10 листопада 2010 р. № 19/237
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.08.2010 року
у справі за позовомТОВ "Фотоніка"
доПублічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"
про стягнення коштів
у листопаді 2009 року, ТОВ "Фотоніка" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Концерн Галнафтогаз" 227 481,82 грн. заборгованості за договорами підряду № 68/А від 14.10.2008 року, від 26.08.2008 року № 62/А та від 26.08.2008 року № 63/А.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17.03.2010 року позов задоволено в повному обсязі та постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 227 481,82 грн.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2010 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача -без задоволення.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2010 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він, посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суд не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
Постановляючи про задоволення позову суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що свої зобов'язання за договорами підряду № 68/А від 14.10.2008 року, від 26.08.2008 року № 62/А, від 26.08.2008 року № 63/А, позивач виконав у повному обсязі, акти виконаних робіт відповідачем не підписано у порушення взятих на себе зобов'язань, без заяв про наявність недоліків, а тому з урахуванням вимог статей 837, 853 ЦК України, заявлені вимоги є обґрунтованими.
Проте, повністю погодитись з наведеними судами попередніх інстанцій мотивами задоволення позову не можна.
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Приймання робіт здійснюється замовником після одержання повідомлення підрядника про готовність до передання робіт у порядку, визначеному договором, з дотриманням вимог ст. 853 ЦК України та ст. 882 ЦК України у разі виконання будівельних робіт.
Відповідно до ч. 4 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
У разі, коли передання робіт підрядником і прийняття її замовником оформлюється актами, підписання акту однією стороною може свідчити про належне виконання договору цією стороною лише у разі, коли мотиви відмови другої сторони від писання акту визнані судом необґрунтованими (ст. 882 ЦК України).
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що спір щодо умов договорів та порядку виконання взаємних зобов'язань за спірними договорами відсутній.
Не ставиться під сумнів і обсяг здійснених відповідачем платежів за цими договорами.
Таким чином, єдиним предметом спору у справі залишалось визначення дійсного обсягу виконаних позивачем підрядних робіт та достовірність даних викладених у актах, які відповідач підписати відмовився.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджував, що обсяги виконаного позивачем відповідають лише обсягу платежів, свої зобов'язання у повній мірі позивачем не виконано, а тому підстави для платежів відсутні.
Зазначивши про наявність цих тверджень відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не перевірили і яких-небудь мотивів на спростування цих заперечень не навели, заходів щодо визначення дійсного обсягу виконаного не вчинили, питання про призначення експертизи для врегулювання розбіжностей не обговорили, а тому їх висновок про безпідставність відмови відповідача від підписання актів не можна визнати, таким що відповідає дійсним обставинам справи, а судові рішення правильними.
При такому положенні судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу частково задовольнити.
Рішення господарського суду Львівської області від 17.03.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2010 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко