Житомирський апеляційний суд
Справа №296/11978/23 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
08 травня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 296/11978/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 31 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П. у місті Житомирі,
У листопаді 2023 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом, де просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Mоnobank» від 18 січня 2020 року у розмірі 80 449,71 грн, яка утворилася станом на 19 вересня 2023 року.
В обґрунтування позову зазначав, що «mоnobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «mоnobank».
Позивач вказує, що після перевірки кредитної історії на платіжних картках «mоnobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «mоnobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
Зазначає, що разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету заяву до договору про надання банківських послуг від 18 січня 2020 року. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті-заяві позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
За умовами укладеного договору АТ «Універсал Банк» надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок в розмірі 65 062,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Своїм підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив, що зазначена анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість користуватись кредитними коштами в межах встановленого ліміту. Відповідач, в порушення умов Договору, не повернув своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка утворилась станом на 19 вересня 2023 року, становить 80 449,71 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 80 449,71 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн. Посилаючись на викладені обставини, представник АТ «Універсал Банк» просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь банку зазначену заборгованість, а також судові витрати.
Заочним рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 31 липня 2024 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 18 січня 2020 року у розмірі 45 661,82 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, представник Товариства подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги він зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту «Monobank», а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Суд дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеним. Зазначають, що підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою «Monobank», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.
Відповідач висловив свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. При цьому, відповідачем не надано доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, за допомогою якого суд міг би належним чином оцінити невірність наданого банком розрахунку.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 10 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що згідно наданої інформації про рух коштів по картці клієнта банку - ОСОБА_1 за період з 18 січня 2020 року по 19 вересня 2023 року банком самостійно, щомісячно було списано відсотки за користування кредитними коштами в загальній сумі 34 787,89 грн, хоча їх розмір, умови і порядок нарахування, а також строк кредитування сторонами не погоджено у встановленому законом порядку. А тому місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредита в розмірі 45 661,62 грн виходячи з розрахунку: 80 449,71 (сума боргу відповідно до позовної заяви) - 34 787,89 грн (відсотки за користування грошовими коштами, які банк нарахував і списав з рахунку).
Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду, мотивуючи наступним.
За приписами частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
В даній анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
В анкеті-заяві ОСОБА_1 висловив свою згоду саме на укладення такого договору з використанням мобільного додатку та доступу до електронних інформаційних ресурсів, задля чого отримав відповідний електронний ключ та електронний підпис.
Згідно із п. 3 анкети-заяви, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Тобто, зі змісту анкети-заяви відповідач надав дозвіл на встановлення кредитного ліміту на суму, вказану у мобільному додатку.
Крім того, в п.6 анкети-заяви зазначено: «Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного цифрового підпису».
Відповідачу згенеровано ключову пару з особистим електронним ключем та відповідним йому відкритим ключем, реквізити якого містяться в анкеті-заяві.
Відповідно до пункту 14 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування електронного підпису в банківській системі та електронної печатки в банківській системі України» використання удосконаленого електронного підпису, удосконаленої електронної печатки та простого електронного підпису здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим електронним підписом) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів дійшла висновку про укладеність вищевказаного договору про надання банківських послуг «Mоnobank» між відповідачем та АТ «Універсал Банк».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг «Mоnobank». Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина 1 стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 було відкрито рахунок НОМЕР_1 , чорна карта, зі строком дії картки - до 05/24. Наведене підтверджується довідкою АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 05 січня 2024 року (а.с.61).
Відповідно до копії довідки про розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18 січня 2020 року за карткою НОМЕР_1 станом на 05 січня 2024 року, кредитний ліміт 18 січня 2020 року встановлено у розмірі 6000,00 грн; 17 червня 2020 року збільшено до 15 000,00 грн; 17 жовтня 2020 року збільшено до 25 000,00 грн.; 02 березня 2021 року збільшено до 50 000,00 грн; 01 травня 2021 року збільшено до 65 062,00 грн.; 28 вересня 2021 року збільшено до 60 500,00 грн; 09 жовтня 2021 року збільшено до 60 100,00грн (а.с.62).
Із виписки руху коштів по картці від 05 січня 2024 року за період з 18 січня 2020 року по 19 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 користувався карткою НОМЕР_2 . Кредитний ліміт станом на 19 вересня 2023 року становить 60 000,100 грн., заборгованість станом на 19 вересня 2023 року - 80 449,71 грн., баланс на початок періоду 6 000,00 грн, баланс на кінець періоду - 20 349,71 грн. За період з 18 січня 2020 року по 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 сума витрат становила 300 192,23 грн та сума зарахувань за зазначений період становила 241 742,52 грн (а.с.66-79).
Із розрахунку заборгованості за договором б/н від 18 січня 2020 року, укладеного між «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , слідує, що відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість. Станом на 19 вересня 2023 року заборгованість за наданим кредитним договором становить 80 449,71 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Заборгованість за відсотками, пенею - 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн (а.с.8-10).
Проте, дослідивши виписку по рахунку, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 активно користувався кредитною (платіжною) карткою, тим самим підтверджував свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту.
Колегія суддів зауважує, що виписка з банківському рахунку є належним доказом, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов'язків з погашення кредиту.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.
Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання та використання кредитних коштів, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що узгоджується із усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.
Судом першої інстанції при вирішенні даного спору не враховано, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом, не заявляв вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, пені чи інших платежів, умови яких між сторонами не погоджено.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню залишок заборгованості за наданим тілом кредиту, що є різницею між сумами отриманих ОСОБА_1 коштів та сумами, що зараховані в погашення заборгованості.
Звертаючись до суду із даним позовом АТ «Універсал Банк» просив стягнути із відповідача 80 449,71 грн тіла кредиту.
З наданої АТ «Універсал Банк» виписки з рахунку позичальника про рух коштів по картці від 05 січня 2024 року та з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 18 січня 2020 року видно, що за період з 18 січня 2020 року по 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 було знято та списано в рахунок оплати ним товарів та послуг кошти на загальну суму 322 192,23 грн., а поповнено картковий рахунок на загальну суму 241 742,52 грн.
З огляду на викладене, заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 18 січня 2020 року за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк», становить 80 449,71 грн (322 192,23 грн - 241 742,52 грн).
Суд першої інстанції належної уваги на це не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, незважаючи на те, що матеріали справи містять належні докази наявності заборгованості у відповідача в такому розмірі.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягає задоволенню, то підлягають стягненню із ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2 684,00грн та за подання апеляційної скарги - 4 026,00 грн, а всього 6 710,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Заочне рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 31 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 80 449,71 грн заборгованості за кредитним договором №б/н від 18 січня 2020 року та 6 710,00 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді