Справа № 750/5705/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/234/25
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
08 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2025 року,
Цією ухвалою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Стольне Менського району Чернігівської області, громадянину України, з професійно-технічною освітою, військовослужбовцю, неодруженому, який має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимому, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 червня 2025 року, з визначенням застави у 20 (двадцять) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн. 00 коп., з подальшим утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Задовольняючи подання слідчий суддя встановив, що ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, і надані стороною обвинувачення докази є достатніми для констатації такого факту, а тому, з урахування доведеності ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен запобігти встановленим ризикам. К
Крім того, слідчий суддя, керуючись положеннями ч.5 ст. 183 КПК України, з урахуванням конкретних обставин справи, майнового та сімейного стану підозрюваного, прийшов до висновку про можливість визначення застави.
Звертаючись з апеляційною скаргою захисник адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, а саме особисте зобов'язання.
Вважає, що дана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки жоден з ризиків не підтверджені матеріалами кримінального провадження і не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Підкреслює, що ОСОБА_6 не намагався переховуватися від органів досудового розслідування, не перешкоджав жодним чином і самостійно з'являвся в судове засідання для розгляду вказаного клопотання. Крім того, підозрюваний гарантував слідчому судді свою добровільну явку при його виклику як до слідчого, так і суду. Переконаний, що слідчий суддя не повністю врахував міцні соціальні зв'язки ОСОБА_6 , його тяжкий сімейний стан, а саме утримання двох малолітніх дітей. При цьому на сьогоднішній день підозрюваний перебуває у фактичних шлюбних відносинах з гр. ОСОБА_9 , яка вагітна. Батьків у ОСОБА_6 немає, один брат загинув, а іншій перебуває на військовій службі. Всі ці обставини, на переконання апелянта, давали суду підстави для застосування запобіжного заходу без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідача, захисника та підозрюваного, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати до ОСОБА_6 особисте зобов'язання, прокурора, яка заперечувала проти доводів захисника, вказуючи про наявність ризиків і обґрунтованість підозри, що і обумовлює необхідність застосування саме такого запобіжного заходу, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340001046 від 01.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 24.03.2025 року приблизно о 21 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом зловживання довірою, заволодів планшетним пристроєм та додатковим обладнанням до нього, а всього на загальну суму 3460, 35 грн., якими поза волею власника, без законних підстав, розпорядився на власний розсуд, а саме реалізував у ТОВ «Ломбард 24», чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду.
25.04.2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, вчиненому повторно.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення. На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів сторони захисту щодо дієвості інших більш м'яких запобіжних заходів.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Сукупність відомостей, які були встановлені під час розгляду клопотання, давали підстави слідчому судді дійти висновку, що в даному випадку мають місце ризики здійснити підозрюваним дії, передбачені п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний має: можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що обумовлене тяжкістю та невідворотністю покарання, яке йому загрожує у разі доведеності вини, що може свідчити про реальну можливість вживати відповідні заходи з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Твердження захисника про те, що на даний час підозрюваний самостійно з'являвся у судові засіданні, не може виключити вказаний вище ризик на етапі всього досудового розслідування та залишається цілком реальним з огляду на дані, які характеризують підозрюваного.
Ризик незаконно впливати на потерпілого, як вірно підмічено слідчим суддею, є цілком реальним, оскільки місце проживання потерпілого відоме, а тому з метою зміни ним показань на користь ОСОБА_6 , останній може вдатися до погроз, умовляння, підкупу тощо.
При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків (потерпілих) та дослідження їх судом.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обумовлений, в першу чергу тим, що ОСОБА_6 вже двічі був засуджений за умисні майнові злочини, покарання на даний час не відбув та будучи призваним на військову службу за мобілізацією до лав ЗСУ з 13 липня 2024 року залишив місце служби, що підтверджено довідкою командира.
Тобто вказані обставини, всупереч доводам захисника, навпаки підтверджують доведеність ризиків встановлених слідчим суддею.
Тоді як наявність неповнолітніх дітей, вагітної цивільної дружини та відсутність інших близьких родичів не були враховані самим підозрюваним при обранні протиправної поведінки, а тому не матимуть визначний вплив і щодо запобігання ризикам, як намагається довести апелянт.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, колегія суддів спирається на стандарт доказування "обґрунтованої ймовірності", за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, і особисте зобов'язання, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, що і було враховано слідчим суддею.
Апеляційний суд, перевіряючи висновок слідчого судді місцевого суду та керуючись положеннями ст.ст. 177, 178 КК України, виходить не лише з тяжкості злочину в якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру, а зокрема, з його характеризуючих даних, які переконливо свідчать про неможливість запобігти встановленим ризикам, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
При цьому колегія суддів зауважує, що слідчим суддею визначено заставу, як альтернативний запобіжний захід, що за своїм розміром є такою, що здатна запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України та в той же час визначена з урахуванням наданих суду даних щодо майнового стану підозрюваного, його соціальних зв'язків та характеризуючих даних, врахування яких також має суттєвий вплив.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13