Провадження № 2/712/2417/25
Справа № 712/4141/25
07 травня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ГАНДЖА В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри 30) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 08 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 13356-04/2024.
19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 19092024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 2.1 Договору, перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2.
Відповідно до Реєстру боржників від 19 вересня 2024 року до Договору факторингу, ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в сумі 30 000 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 20 000 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Тому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 000 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою від 03 квітня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
23.04.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, подала до суду відзив на позовну заяву, по якому позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити, а також подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 08 квітня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 13356-04/2024.
19 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" було укладено Договір факторингу № 19092024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 2.1 Договору, перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2.
Відповідно до Реєстру боржників від 19 вересня 2024 року до Договору факторингу, ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в сумі 30 000 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 20 000 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Позивач у позові вказує, що всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого обов'язку щодо погашення існуючої заборгованості.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказала, що вона заперечує укладення кредитного договору, а також існування та отримання оригіналу договору в електронному вигляді з підписами обох сторін у дату його начебто укладення. Матеріали справи не містять доказів реєстрації Позичальника в ІТС Кредитодавця, його ідентифікації та верифікації, створення Особистого кабінету, отримання та використання одноразового ідентифікатора, підписання договору зі сторони кредитодавця, а також доказів відправлення оригіналу підписаного Договору споживачу одразу після його укладення. Вважає, що Позивачем не доведено укладення Кредитного договору. Жодного доказу видачі позики саме від ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на рахунок Відповідача та доказів існування заборгованості у заявленому розмірі Позивачем не подано. Вказане свідчить про недоведеність Позивачем факту перерахування коштів саме Відповідачу і саме від Кредитодавця. Відповідач заперечує проти вимог Позивача у повному обсязі з викладених вище підстав недоведеності позовних вимог та невідповідності поданих Позивачем доказів законодавству України. Відповідач не визнає вказаної Позивачем заборгованості, а також заперечує перерахунок та отримання саме від первісного кредитодавця кредитних коштів. Вважає, що факт перерахунку кредитних коштів первісним кредитором можна встановити лише з первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та виписки з поточного банківського рахунку кредитора за дату виплати коштів Відповідачу. А Довідки про начебто переказ коштів від третіх осіб та розрахунки заборгованостей вважає неналежними та недопустимими доказами.
Відповідач, окрім цього у відзиві на позовну заяву заявила клопотання щодо витребування доказів, а саме: 1) оригінал або належним чином засвідчену копію первинного бухгалтерського документа щодо фактичного перерахунку грошових коштів Позичальнику ОСОБА_2 від Кредитодавця ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» по Договору про надання фінансового кредиту № 13356-04/2024 від 08.04.2024 року, із зазначенням повних реквізитів отримувача. 2) Оригінал або належним чином засвідчену копію Виписки із поточного банківського рахунку Кредитодавця ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» по Договору про надання фінансового кредиту № 13356-04/2024 від 08.04.2024 року щодо фактичного перерахунку грошових коштів із поточного банківського рахунку Кредитодавця ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» Позичальнику ОСОБА_2 по Договору про надання фінансового кредиту № 13356-04/2024 від 08.04.2024 року. Витребування зазначених доказів допоможе встановити дійсні обставини справи та правовідносини Сторін.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором - є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронним підписом одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частин 1, 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами, серед іншого, згідно зі статтею 64 ЦПК України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту договору про надання фінансового кредиту №13356-04/2024 від 08.04.2024 року, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 установлено, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Тоді як без отримання позичальником повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Також судом враховано, що договір містить податковий номер відповідача, його паспортні дані, відомості про місце проживання, електронну адресу та номер особистого електронного платіжного засобу, на який було перераховано кредитні кошти від ТОВ «Аванс Кредит» у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.
Так, у договорі фінансового кредиту № 13356-4/2024 від 08.04.2024 року зазначено рахунок відповідача, на який перераховані кредитні кошти. Такий же номер картки вказаний і в довідці Сервісу онлайн платежів від 30 січня 2025 року щодо підтвердження зарахування коштів в розмірі 10 000 грн.
Доказів того, що банківська картка з номером НОМЕР_1 хх-хххх-7808, зазначена у договорі фінансового кредиту не належить ОСОБА_2 та на неї не було перераховано кредитні кошти за договором, останньою на спростування отримання кредитних коштів не надано.
Отже, суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази, не спростовані відповідачем, щодо укладення договору фінансового кредиту № 13356-04/2024 від 08.04.2024 року та отримання відповідачем кредитних коштів на загальну суму 10 000 грн.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідач, будучи стороною кредитних правовідносин вправі самостійно звернутись до позивача за отриманням інформації щодо своєї кредитної заборгованості. Позичальник, який заперечує суму боргу, період виникнення зобов'язань, відмову від їх виконання, повинен сам підтвердити чи спростувати вимоги відповідними доказами. Тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
У зв'язку з цим, клопотання відповідача щодо витребування доказів, судом не може бути задоволено, оскільки заявлені відповідачем до витребування докази не впливатимуть на правильний розгляд та вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, за вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Аванс Кредит» від 08 квітня 2024 року, правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не виконав своїх зобов'язань та не погасив кредитну заборгованість.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права вимоги грошової вимоги ТОВ «Аванс Кредит» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до боржника ОСОБА_2 .
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 10 000 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача нарахованих відсотків, суд приходить до наступного.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач також вказала, що якщо припустити, що кредитний договір був укладений та кредитодавець виконав обов'язок щодо безготівкової видачі кредитних коштів, то Відповідач просить суд застосувати до неї пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 31.07.2010 року громадяни України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 . Її чоловік, ОСОБА_3 , є військовослужбовцем призваним по мобілізації та з 09.10.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 11 листопада 2022 року чоловік отримав поранення, яке пов'язане з виконанням своїх службових обов'язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушенні державного суверенітету на території Донецької та Луганської області. Внаслідок отриманого поранення чоловікові було присвоєно ІІ групу інвалідності. Таким чином, оскільки вона, ОСОБА_2 , являється дружиною військовослужбовця, учасника бойових дій, ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни (ІІ групи), то на неї поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме пункт 15 статті 14. Просить застосувати до неї дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внаслідок чого відмовити у частині стягнення з неї нарахованих відсотків (процентів) у розмірі 20 000 гривень за Договором про надання фінансового кредиту № 13356-04/2024 від 08.04.2024 року.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вже зазначалося вище, чоловік відповідачки, ОСОБА_3 є військовослужбовцем призваним по мобілізації та з 09.10.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 11 листопада 2022 року чоловік відповідачки отримав поранення, яке пов'язане з виконанням своїх службових обов'язків під час несення військової служби, по захисту Батьківщини та територіальної цілісності України і не порушенні державного суверенітету на території Донецької та Луганської області. Внаслідок отриманого поранення чоловікові було присвоєно ІІ групу інвалідності. У зв'язку з чим він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни, що підтверджено поданими відповідачкою належними і допустимими доказами, зокрема, копією Військового квитка, Витягу з наказу, Довідки про обставини поранення, Посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи.
А тому, суд доходить висновку про застосування до даних правовідносин спеціальної норми, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так пунктом 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону 2011-XII від 25.08.2024 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Отже, на відповідачку поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто їй не нараховуються проценти за користування кредитом.
Такий висновок суду цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.05.2021 року у справі № 502/1438/18.
Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд задовольняє частково, тому до стягнення з відповідача підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 009 грн. 33 коп., що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (10 000 грн. х 100% / 30 000 грн. х 3 028 грн.).
Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054, 1055 ЦК України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_4 у АТ «ТАС Комбанк», заборгованість за кредитним договором № 13356-04/2024 від 08 квітня 2024 року в сумі 10 000 грн. та судовий збір в сумі 1 009 грн. 33 коп., а всього 11 009 грн. 33 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.