Справа № 161/9242/24 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.
Провадження № 22-ц/802/422/25 Доповідач: Осіпук В. В.
02 квітня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Данилюк В. А., Федонюк С. Ю.
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
представника відповідача Каліщука В. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист порушеного права споживача комунальних послуг, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2025 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом.
Покликалась на те, що вона являється споживачем послуги з розподілу природного газу, яку надає відповідач у квартиру АДРЕСА_1 , власником якої вона є.
Як власник житла вона підписала надіслану їй відповідачем заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (побутового споживача) від 15 січня 2024 року, в якій було вказано, що у квартирі зареєстровано двоє осіб, а замовний щомісячний об'єм споживання газу становить 7 куб.м.
Також позивач зазначала, що вона вчасно сплачує за надану їй послугу з розподілу природного газу, згідно підписаної нею заяви-приєднання, а саме в розмірі 12 грн 36 коп. в місяць. Однак, від відповідача ТзОВ «Газорозподільні мережі України» 08 квітня 2024 року їй надійшло повідомлення про наявність заборгованості в сумі 37 грн 72 коп. за надану послугу з розподілу газу та попереджено про можливість припинення постачання газу в разі несплати боргу.
Крім того вказувала, що зловживаючи своїм монопольним становищем у сфері пов'язаній з розподілом природного газу, відповідач нарахував їй заборгованість за ненадані послуги у завищеному розмірі, чим завдав їй моральну шкоду.
Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд встановити факт нав'язування Волинською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» умов одержання послуг, які ставлять її у нерівне становище з іншими споживачами; встановити факт неправомірного нарахування їй відповідачем вартості послуг у період з грудня 2023 року по квітень 2024 року; встановити факт порушення Волинською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» порядку розгляду її заяви від 09 травня 2024 року; зобов'язати Волинську філію ТзОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити перерахунок вартості фактично наданих послуг за період з грудня 2023 року по травень 2024 року; стягнути з відповідача на свою користь 700000 грн за завдану моральну шкоду.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Луцьким міськрайонним судом Волинської області 10 грудня 2024 року за заявою позивача було постановлено ухвалу, якою проведено заміну неналежного відповідача Волинська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України» на належного відповідача ТзОВ «Газорозподільні мережі України».
20 січня 2025 року постановлено ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовної вимоги щодо встановлення факту порушення Волинською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України» порядку розгляду заяви ОСОБА_1 від 09 травня 2024 року.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2025 року позов задоволено частково, зобов'язано ТзОВ «Газорозподільні мережі України» здійснити перерахунок вартості фактично наданих послуг за період з грудня 2023 року по травень 2024 року. Стягнуто з ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 незаконним та необґрунтованим, відповідач ТзОВ «Газорозподільні мережі України» подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення в цій частині скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині задоволення позову ухвалене місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення такими, що прийняте місцевим судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до відповідача ТзОВ «Газорозподільні мережі України», у задоволенні яких відмовлено, ніким не оскаржується, а тому апеляційним судом у цій частині не переглядається.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ТзОВ «Газорозподільні мережі України» діяв недобросовісно оскільки здійснив розрахунок вартості наданої послуги з розподілу природного газу без врахування кількості зареєстрованих у квартирі позивача осіб, у зв'язку із чим безпідставно було збільшено щомісячну суму оплати.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Послуги з розподілу природного газу мешканцям квартир у даному будинку надаються Волинською філією ТзОВ «Газорозподільні мережі України», яка є структурним підрозділом відповідача ТзОВ «Газорозподільні мережі України».
Між сторонами спору наявні договірні правовідносини, що виникли на підставі укладеного типового договору про постачання та розподіл природного газу побутовим споживачам, шляхом приєднання позивача до публічного договору, який затверджений Постановами НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року та № 2500 від 30 вересня 2015 року.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
На час виникнення спірних правовідносин основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначались Законом України «Про житлово-комунальні послуги.
Згідно статті 1 цього Закону, житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3).
Статтею 20 вказаного Закону споживачеві надано право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 6 частини першої) та покладено обов'язки укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах пункти 1, 5, 10 частини третьої).
За змістом статей 16, 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статей 67, 162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію тощо) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
08 травня 2015 року набрав чинності Закон України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року № 329-VIII, на підставі якого 30.09.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановами № 2494 та № 2496, які зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824 та № 1382/27827, затверджено Кодекс газорозподільних систем, дія якого поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників, та Правила постачання природного газу, які регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.
Згідно пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого) природного газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання або за показниками загальнобудинкового вузла обліку природного газу.
Споживач зобов'язаний своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк письмово повідомляти Оператора ГРМ про всі зміни, що стосуються видів споживання газу, та/або опалювальної кількості осіб, зареєстрованих на його об'єкті.
Кількість осіб у квартирі, іншому ізольованому житловому приміщенні для проведення розрахунку та розподілення спожитих обсягів газу визначається відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Інформація про зміну їх кількості подається побутовими споживачами оператору газорозподільної системи до 25 числа місяця, що передує розрахунковому. Відповідальність за своєчасність та достовірність поданої інформації несе побутовий споживач, що її подає. У разі подання такої інформації із запізненням - вона враховується в наступному розрахунковому періоді без перерахунку минулих періодів. За відсутності зареєстрованих у квартирі, іншому ізольованому житловому приміщенні осіб та відомостей щодо офіційного припинення газопостачання на квартиру (будинок) облік спожитого газу здійснюється з розрахунку на одну особу.
У разі тимчасового непроживання зареєстрованих на об'єкті споживача осіб споживач (або уповноважена ним особа) має своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк повідомити про це Оператора ГРМ та надати документи, які підтверджують відсутність зареєстрованої особи. Якщо період відсутності зареєстрованої особи буде перевищувати шість місяців, споживач (або уповноважена ним особа) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду має надавати Оператору ГРМ оновлену письмову заяву з відповідними підтвердними документами.
Позивач звертаючись із позовом до суду вказувала, що в період з грудня 2023 року по квітень 2024 року їй було безпідставно відповідачем завищено середньомісячний обсяг споживання природного газу, а саме 11,39 куб.м на місяць, що стало підставою для нарахування останнім більшої суми за надану послугу з розподілу природного газу. Причиною таких дій відповідача позивач вважала невірну інформацію про кількість осіб зареєстрованих у її квартирі, а саме 4 особи, що не відповідає дійсності.
Однак, як вбачається із листа-відповіді департаменту державної реєстрації Луцької міської ради від 12 лютого 2025 року № 7-27/325, наданого відповідачем, за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 01 жовтня 2022 року по 26 травня 2023 року було зареєстровано місце проживання чотирьох осіб, а в період з 27 травня 2023 року по 30 вересня 2023 року за вказаною адресою було зареєстровано місце проживання двох осіб. Оскільки лічильник газу по зазначеному особовому рахунку у вказаний період був відсутній, то нарахування за спожитий природний газ здійснювалось по кількості зареєстрованих осіб відповідно норм споживання, які затверджені Кабінетом Міністрів України.
Згідно розрахунку наявного у матеріалах справи відповідачем було надано послуги з розподілу природного газу позивачу за вказаною адресою з урахуванням кількості зареєстрованих у цьому житлі 4 осіб, у зв'язку із чим величина місячного обсягу річної замовленої потужності на цей період становила 11,39 м. куб., а тому підлягало до оплати щомісячно 21 грн 46 коп.
Інші відомості щодо кількості зареєстрованих осіб у її житлі позивач ОСОБА_1 надавачу послуг відповідачу не надала, отже підстави вважати дії останнього щодо нарахування оплати за надані послуги за встановленими тарифами та нормами споживання за кількістю зареєстрованих осіб незаконними відсутні.
Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції та не були ним враховані під час ухвалення оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішені справи судом першої інстанції було помилково встановлено наявність підстав для часткового задоволення позову у здійсненні перерахунку вартості фактично наданих послуг з розподілу газу позивачу за період з грудня 2023 року по травень 2024 року.
Згідно зі ст. 376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та як наслідок невірним застосуванням норм матеріального права, скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2025 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист порушеного права споживача комунальних послуг в частині здійснення перерахунку вартості фактично наданих послуг за період з грудня 2023 року по травень 2024 року відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді