АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
3 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючої судді Полтавцевої Г.А.
суддів Глиняного В.П., Мосьондза І.А.
прокурора Спіженко Н.В.
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи за апеляцією захисника ОСОБА_3 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року.
Цією постановою скарга захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого прокуратури Оболонського району м. Києва від 30 липня 2010 року про порушення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України, залишена без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах, на підставі яких прийнято рішення в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5, міститься достатньо приводів і підстав, які вказують на наявність в його діях ознак злочинів, передбачених ч.2 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, а постанова старшого слідчого прокуратури Оболонського району м. Києва від 30 липня 2010 року про порушення кримінальної справи винесена з дотриманням вимог ст.ст.94, 97, 98 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить постанову суду та про порушення кримінальної справи скасувати, посилаючись на те, що у старшого слідчого на момент порушення кримінальної справи законних приводів та
Справа № 10-1927/2010 Головуючий в 1 інстанції Дев'ятко В.В.
Категорія ст.236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г.А.
підстав не було, а тому висновки суду є надуманими і не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, апелянт посилається також на те, що в діях його підзахисного ОСОБА_5 відсутні ознаки злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, оскільки в постанові про порушення кримінальної справи відсутні будь-які дані, які б вказували на вчинення службового підроблення та привласнення і розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем.
Заслухавши доповідача, захисника скаржника, який підтримав апеляцію, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та матеріали, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого прокуратури Оболонського району м. Києва від 30 липня 2010 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
З постанови про порушення кримінальної справи видно, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 протягом 2007 року, перебуваючи в приміщенні КС «Маяк» по вулиці Суворова, 19-А, в м. Києві, реалізуючи свій злочинний умисел на привласнення грошових коштів КС «Маяк», заволоділи грошовими коштами на загальну суму 2 716 526, 93 гривень, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та вчинили службове підроблення.
Розглядаючи скаргу, суддя, відповідно до вимог ст.236-8 КПК України, заслухав пояснення захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представників осіб, за заявами яких була порушена кримінальна справа, прокурора, дослідив матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, і прийшов до висновку, що при її порушенні органами досудового слідства вимоги діючого законодавства України були дотримані, а тому підстави для скасування постанови відсутні.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим і з ним погоджується.
Відповідно до вимог ст. ст.94, 97-99 КПК України прокурор чи слідчий за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.
Розглядаючи скаргу суд встановив, що приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органами досудового слідства в діях ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ознак злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, а підставами - достатні дані, які вказували на наявність в діях вказаних осіб ознак злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
Доводи захисника скаржника про неналежну оцінку судом зібраних по справі доказів, не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст. 94 ч.1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.
Досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року, якою скарга захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову старшого слідчого прокуратури Оболонського району м. Києва від 30 липня 2010 року про порушення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України, залишена без задоволення, залишити без змін, а апеляцію захисника - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
Полтавцева Г.А. Глиняний В.П. Мосьондз І.А.