Справа № 286/2135/24
1-кп/279/272/25
іменем України
08 травня 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , дистанційно обвинуваченого ОСОБА_4 , дистанційно захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростень клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №62023000000000193 від 06.03.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 ч.2,3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.3 ст.365-2 КК України,
В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 ч.2,3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.3 ст.365-2 КК України.
05.12.2024 до суду надійшло клопотання адвокат ОСОБА_6 про скасування арешту на майно ОСОБА_4 накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 22.03.2023, а саме: на земельну ділянку із кадастровим номером: земельну ділянку із кадастровим номером: 1823486800:04:000:0167, загальною площею 2 га, розташовану у Житомирській області, Малинський р-н., с. Пиріжки (р.н. 2234702918234); на квартиру, загальною площею 83,7 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (р.н. 372795580000); 1/2 частину квартири, загальною площею 79 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (р.н. 1165711880000); на автомобіль марки PORSCHE модель PANAMERA, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; на автомобіль марки ВАЗ модель 2107, 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Оскільки зазначене майно не є підшуканим, виготовленим, пристосованим чи використаним як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди; не призначалось (використовувалось) для схиляння особи до вчиненнякримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або не є винагородою за його вчинення; не є предметом кримінального правопорушення; не одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або не є доходами від них, а також не є майном, в яке їх було повністю або частково перетворено - таке майно арешту не підлягає, а ухвала про накладення на нього арешту підлягає скасуванню. Вважають, що на даній стадії відсутні підстави для продовження арешту майна, накладеного ухвалою.
Захисник ОСОБА_5 заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Прокурор у судовому засіданні подав письмові заперечення на клопотання про скасування арешту, в яких зазначив, що вимоги викладені в клопотанні є безпідставними та необґрунтованими, оскільки арешт на рухоме та нерухоме майно, належене ОСОБА_4 було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, спеціальної конфіскації. Жодна з правових підстав накладення арешту на зазначено майно, передбачена ст.170 КПК України, на цей час не втратила своєї актуальності, що свідчить про відсутність підстав для скасування арешту майна.
Вислухавши думку учасників провадження та дослідивши клопотання, встановивши наступне:
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 22.03.2023 накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером: земельну ділянку із кадастровим номером: 1823486800:04:000:0167, загальною площею 2 га, розташовану у Житомирській області, Малинський р-н., с. Пиріжки (р.н. 2234702918234); на квартиру, загальною площею 83,7 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (р.н. 372795580000); 1/2 частину квартири, загальною площею 79 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (р.н. 1165711880000); на автомобіль марки PORSCHE модель PANAMERA, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; на автомобіль марки ВАЗ модель 2107, 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Як встановлено судом, що майно, на яке накладався арешт, належить ОСОБА_4 , який обґрунтовано підозрювався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.3 ст.365-2 КК України.
Злочин, передбачений ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 365-2 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , згідно розділу 17 Кримінального Кодексу України є злочином у сфері службової діяльності.
Крім того, відповідно до примітки ст.45 КК України, злочин, передбачений ст.365-2 КК України, є корупційним злочином. Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України є тяжим злочином.
Також, санкція ч. 3 ст. 365-2 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365-2 КК України є тяжим злочином.
З огляду на це, слідчий суддя, керуючись ч.5 ст.170 та ч.2 ст.173 КПК України, встановивши, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на його майно з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого за інкримінований йому злочин.
Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи учасників судового засідання, суду необхідно з'ясувати, чи відпала подальша потреба в утриманні зазначеного майна із забороною для власника користування ним для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.
Загалом суд відзначає, що потреба у забезпечені можливої конфіскації майна як виду покарання зберігається до моменту винесення вироку у відповідному кримінальному провадженні, яке здійснюється відносно особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, за який передбачено такий вид покарання.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;
3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;
4) наслідки арешту майна для інших осіб;
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Під час розгляду цього клопотання судом не встановлено обставин, які б підтверджували, що незастосування заборони або обмеження користування майном призведе до наслідків, про які йде мова в ч.11 ст.170 КПК України, а тому вимоги клопотання не можуть бути задоволені.
Керуючись ст. ст.7, 22, 170-174, 372, 392 КПК України, -
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №62023000000000193 від 06.03.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 ч.2,3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.4 ст.27, ч.3 ст.365-2 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_7
Копія згідно з оригіналом