01 грудня 2010 р. № 21/80
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиДержавного управління справами,
Закритого акціонерного товариства "Президент -готель"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від 23.09.2010
у справігосподарського суду міста Києва
за позовомДержавного управління справами
до1. Закритого акціонерного товариства "Президент -готель"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Квадр"
3. Фонду державного майна
провизнання недійсним договору оренди від 17.04.2009
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "будівельна компанія "Квадр"
до1. Державного управління справами
2.Закритого акціонерного товариства "Президент -готель"
провизнання відсутності права
за участюГенеральної прокуратури України
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:Олійник О.М. - дов. від 30.06.2010 за №01-14-1516
від відповідачів:1. Мазур О.В. -дов. від 21.06.2010 за №118/11-13/01
2. Волкова М.Ю. -дов. від 02.09.2010
3. Уланов І.В. -дов. № 8 від 11.01.2010
від Генеральної прокуратури України:Громадський С.О. -прокурор відділу,
посв. від 10.02.2005
Рішенням від 17.08.2010 господарського суду м. Києва (суддя: Шевченко Е.О.) позовні вимоги задоволено. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Будівельна компанія "Квадр" відмовлено.
Постановою від 23.09.2010 Київського апеляційного господарського суду (судді: Андрієнко В.В.- головуючий, Вербицька О.В., Буравльов С.І.) рішення від 17.08.2010 господарського суду м. Києва скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено Державному управлінню справами в задоволенні позовних вимог до ЗАТ "Президент-Готель", ТОВ "Будівельна компанія "Квадр", Фонду державного майна України про визнання недійсним договору оренди від 17.04.2009. Зустрічний позов ТОВ "Будівельна компанія "Квадр" до Державного управління справами, ЗАТ "Президент-Готель", Фонду державного майна України про визнання відсутності права задоволено. Визнано відсутність у наглядової ради ЗАТ "Президент-Готель" права на прийняття рішення та на погодження договору оренди рухомого, нерухомого майна та інших інвентарних об'єктів від 17.04.2009.
Постанова мотивована тим, що відповідно до п. 14 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", члени Наглядової ради, що представляють інтереси держави, голосують на наглядових радах відповідно до завдань на голосування, наданих уповноваженим органом управління -Державного управління справами. Господарським судом встановлено, що ДУС, як належним, уповноваженим органом управління, якому передано повноваження з управління корпоративними правами, з дотриманням вимог діючого законодавства погодило умови спірного договору оренди.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державним управлінням справами та закритим акціонерним товариством "Президент -готель" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами і просять їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 року №791 "Про управління державними корпоративними правами" та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2000 за № 165-р, ДУС укладено генеральні угоди № 868 від 08.10.2002 та за № 7 від 13.01.2004 щодо передачі Державному управлінню справами повноважень на здійснення функцій управління державними корпоративними правами у ВАТ "Готельний комплекс "Київський".
Відповідно до умов генеральної угоди № 7 від 13.01.2004 та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів № 165-р від 06.04.2000 року, Фонд державного майна України передає повноваження на здійснення функцій управління державними корпоративними правами у ЗАТ "Президент-готель" Державному управлінню справами. Державне управління справами зобов'язане, відповідно до п. 2.1. цієї угоди здійснювати права акціонера на загальних зборах ЗАТ "Президент-готель", піклуватись про інтереси держави.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.1998 за №727-р та наказу Фонду державного майна України від 25.09.1998 за № 1840, ВАТ "Готельний комплекс "Київський" реорганізовано в ЗАТ "Президент-готель".
Згідно Статуту ЗАТ "Президент-готель", затвердженого розпорядженням Керівника Державного управління справами від 08.04.2008 за № 116, засновником відповідача-1 є держава в особі Фонду державного майна України.
Розпорядженням керівника Державного управління справами №111 "Про оренду (рухомого та нерухомого, інших інвентарних об'єктів) ЗАТ "Президент-Готель" від 17.04.2009 погоджено умови договору оренди майна (рухомого та нерухомого, інших інвентарних об'єктів) між ЗАТ "Президент-Готель" та ТОВ "Будівельна компанія "Квадр".
Господарськими судами встановлено, що 17.04.2009 ЗАТ "Президент-Готель" (орендодавець) та ТОВ "Будівельна компанія "Квадр" (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого об'єктом оренди є рухоме та нерухоме майно та інші інвентарні об'єкти, розташовані за адресою: 01023, м. Київ, вул. Госпітальна. 12, будівлі якого мають загальну площу 33 019,800 кв. м. Предметом договору є надання орендодавцем та прийняття орендарем в строкове платне користування об'єкта оренди, з усіма його приналежностями та сплата орендарем орендної плати.
За ч. 1,3 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що суб'єктам господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення спільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване не змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
У відповідності до ч. 1., ч. 2 ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання.
Стаття 2 Господарського кодексу України встановлює, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Частина 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначає корпоративні права як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з ч. 1-3 ст. 168 Господарського кодексу України корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особі: здійснюють правомочності щодо участі в управління господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному фонді цієї організації; ведуть реєстр державних корпоративних прав; проводять оцінку державних корпоративних прав: здійснюють контроль за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав. Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо, зокрема, держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації.
Відповідно до ст. 3, ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності, зокрема, є корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій.
Суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майно відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконуються функції з управління корпоративними правами держави: Національна академія наук України, галузеві академії наук.
У відповідності до ч. 1-3 ст.10 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передача корпоративних прав держави в управління уповноваженим особам здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Уповноважені особи виконують функції з управлінь (корпоративними правами держави відповідно до договору доручення, який, укладається уповноваженими органами управління або Фондом державного майна України з уповноваженою особою. Уповноважена особа здійснює функції (управління корпоративними правами держави шляхом реалізації прав акціонера (учасника) господарського товариства в межах повноважень, які надають зазначені корпоративні права держави, що передані цій особі в управління на підставі договору доручення.
Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства, звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди, Державне управління справами виступає як акціонер ЗАТ "Президент-готель", однак у позивача, як акціонера товариства, відсутні правові підстави для звернення до суду з вказаним позовом.
Вищевказаним Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами товариства. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладання, розірвання чи визнання недійсним договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Господарський суд апеляційної інстанції встановив, що вартість оренди за перший місяць складає 1337135,0 грн., а вартість об'єкту оренди для цілей цього договору оренди визначена згідно зі звітом про оцінку, проведеною суб'єктом оціночної діяльності на 31 грудня 2008 року, становить за незалежною (експертною оцінкою) 127 255 797,63 грн. Листом Фонду державного майна України від 24.03.2009 за № 10-27-3986, зазначено, що згідно зі Статутом ЗАТ "Президент-готель" до повноважень наглядової ради товариства належить погодження договорів, сума яких у національній валюті України не перевищує 1,5% розміру статутного капіталу товариства. В даному випадку, рішення наглядової ради ЗАТ "Президент-готель" може мати лише рекомендаційний характер, а прийняття рішення про розпорядження майном товариства належить до компетенції вищого органу товариства.
Таким чином, питання щодо укладання спірного договору оренди належить до компетенції вищого органу управління товариства.
Відповідно до п. 14 ст. 11 закону України "Про управління об'єктами державної власності", члени Наглядової ради, що представляють інтереси держави, голосують на наглядових радах відповідно до завдань на голосування, наданих уповноваженим органом управління -Державного управління справами.
Пунктом 7.4.6 Статуту ЗАТ "Президент-готель" передбачено, що до повноважень наглядової ради товариства належить погодження договорів (угод) щодо застави нерухомого майна товариства, договорів (угод) на закупівлю товариством товарів, робіт та послуг, а також щодо отримання товариством кредитів у грошовій таабо матеріальній формах, сума яких у національній валюті України чи іншій валюті не перевищує 5% розміру статутного фонду капіталу товариства на дату погодження, будь-яких інших договорів товариства, сума яких у національній валюті чи іншій валюті не перевищує 1,5% розміру статутного капіталу товариства на дату погодження.
Відповідно до п. 10.2. Положення про прядок розгляду питань щодо розпорядження та використання майна ЗАТ "Президент-готель", затвердженого розпорядженням Керівника ДУС від 04.03.2009 за № 53, рішення, про погодження передачі в оренду нерухомого майна, приймається вищим органом управління товариства у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу структурного підрозділу товариства, передачі нерухомого майна, площа якого перевищує 200 кв. метрів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 Цивільного кодексу України, акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу.
Частиною 1 ст. 154, ст. 159 Цивільного кодексу України передбачено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Питання, віднесені законом до зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення виключної компетенції загальних є можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.
Статтею 98 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Пунктом 7.3.13, п. 7.3.14. Статуту ЗАТ "Президент-готель", передбачено, що рішення, прийняті загальними зборами акціонерів є обов'язковими для всіх акціонерів і мають вищу юридичну силу відносно рішень, прийнятих іншими органами управління товариством.
Якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотків у статутному капіталі товариства, функції з управління корпоративними правами держави виконуються безпосередньо, без скликання загальних зборів акціонерів товариства, Фондом державного майна України або уповноваженим органом управління, якому передано повноваження з управління корпоративними правами.
Господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що Державне управління справами, як належний, уповноважений орган управління, якому передано повноваження з управління корпоративними правами, з дотриманням вимог діючого законодавства погодило умови спірного договору оренди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами апеляційної інстанції щодо неправомірного посилання суду першої інстанції на розпорядженням Керівника державного управління справами від 16.06.2010 за №166 скасовано розпорядження Керівника державного управління справами від 17.04.2009 за № 111, як підставу скасування погодження на укладання договору оренди, оскільки дане скасування не тягне за собою правових наслідків вже після виконання даного розпорядження від 17.04.2009 року за № 111.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі № 1-9\2009, ограни місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до принципів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, її суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
За ст. 215, ч 1 п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою стаття 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади , органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування , актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що генеральний директор ЗАТ "Президент-готель", укладаючи спірний договір, діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки розпорядження Керівника державного управління справами від 17.04.2009 за № 112, зобов'язало Генерального директора ЗАТ "Президент-готель" (Зубець М.М.) укласти договір оренди між відповідачем-1 та ТОВ "Будівельна компанія Квадр" та здійснити дії щодо передачі майна відповідачу-2.
Відповідно до п. 7.5.1, п. 7.5.3 Статуту ЗАТ "Президент-готель"- генеральний директор є одноосібним виконавчим органом товариства, що здійснює оперативне керівництво усією поточною діяльністю товариства. Генеральний директор у своїй діяльності керується чинним законодавством , цим Статутом, іншими нормативними актами товариства, а також рішеннями вищого органу управління та наглядової ради товариства. До компетенції Генерального директора належить вирішення питань щодо збереження та ефективного використання майна товариства, передача його з дозволу загальних зборів акціонерів товариства або наглядової ради товариства в оренду, заставу тощо.
Відповідно до вимог ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційних скарг відмовити.
Постанову від 23.09.2010 Київського апеляційного господарського суду зі справи №21/80 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко