРУВАННЯ». А тому до фактичного використання виробничого будинку «Гідротехнічний вузол водогосподарської системи» (ГЕС), що перебуває у комунальній власності Писарівської сільської ради, загальною площею 125,2 кв.м відповідач не зміг приступити, так як знаходився у власності, користуванні та розпорядженні іншої особи. Доступу до нерухомого майна, яке ніби-то знаходиться в оренді відповідача, відповідач не отримав і фактично даним майном на момент подання позову і написання цього відзиву не користується. А тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У додаткових поясненнях позивач1 зазначає, що Ямпільська міська рада є правонаступником Писарівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04325897), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Щодо використання орендарем орендованого майна за Договором №1088 від 05.11.2028 свідчить лист ТОВ «Енерго-Сфера» за №12/07-24 спрямований на адресу Ямпільської міської рад та який наявний в матеріалах справи. З боку Ямпільської міської ради дій, які б перешкоджали здійснювати діяльність та використовувати орендований об'єкт ТОВ «Енерго Сфера», не вчинялись.
У відповіді на відзив прокурор зазначає, що наведені у відзиві заперечення не підтверджуються жодними доказами. Передача спірного об'єкта нерухомого майна в оренду ТОВ «Енерго-Сфера» засвідчена актом приймання-передачі нерухомого майна до договору оренди (найму) нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Писарівської сільської ради від 05.11.2018. Крім того, на повідомлення Ямпільської міської ради про заборгованість за Договором ТОВ «Енерго-Сфера» листом від 12.07.2024 №12/07-24, не заперечуючи факту заборгованості, клопотало про зменшення орендної плати. При цьому, під час листування за фактом заборгованості, про будь які перешкоди у використанні майна відповідач не повідомляв.
З відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вбачається, що у власності вказаних суб'єктів перебувають різні об'єкти нерухомого майна, які розташовані за різними адресами, мають різні площі та складові. У той же час доказів про протилежне відповідачем не надано, так як і доказів перешкоджання користуванню орендованим майном.
Предметом розгляду у вказаній справі є заборгованість за договором оренди майна, розірвання договору та повернення нерухомого майна. Відтак, доводи відповідача та долучені докази не спростовують обставини, викладені у позові.
А тому прокурор просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Щодо звернення прокурора в інтересах Ямпільської міської ради суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.18 у справі №553/3280/16-а).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, установи, організації.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Відповідно до ст. 140 Конституції України та ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами міських рад є виконавчі комітети, які створюються для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 26 Закону України «По місцеве самоврядування в Україні» управління та розпорядження комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.
До повноважень виконавчих органів відповідних рад (власних та делегованих) згідно зі ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до п.19 ч. 1 ст.64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевого бюджету належать, зокрема, надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності.
Ямпільська міська рада виступає суб'єктом владних повноважень, що бере участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язана забезпечити раціональне та ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.
Отже, Ямпільська міська рада підлягає визнанню особою, уповноваженою державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки саме на користь Ямпільської міської ради, як головного розпорядника бюджетних коштів, підлягають стягненню кошти за неналежне виконання умов Договору.
В порушення вказаних вимог законодавства, Ямпільська міська рада не забезпечила належного виконання функцій щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету та допустила пасивність у захисті порушених інтересів територіальної громади, яка полягає у невжитті заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренд та повернення орендованого майна.
Враховуючи вищезазначене, Могилів-Подільською окружною прокуратурою, до звернення до суду з позовом, спрямовувався лист на адресу Ямпільської міської ради від 13.09.2024 № 02.53-4654-вих-24 з повідомленням про наявні підстави для звернення до суду з позовом щодо стягнення заборгованості з орендної плати, а також розірвання договору №1088 оренди комунального майна від 05.11.2018 та повернення орендованого майна. те, що прокуратурою підготовлено позовну заяву до суду про визнання недійсними
Листами від 10.09.2024 № 02-11/854 та від 20.09.2024 №02-11/891 Ямпільська міська рада повідомила про відсутність заперечень щодо звернення з відповідним позовом до суду Могилів Подільською окружною прокуратурою. Як на обставину, що унеможливлює самостійне звернення до суду вказала на відсутність видатків для сплати судового збору.
Отже, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів міською радою, не вжито заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні договору постачання електричної енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету.
Тому, звернення прокуратури до суду в інтересах Ямпільської міської ради є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що заходів для усунення порушень та фактичного стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна не вжито, хоча достеменно відомо про дані обставини.
Жодним законодавчим актом прокурора не зобов'язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача (позивачів).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Неефективне та нераціональне використання бюджетних коштів підриває засади бюджетного процесу, призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури (ч. 3 ст. 131-1 Конституції України).
У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов'язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.
На переконання суду звернення прокурора до суду в даному випадку є забезпечення захисту порушених інтересів держави та здійснено в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Стосовно вимог про стягнення заборгованості з орендної плати.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
За приписами ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України правовою підставою користування орендованим майном є, відповідно, договір оренди (найму).
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди), ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди).
За ч. 1 ст. 795 ЦК України унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Аналогічний обов'язок встановлений ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"( у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Відповідно до ч. 4. ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Приписами ч. 1, 3-5 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату розгляду спору) унормовано, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом з урахуванням фактичних обставин справи встановлено, що відповідач свого обов'язку з внесення орендної плати у повному обсязі та своєчасно не виконав, отже, з нього на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 84914,23 грн.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що на один і той же об'єкт нерухомого майна здійснено подвійну державну реєстрацію, у зв'язку з відсутністю належних доказів, які б підтверджували обставини та доводи, на які посилається останній.
Щодо вимоги про розірвання договору оренди.
Законом (ч. 3 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 651, ст. 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а ст. 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена ч. 1 ст. 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.
У матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем відповідачу відмови від договору оренди.
Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату розгляду спору) унормовано, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
У силу вимог ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п. 5.2. розділу 5 Договору наймодавець наділений правом виступати з ініціативою щодо розірвання Договору оренди у разі невнесення наймачем двох орендних платежів підряд; погіршення стану орендованого майна; невиконання умов договору згідно пунктів 4.6.-4.13; невиконання або неналежне виконання інших умов цього Договору.
Достроково дія Договору припиняється у випадках: - порушення строків внесення орендної плати більше, ніж на два місяці; - використання наймачем орендованого майна не за призначенням; - погіршення стану орендованого майна; - невиконання договорів з експлуатаційних витрат та комунальних послуг; - невиконання умов договору згідно розділу 4 п.п. 4.6.-4.11. (п.8.10 Договору).
Згідно з усталеною судовою практикою господарських судів, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені ст. 651 ЦК України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід установити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата не в повному обсязі, а також невиконання сторонами інших своїх зобов'язань, в тому числі несплата інших обов'язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому сплата заборгованості з орендної плати та інших обов'язків платежів як після відкриття провадження у справі, так і напередодні подання позову не може виправдовувати бездіяльність відповідача, як господарюючого суб'єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
У вирішенні спорів про розірвання договору оренди з підстави невнесення орендної плати слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач систематично не сплачував орендної плати у строк та в розмірі, визначені договором оренди, що позбавило позивача отримати те, на що він розраховував при укладенні договорів.
Отже, вимога позивача про розірвання договорів оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про повернення орендованого майна.
У силу вимог ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 202 ГК України, ч. 2 ст. 653 ЦК України).
За ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 2 ст. 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату укладення договору оренди) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
У разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договороморенди (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на дату розгляду спору)).
Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Позовні вимоги, пов'язані із поверненням майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.
Отже, орендодавець на підтвердження припинення зобов'язань за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати передачі йому від орендаря майна, яке було предметом договору.
У рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.
Зважаючи, що вимога про розірвання договору оренди визнана судом обґрунтованою, що має наслідком його припинення, отже, вимога про зобов'язання відповідача повернути об'єкти оренди шляхом підписання акту приймання-передачі, також підлягає до задоволення.
З огляду на викладене позовні вимоги прокурора є підставні, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, нормах законодавства та підлягають задоволенню.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених прокурором в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Згідно із ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 104, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сфера" (вул. Князів Коріатовичів, буд. 15,кв.1 м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 41670946) на користь Ямпільської міської ради (вул. Свободи, буд. 132, м. Ямпіль, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24500, код ЄДРПОУ 0377260) 84 914,23 грн заборгованості орендної плати.
3. Розірвати договір оренди від 05.11.2018 № 1088, укладений між Писарівською сільською радою (вул. Леніна, буд. 26, с. Писарівка, Ямпільський р-н, Вінницька обл., 24535, код ЄДРПОУ 04325897) в особі голови Мельника В.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сфера" (вул. Князів Коріатовичів, буд. 15,кв.1 м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 41670946).
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сфера" (вул. Князів Коріатовичів, буд. 15,кв.1 м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 41670946) повернути орендоване майно Ямпільській міській раді (вул. Свободи, буд. 132, м. Ямпіль, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24500, код ЄДРПОУ 0377260) на умовах визначених договором оренди від 05.11.2018 № 1088.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сфера" (вул. Князів Коріатовичів, буд. 15,кв.1 м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 41670946) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 9084,00 грн.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи в зареєстровані електронні кабенти в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та на відомі суду адреси електронної пошти: прокурора mohyliv-podilskyi@vin.gp.gov.ua, позивачів mr@yampil-miskrada.gov.ua, представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 09 травня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи