Житомирський апеляційний суд
Справа №296/12496/23 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
08 травня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 296/12496/23 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гусєва Павла Володимировича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. у місті Бердичеві,
У грудні 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», Товариство, Позивач) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 0583-5209 від 29 грудня 2020 року в сумі 11 900,00 грн, із яких: 7000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 4900,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також просив стягнути судові витрати.
Позов мотивувався тим, що 29 грудня 2020 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 0583-5209 на суму 7000,00 грн. Відповідач належним чином зобов'язання по кредитному договору не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 22 листопада 2023 року утворилась зазначена вище заборгованість.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2024 року позов задоволено повністю та вирішено питання судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення відсотків відмовити та вирішити питання перерозподілу судових витрат у відповідності до положень статей 141 та 142 ЦПК України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи в частині стягнення відсотків.
Зазначає, що твердження суду щодо проходження служби ОСОБА_1 лише з 24 липня 2022 року не відповідає дійсності, внаслідок неналежного дослідження судом доказу наданого Позивачем, а саме військового квитка серії НОМЕР_1 . Зокрема, у ньому зазначено, що ОСОБА_1 на підставі наказу командиру № 108-н від 12 жовтня 2020 року прийнятий на військову службу за контрактом у добровільному порядку.
Тобто на момент взяття кредиту 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , а тому на нього розповсюджувалися пільги, встановлені законодавством.
Зокрема, відповідно підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно якого військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Враховуючи, що Відповідач є військовослужбовцем, на якого поширюються пільги, передбачені даним Законом, зокрема щодо не нарахування процентів за кредитними договорами, однак не зважаючи на це позивач здійснював таке нарахування у період, що охоплюється існуючим в Україні особливим періодом.
Тому вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн. Тому судове рішення підлягає скасування у частині стягнення процентів за вказаним кредитом у розмір 4 900,00 грн з постановленням в цій частині нового про відмову у задоволенні позову.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
В апеляційній скарзі представник відповідача оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення нарахованих ОСОБА_1 4 900 грн. відсотків за користування кредитними коштами. Рішення суду в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 000 грн не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів вважає висновки суду такими, що не повністю відповідають вимогам закону та обставинам справи з огляду на таке.
Установлено, що 29 грудня 2020 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 0583-5209 (далі - кредитний договір), за умовами якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язувався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів (пункти 2.2, 3.1, 4.1 кредитного договору) (а.с.10-12).
Цього ж дня позичальник підписав паспорт споживчого кредиту, у якому зазначений розмір кредитного ліміту від 5000 грн до 20 000 грн, строк кредитування - 70 календарних днів (10 тижнів), мета отримання кредиту - на споживчі потреби, спосіб та строк кредиту -безготівковим шляхом на платіжну картку позичальника протягом трьох робочих днів з моменту укладення Кредитного Договору, процентна ставка - 365 % (1% на день), загальні витрати за кредитом на суму 7000, 00 грн строком на 70 днів, загальні витрати за кредитом ставить 11 900, 00 грн. Інформація викладена у паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною до 08.03.2021. Паспорт підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 А963 (а.с.19-20).
З довідки про перерахування суми кредиту вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання умов кредитного договору 29 грудня 2020 року за допомогою системи LIQPAY перерахувало на платіжну карту № НОМЕР_3 відкриту на ім'я ОСОБА_1 кредитні кошти за договором № 0583-5209 від 29 грудня 2020 року у розмірі 7000, 00 грн, платіж № 1520030438, що підтверджується також повідомленням АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.13, 21).
Таким чином, Товариство зобов'язання за кредитним договором від 29 грудня 2020 року виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти.
Відповідно до позовних вимог, станом на 22 листопада 2023 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі: 7 000, 00 грн - основний борг та 4 900, 00 грн - відсотки (а.с.26-34).
Встановлено, що згідно копії військового квитка серії НОМЕР_4 , він виданий відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_1 21 жовтня 2020 року і останній призваний у Збройні Сили України за контрактом у добровільному порядку.
На третій сторінці цього квитка зазначена наступна інформація: 1) НОМЕР_2 12.10.2020 (дата зарахування), кухар, 13.01.2022 (дата виключення зі списків); 2) НОМЕР_5 14.11.2022 (дата зарахування), кухар, 24.07.2022 (дата виключення зі списків); 3) НОМЕР_5 24.07.2022 (дата зарахування), старший кухар (а.с.66-68).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення кредитного договору - 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно якого військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач проходить військову службу із 24 липня 2022 року, тому положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до нього не можуть бути застосовані.
Відомості, які зазначені у військовому квитку ОСОБА_1 чітко підтверджують, що останній був призваний у Збройні Сили України за контрактом у добровільному порядку і проходив військову службу спочатку у військовій частині НОМЕР_2 із 12 жовтня 2020 року на посаді кухара, а із 24 липня 2022 року - на посаді старшого кухара у військовій частині НОМЕР_5 .
Суд першої інстанції належної уваги на це не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову у повному обсязі, незважаючи на те, що матеріали справи містять докази перебування ОСОБА_1 у статусі військовослужбовця, який проходив військову службу у Збройних Силах України в особливий період на момент укладення кредитного договору та нарахування відсотків за його користування.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Отже, з урахуванням вимог статей 141, 382 ЦПК України, підлягає зміні судове рішення у частині стягнення із відповідача на користь позивача судового збору за подання позову, шляхом зменшення його розміру до 1262,98 грн, а також наявні підстави для стягнення із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 3220,80 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гусєва Павла Володимировича задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2024 року у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 4 900,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Абзац другий резолютивної частини судового рішення викласти у наступній редакції:
«Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за електронним договором про відкриття кредитної лінії № 0583-5209 від 29 грудня 2020 року у розмірі 7 000 грн.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2024 року у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судового збору за подання позову змінити, зменшивши суму стягнення із 2147,2 грн до 1262,98 грн.
У решті судове рішення залишити без змін.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 3 220,80 грн судових витрат, понесених під час апеляційного розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді