30 листопада 2010 р. № 2-7/475.1-2010(2-26/6565-2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився (про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином)
відповідача
третьої особине з'явився (про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином)
не з'явився (про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФонду майна Автономної Республіки Крим
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року
у справі№ 2-7/475.1-2010
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомФонду майна Автономної Республіки Крим
доСакської районної державної адміністрації
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруПриватного сільськогосподарського підприємства “Авангард”
провизнання недійсним акта ненормативного характеру
03.03.2005 року Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконними дій Сакської районної державної адміністрації з видання розпоряджень від 19.08.1998 року № 401, від 13.07.2000 року № 417, від 07.08.2000 року № 468 “Про зміну власника на будівлі та споруди у с. Штормове Сакського району”, від 23.09.2002 року № 77б-р “Про зміну власника на будівлі та споруди у с. Штормове Сакського району” та про їх скасування як таких, що прийняті з порушенням статті 4 Закону України "Про власність", статті 19 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна";
06.06.2005 року позивач змінив предмет позову та просив визнати недійсними розпорядження Сакської районної державної адміністрації від 19.08.1998 року № 401, від 13.07.2000 року № 417, від 07.08.2000 № 468 “Про зміну власника на будівлі та споруди у с. Штормове Сакського району”, від 23.09.2002 № 77б-р “Про зміну власника на будівлі та споруди у с. Штормове Сакського району”, як такі, що прийняті щодо об'єктів республіканської власності з перевищенням наданих відповідачу законодавством повноважень.
Відповідач відхилив позов, зазначивши, що спірні об'єкти були передані безоплатно трудовому колективу без умови передачі в комунальну власність; майно КСП "Авангард" не знаходиться у переліку майна, що не увійшло до статутних фондів колективних сільськогосподарських підприємств, та знаходиться на їх балансі; спірне майно увійшло до пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства "Аванград" та підлягало паюванню, в зв'язку з чим проведено оформлення права власності.
Також відповідач вказав, що ним не здійснювалось розпорядження майном реформованого підприємства, а виконано функцію по оформленню права власності на спірне майно за приписами пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2010р. (суддя Дворний І.І.) у позові відмовлено; рішення ґрунтується на відсутності порушеного права позивача у даному спорі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року (судді: Фенько Т.П. -головуючий, Голик В.С., Гонтар В.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на вірно встановлені обставини справи, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Фонд майна Автономної Республіки Крим подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати; постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Скаргу вмотивовано порушенням та неправильним застосуванням судами статті 19 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", якими передбачено передачу об'єктів соціальної інфраструктури не у власність, а у безстрокове безоплатне користування на баланс приватизованого підприємства, до їх передачі у комунальну власність; відтак скаржник вважає, що відповідач, прийнявши спірні рішення, розпорядився майном, що належить Автономній Республіці Крим, з порушенням чинного законодавства.
Від інших учасників спору відзивів на касаційну скаргу не надходило; сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до розділу VІІ Плану приватизації, затвердженого 30.07.1996 року, до об'єктів, що безоплатно передаються трудовому колективу, належать база відпочинку на 12 будинків, газифікація, незакінчена будівництвом, водопровідно-каналізаційна мережа, дороги, очисні споруди, облаштування водопровідно-каналізаційної системи, їдальня у с. Штормове, аптека-магазин.
13.08.1996 року між Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим в Сакському районі та Товариством покупців членів трудового колективу радгоспу "Аванград" укладено договір безоплатної передачі державного майна -цілісного майнового комплексу радгоспу "Авангард", відповідно до умов якого представництво передає, а товариство одержує державне майно цілісного майнового комплексу радгоспу "Авангард"; право власності на відчужуване майно переходить товариству з моменту підписання акта прийому-передачі, а отримувач цілісного майнового комплексу стає правонаступником його майнових прав та обов'язків.
За пунктом 1.4 договору товариству покупців були безоплатно передані об'єкти соціально-побутового призначення (база відпочинку 12 будинків, незакінчена будівництвом газифікація, водопровідно-каналізаційна мережа, дороги, очисні споруди, облаштування водопровідно-каналізаційної системи, їдальня у с. Штормове, аптека-магазин).
13.08.1996 року сторонами підписано акт прийому-передачі державного майна радгоспу "Авангард", відповідно до якого товариству покупців -членів трудового колективу радгоспу "Авангард" згідно з договором передано основні засоби на суму 532576 млн. крб., в тому числі об'єкти соціально-побутового призначення на суму 184873 млн. крб., з них таких, що передаються безоплатно трудовому колективу, на суму 87069 млн. крб.
Як встановлено судами, під аптекою-магазином по обліку у радгоспі "Авангард" та в колективному сільськогосподарському товаристві "Авангард" значився гуртожиток.
19.08.1998 року Сакською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 401 "Про визнання права власності на будівлі гуртожитку у с. Штормове Сакського району", яким визнано право власності на будівлі гуртожитку № 15 по вул. Леніна у с. Штормове Сакського району за КСП "Авангард".
13.07.2000 року Сакською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 417 "Про визнання права власності на гуртожитки у с. Штормове Сакського району за КСП "Авангард", яким визнано право власності на будівлю гуртожитку по вул. Леніна, 15 у с. Штормове Сакського району та земельну ділянку 0,18га.
07.08.2000 року Сакською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 468 "Про зміну власника на будівлі та споруди у с. Штормове Сакського району, за яким у зв'язку з реформуванням колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард", за яким гуртожиток по вул. Леніна, 15 у с. Штормове Сакського району, літня база відпочинку по вул. Набережна, 3 у с. Штормове Сакського району, літній будинок відпочинку по вул. Набережна, 3 у с. Штормове Сакського району перереєстровані за ПСП "Авангард" як правонаступником КСП "Авангард".
23.09.2002 року Сакською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 776-р "Про зміну власника на будівлі та споруди у с. Штормове Сакського району", яким припинено право власності на гуртожиток по вул. Леніна у с. Штормове, літньої бази відпочинку по вул. Набережна, 3 у с. Штормове, літній будинок по вул. Набережна, 3 у с. Штормове, будівлю їдальні по вул. Леніна 1-б у с. Штормове та зареєстровано право власності на вказані об'єкти за громадянами -власниками майнових паїв колишнього КСП "Авангард".
Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з відсутності порушених прав позивача, оскільки з плану проведення приватизації вбачається, що об'єкти соціально-побутового призначення знаходяться на балансі та утриманні товариства покупців до вирішення питання про їх передачу місцевій раді; зазначені об'єкти відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про особливості приватизації майна у агропромисловому комплексі" залишаються власністю держави та передаються органами приватизації в комунальну власність, відтак належним позивачем у даній справі має бути орган місцевого самоврядування, якому належало передати вказані об'єкти.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов правових висновків, що пунктом 1.4 договору про безоплатну передачу державного майна та умовами приватизації передбачено передачу спірних об'єктів соціально-побутового призначення саме у власність товариства покупців, а не на умовах користування, що спричинило виникнення права власності на спірне майно у колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" та його наступників, а доказів приналежності спірного майна до республіканської власності позивач не подав.
Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу Української РСР, чинного у період виникнення спірних правовідносин, цивільні права виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема, з угод, адміністративних актів; слід визнати, що за таких самих підстав у зазначений період цивільні права змінювалися та припинялися.
За частиною 1 статті 21 Закону України "Про власність" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право колективної власності виникає на підставі, зокрема, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства, безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій.
Оскільки майно державних підприємств в силу закону належало до державної власності (стаття 34 Закону України "Про власність"), то висновок господарського суду про припинення права державної власності має ґрунтуватися на відповідній підставі (адміністративний акт, угода) з якої вбачалося б пряме волевиявлення власника, вчинене через належно уповноважений орган, на відчуження такого майна.
В силу статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація за своєю правовою природою являє собою відчуження майна, що перебуває у державній власності, та майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь юридичних та фізичних осіб.
Частиною 2 статті 24 Закону України № 2163-ХІІ в редакції від 03.04.1992 року передбачено, що товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. За змістом вказаної статті державне майно (об'єкти соціально-побутового призначення) могло передаватися безоплатно у власність підприємств, оскільки згадана редакція статті не містила вказівок на незмінність попереднього власника такого нерухомого майна (держави). Разом з тим редакція статті не містила також імперативних вказівок на безоплатну передачу об'єктів соціально-побутового призначення саме і виключно у власність підприємств, таким чином сама по собі передача об'єктів соціально-побутового призначення підприємству не доводить набуття ним цих об'єктів на праві власності.
Згідно зі Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За статтею 6 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" в процесі приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств працівникам підприємства, що приватизується, безоплатно надається частка майна, розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного члена колективного сільськогосподарського підприємства по області (Автономній Республіці Крим), на кількість працівників підприємства, що приватизується.
За статтею 19 вказаного Закону у процесі приватизації майна, в тому числі радгоспів, об'єкти побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства, включаючи побудовані за рахунок коштів фонду соціального розвитку, передаються органами приватизації в комунальну власність за згодою власників підприємств.
Судова колегія констатує, що правові висновки суду апеляційної інстанції щодо передачі об'єктів соціально-побутового призначення саме у власність товариства покупців суперечать обставинам справи, встановленим місцевим господарським судом, а також обставинам, встановленим самим апеляційним судом у оскарженій постанові.
Так, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що предметом договору від 13.08.1996 року у розумінні майна, що відчужується, є державне майно цілісного майнового комплексу радгоспу "Авангард", право власності на яке й переходить товариству з моменту підписання акта прийому-передачі. За пунктом 1.4 договору товариству безоплатно передаються об'єкти соціально-побутового призначення, а не майно цілісного майнового комплексу.
Висновки місцевого господарського суду про відсутність порушених прав позивача з огляду на статус спірних об'єктів як об'єктів комунальної власності також не ґрунтується на доказах у підтвердження виникнення права комунальної власності за вказаних законодавством підстав.
Відтак обставини справи, які суди попередніх інстанцій визнали встановленими, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах у їх підтвердження.
Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наслідком звернення до суду за захистом порушених прав чи охоронюваних законом інтересів має бути реальне відновлення таких прав за прийнятим судовим рішенням.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся з даним позовом з метою відновити порушене право державної власності на майно, щодо якого виник спір у цивільних правовідносинах.
Сакська районна державна адміністрація в силу приписів статті 1 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 N 586-XIV (зі змінами та доповненнями) є місцевим органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади та в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Судом апеляційної інстанції вірно вказано, що, приймаючи рішення про визнання права власності, про зміну власника на спірні будівлі, Сакська районна державна адміністрація не здійснювала жодних повноважень, що випливають з реалізації правомочностей володіти, користуватися чи розпоряджатися майном, а виконувала функцію по оформленню права власності на спірне майно відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі поданих їй документів.
Судова колегія погоджується, що здійснення функцій реєстрації права власності відповідно до наданих державою повноважень (як підприємствами технічної інвентаризації, так і іншими органами) не свідчить про існування у реєстратора претензій на це майно, у межах здійснення таких функцій не виникає майнового спору з органом-реєстратором; за законодавством, чинним на час прийняття відповідних рішень, з ними не пов'язувалось також виникнення права власності, а скасування чи визнання недійсним такого рішення не змінить та не припинить права власності, якщо таке існує.
З матеріалів справи вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечить захист права державної власності на спірне майно, оскільки цивільний спір щодо права власності на зазначене майно існує з особами, за якими відповідачем зареєстровано право власності, та не може вирішуватися поза їх участю.
За результатами розгляду касаційної скарги касаційна інстанція має право залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення; допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права не спричинили в цілому прийняття неправильного рішення.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з урахуванням підстав, викладених у мотивувальній частині даної постанови.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.2010 року у справі № 2-7/475.1-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2010 року залишити без змін.
Головуючий - суддя Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач