СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/2938/25
пр. № 2-о/759/230/25
09 травня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Журибеда О.М.,
секретар судового засідання - Шило М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
04.02.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій заявник просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала з моменту народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Шелудьківка, Зміївського району, Харківської області, тобто на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України».
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 планує звернутись з метою набуття громадянства України до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області із заявою про оформлення набуття громадянства України. Заявник вже звертався до ДМС України із звернення щодо набуття громадянства, але йому було роз'яснено про необхідність подачі документів, які підтверджують родинні стосунки, у випадку відсутності документів- рішення суду. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є прабабусею ОСОБА_1 , яка народилась на території Зміївського повіту (з 1923-району), Харківської губернії. Померла прабабуся в місті Костанай, Казахстан. Надані відомості з архівних довідок свідчать про те, що прабабуся заяника постійно проживала на території села Шелудьківка, Зміївського повіту (з 1923 року - району), Харківської губернії (з 1933 року-області), тобто на території, яка стала територією України відповідно до ЗУ «Про правонаступництво України», з народження 1903 року і до 1927 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.02.2025 року у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.
24.04.2025 року від представника Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області - Вахненко С.В. надійшли пояснення у справі, в який просить заяву залишити без задоволення, з підстав зазначених у поясненнях.
Представник заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив встановити вказаний факт.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлялвся належним чином.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Такий висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №755/13027/18 та від 16 червня 2021 року у справі №597/971/17.
Отже, законом передбачена можливість встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти народження на території України, що можуть мати значення для виникнення права особи на набуття громадянства України.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином Республіки Казахстан.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився в м. Костанай, Казахстанської Радянської Соціалістичною Республіки, батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану апарату акіма м. Костанай 20.07.2020 року.
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстрований 28.08.1981 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , вимданого в м. Костанай 28.08.1981 року, актовий запис №1470.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_3 , виданого РАЦС м . Костанай батьками записані: ОСОБА_8 , 1931 р.н. та ОСОБА_9 , 1933 р.н., шлюб між якими був укладений 30.07.1952 року, що підтверджується копією свідоцтв апро шлюб серії НОМЕР_4 , виданого міським РАЦС м. Костанай 30.07.1952 року, актовий запис №344.
ОСОБА_10 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Костанай, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого повторно міським РАЦС міста Костанай 30.08.1950 року, актовий запис №1094, батьками якої записані: ОСОБА_11 (українець) та ОСОБА_2 (українка).
Шлюб між ОСОБА_12 , 1903 р.н. та ОСОБА_13 , 1903 р.н., зареєстрований 07.05.1921 року, актовий запис №55, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , виданого в с. Шелудівка, Зміївського району повторно 08.12.1965 року.
Відповідно до архівної довідки Державного архіву Харківської області №01-44/2142 від 27.09.202 4року, в архівному фонді Відділи записів актів громадського стану районних відділень Управління НКВС УРСР по Харківський області у книзі реєстрації актів про шлюб по Шелудківській сільській раді Зміївського району за 1921 рік є запис від 07.05.1921 року (реєстраційний номер 55) про шлюб рос. ОСОБА_14 », ІНФОРМАЦІЯ_5 та рос. ОСОБА_25. ОСОБА_15 , 1903 р.н. У графі «Прізвище після шлюбу» вказано: він, вона « ОСОБА_16 ».
В 1925 році в с. Шелудьківка, Зміївський район, Харківська обл., у ОСОБА_12 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_17 , що підтверджується копією витягу про народження №31, виданою Шелудківською сільською радою 13.02.1925 року, а в 1927 році донька - ОСОБА_18 .
У виписці про народження ОСОБА_17 , та свідоцтві про народження ОСОБА_18 місце народження вказане- с. Шелудьківка, Зміївський район, Харківська область.
Згідно архівної довідки Державного архіву Харківської області №01-44/2143 від 27.09.2024 року вказано, що в архівному фонді Харківської духовної консисторії в метричній книзі Миколаївської церкви слободи Шелудьківка Зміївського повіту Харківської губернії за 1903 рік є запис №4 про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 та хрещення 24.01.1903 року «ОСОБА_26», батьки якої: « ОСОБА_19 , крестьянинь ОСОБА_20 … ОСОБА_21 и законная его жена ОСОБА_22 , правосланые».
У вищевказаній метричній книзі у графі «Звание, имя, отчество и фамилия восприемников» вказано «Той же слободы крестьяне ОСОБА_23 и ОСОБА_24 ».
Як вбачається з архівної довідки Державного архіву Харківської області №01-44/2145 від 27.09.2024 року, в архівному фонді Відділи записів атків громадянського стану районних відділень Упраління НКВС УРСР по Харківській області у книзі реєстрації актів про шлюб по Шелудьківській сільській раді Зміївського району за 1927 рік є запис від 19.04.1927 року (реєстраційний номер 81) про народження ІНФОРМАЦІЯ_7 « ОСОБА_18 », батько якої « ОСОБА_12 », 23 років, українець, мати - « ОСОБА_2 .», 23 років, українка».
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки, є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №522/9243/20.
Виходячи з наведеного, однією з умов набуття громадянства України за територіальним походженням є факт народження або постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», самого заявника або близького родича.
Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001(в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006) «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено, зокрема, Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Таким чином встановлення факту постійного проживання на території України породжує для іноземця юридичний наслідок у виді реєстрації громадянином України за умови подання такою особою зобов'язання припинити іноземне громадянство.
У справі, яка розглядається, метою встановлення факту, що має юридичне значення, заявник зазначив набуття (оформлення) громадянства України.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заявник не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 , прабабуся заявника, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 24.01.1903 року по 1927 року постійно проживала в с. Шелудьківка, Зміївського району, Харківської області, тобто на території, що стала територією України відповідно до ЗУ «Про правонаступництво України.».
Встановлені судовим розглядом обставини не дають підстав для обґрунтованого припущення про постійне проживання ОСОБА_2 з 24.01.1903 року по 1927 рік в с. Шелудьківка, Зміївського району, Харківської області.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні достатні правові підстави для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а тому у задоволенні такої заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст. 260-261, 293-294, 315, 353-355 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда