21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
24 листопада 2010 р. Справа 7/97-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія", м. Вінниця
до: Селянського (фермерське) господарства "Династія", с. Мальчівці, Барський район, Вінницька область
про стягнення 121 183,62 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.
Представники:
позивача : Покотило В. М. - представник, довіреність від 22.11.2010 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 03.05.2001 року.
відповідача : Дудник О. В. - представник, довіреність від 11.10.2010 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 17.02.1996 року.
Надійшла позовна заява про стягнення з СФГ "Династія" на користь ТОВ "Бізнес-Гармонія" 1211,83 грн. інфляційних втрат, 1211,84 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 04.08.2008 року.
За даним позовом ухвалою від 31.05.2010 року порушено провадження у справі № 7/97-10 та призначено до розгляду на 24.06.2010 року.
11.06.2010 року до суду надійшла зустрічна позовна заява у справі № 7/97-10 СФГ "Династія" до ТОВ "Бізнес-Гармонія" про визнання неукладеним та розірвання договору поставки б/н від 04.08.2008 року.
Ухвалою від 16.06.2010 року вказано зустрічну заяву було повернуто СФГ "Династія" з посиланням на п.п. 4, 6, 10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
18.06.2010 року надійшла апеляційна скарга СФГ "Династія" на ухвалу від 16.06.2010 року про повернення зустрічної позовної заяви.
Ухвалою від 18.06.2010 року провадження у справі зупинено до закінчення розгляду апеляційної скарги СФГ "Династія" на ухвалу від 16.06.2010 року про повернення зустрічної позовної заяви зупинено, а справу направлено до апеляційної інстанції.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року апеляційну скаргу ФСГ "Династія" залишено без задоволення, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції.
08.11.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 09.11.2010 року поновлено провадження в справі з призначенням справи до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2010 року, оскільки усунено обставини які призвели до зупинення провадження у справі.
За відсутності поданих представником позивача клопотань справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні 24.11.2010 року розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
04.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія" (Покупець) та селянським фермерським господарством "Династія" (Постачальник) укладено договір поставки, згідно п.п.1.1 якого постачальник передає, а Покупець приймає й оплачує пшеницю 4-го класу, що відповідає по якості ДСТу та з урахуванням вимог пункту 2.5. (якісні показники товару) даного договору, у кількості 800,00 т. (вісімсот тон) +/- 10% за ціною 1100 (одна тисяча сто гривень) за одну тону на загальну суму 88000,00 грн. (вісімсот вісімдесят тисяч грн.) +/- 10%, у т.ч. ПДВ -146666,67 грн. +/- 10%.
Відповідно до пункту 2.2 Договору поставка всієї партії товару за даним договором здійснюється в термін до 18.08.2008 року включно.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за товар шляхом попередньої оплати згідно рахунка.
Згідно п. 3.2 Договору оплата за товар здійснюється Покупцем протягом трьох банківських днів з моменту поставки та після пред'явлення Постачальником на адресу Покупця рахунку-фактури з виділенням точної суми ПДВ та документів, вказаних у п. 2.3 Договору (накладну на товар; податкову накладну; документ, що підтверджує якість товару).
Як вбачається із матеріалів справи Постачальником було виставлено Покупцю рахунок № 5 від 04.08.2008 року зі змісту якого слідує, що останній виставлявся на оплату 880000,00 грн. за пшеницю 4 класу в кількості 800 тон (а.с.10, т.1).
Покупцем проведено оплату вказаного рахунку на суму -880000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 04.08.2008 року та 05.08.2008 року тощо.
Однак позивач стверджує, що відповідачем прострочено виконання договору, оскільки відповідачем було поставлено товар частково та з порушенням строків поставки згідно видаткових накладних, а саме:
№ PH-00013 ВІД 26.12.2008 року - на суму 156825,60 грн.
№ PH-000689 від 17.022009 року - на суму 139968,00 грн.
№ PH-000740 від 20.02.2009 року- на суму 95178,10 грн.
Узгоджений строк поставки по всім накладним пройшов 18.08.2010 року.
Слід зазначити, що наведені вище факти (в тому рахунку і факт наявності заборгованості відповідача та факт його прострочення) також було встановлено господарським судом Вінницької області при розгляді справи № 7/109-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія", м. Вінниця до Селянського фермерського господарства "Династія", с. Мальчівці Барського району Вінницької області про стягнення 996714,91 грн. (рішення від 08.11.2010 року).
Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача за порушення зобов'язань за договором від 04.08.2008 року 121183,62 грн. інфляційних нарахувань.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом не виявлено у ньому помилок в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 121183,62 інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
В усних поясненнях наданих в судовому засіданні відповідач просить відмовити в позові посилаючись на форс-мажорні обставини надавши в підтвердження наведеного висновки Торгово-промислової палати України від 12.12.2008 року № 2980/05-4, від 23.06.20010 року № 1836/05-04.
Однак на думку суду вказане посилання відповідача не є обґрунтованим, а тому не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності виходячи з наступного.
Так, згідно ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Разом з тим, надані відповідачем висновки Торгово промислової палати України оцінюються судом критично і не можуть свідчити про те, що порушення зобов'язання за договором від 04.08.2008 року сталось внаслідок дії непереборної сили.
Так, із висновку від 12.12.2008 року № 2980/05-4 вбачається, що внаслідок сильних дощів з градом, великою кількістю опадів та посиленням вітру у період з 21.07.2008 року по 27.07.2008 року на площах СФГ "Династія" пошкоджені посіви сільськогосподарських культур на 30 %, що підтверджується, крім іншого, актом від 04.08.2008 року погодженим управлінням агропромислового розвитку Барської районної державної адміністрації Вінницької області.
Виходячи з наведеного слідує, що фактичне настання подій з якими відповідач пов'язує звільнення його від відповідальності за зобов'язання, що виникли з договору від 04.08.2008 року передувало в часі укладенню вказаного договору.
Тобто на момент укладення договору від 04.08.2008 року відповідач беручи на себе зобов'язання поставити позивачу сільськогосподарську продукцію в певній кількості був достовірно поінформований про об'єм майбутнього урожаю, що виключає застосування в даному випадку до спірних правовідносин приписів ст.617 ЦК України та ч.2 ст.218 ГК України в частині, що стосується звільнення від відповідальності.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Також при розподілі судових витрат суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу надмірно сплаченого мита з огляду на таке.
Виходячи із змісту позовних вимог ціна позову складає 121183,62 грн..
Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту мав би становити з врахуванням правил математичного заокруглення 1211,84 грн..
Натомість позивачем сплачено державне мито в сумі 1211,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2010 року № 541.
Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".
24.11.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 78, 82, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Династія, с. Мальчівці, Барський район, Вінницька область - (код ЄДРПОУ-30804386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія", вул. Київська, 4, м. Вінниця - (код ЄДРПОУ - 34272532) -121183 грн. 62 коп. - інфляційних втрат, 1211 грн. 84 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 01 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія", вул. Київська, 4, м. Вінниця - (код ЄДРПОУ - 34272532) - сплаченого за платіжним дорученням від 12.05.2010 року № 541 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/97-10 (а.с.6, т.1).
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 листопада 2010 р.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи