Справа № 293/124/25
Провадження № 2/293/183/2025
08 травня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі
головуючої судді Проценко Л.Й.,
за участі секретаря судового засідання Ничипорук Н.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за договором
І. Короткий зміст позовних вимог
03.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» в особі директора Я.Сердійчука, через систему «Електронний суд» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. За змістом позову просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №3947371 від 30.12.2021 у розмірі 21280,00 грн, понесені витрати за сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № №3947371, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 7000,00 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів.
Вказує, що підписанням договору електронним цифровим підписом відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
26.07.2024 відповідно до договору №26-07/2024 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3947371.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за вказаним договором, що підлягає стягненню з позичальника, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 21280,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 7000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12950,00 грн, заборгованість за комісіями - 1330,00 грн.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.02.2025, справа передана на розгляд судді Проценко Л.Й.
На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, 10.03.2025 судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 (а.с.94).
Ухвалою від 10.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання призначив на 08.04.2025 о 10 год 00 хв (а.с.96)
08.04.2025 сторони в судове засідання не з'явились. Представник позивача у позовній заяві просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. За змістом позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 08.04.2025, суд відклав розгляд справи на 12 год. 00 хв. 08.05.2025 (а.с.101).
08.05.2025 сторони в судове засідання не з'явились.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомила, в установлений строк відзив на позов не подала, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 08.05.2025, Черняхівський районний суд Житомирської області постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 30.12.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 3947371, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати відповідачці кредитні кошти шляхом переказу на картковий рахунок у розмірі 7000,00 грн, строком на 30 днів з 30.12.2021, дата повернення кредиту, комісії і процентів за користування кредитом 29.01.2022, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5530,00 грн в грошовому виразі та 119,128.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 12530,00 грн, комісія за надання кредиту 1330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово (п.1.1-1.4,1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом 4200,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 26-34).
Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (п. 2.3.1.2 Договору).
Цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6. 1 Договору).
Відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до Договору) строк, на який надано кредит становить 30 днів, дата видачі кредиту 30.12.2021, дата повернення 29.01.2022, сума кредиту 7000,00 грн, проценти за користування кредитом 4200,00 грн, комісія 1330,00 грн, реальна річна процентна ставка 119,128.00 %, загальна вартість кредиту 12530,00 грн (а.с.35).
У паспорті споживчого кредиту та анкеті-заяві на кредит № 3947371 зазначена інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с. 36-37,38).
З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3947371 від 30.12.2021, направлено одноразовий ідентифікатор W92721 на номер НОМЕР_1 , 30.12.2021 (а.с.48).
З довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 10.01.2025 вбачається, що кошти згідно договору 3947371 у сумі 7000,00 грн проведено на платіжну картку НОМЕР_2 (а.с.49).
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3947371, ТОВ «МІЛОАН» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 21280,00 грн, з яких: заборгованість за сумою виданого кредиту - 7000,00 грн, заборгованість за процентами - 12950 грн (нарахована відповідно до умов договору згідно п.1.5.2 договору в період з 31.12.2021 по 29.01.2022 та в період з 30.01.2022 по 24.02.2022 нарахування відсотків здійснювалось на підставі п. 1.5.3 договору) (а.с. 50-51).
Аналіз наданої позивачем копії відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору.
26 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «Факторинг Парнерс» (фактор) було укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором №3947371 від 30.12.2021, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с.54-58).
Акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 підписаний клієнтом та фактором та скріплений їх печатками 26 липня 2024 року (а.с. 64).
Згідно реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, заборгованість відповідача за договором №3947371 від 30.12.2021 21280,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 7000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 12950,00 грн, заборгованість за комісіями - 1330,00 грн (а.с. 67-69).
ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, особою, яка набула таке право відповідно до договору про відступлення права вимоги.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов'язань із своєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариств відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання договору про надання фінансового кредиту свідчить про те, що відповідач всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту підписання договору клієнтом відбувається шляхом накладення електронного підпису. Такий договір уважається укладеним з моменту його підписання електронним підписами сторін та його укладення відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію» (п.п. 2.17, 2.18, п.7.1 договору).
Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач з умовами кредитного договору була ознайомлена, підписала такий договір, однак умови договору виконувала не належним чином. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заявленої заборгованості.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором про надання фінансового кредиту перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс".
В матеріалах справи відсутні відомості щодо повернення відповідачем первісному кредитору, або ж позивачу, отриманих кредитних коштів.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 7000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача по вищезазначеному договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.
При цьому суд враховує, що Договором про споживчий кредит №3947371 від 30.12.2021 передбачено, що відповідачу кредит надано строком до 29.01.2022 на 30 днів.
Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом складають: 4200,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Розмір відсотків згідно додатку №1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 4200,00 грн.
Відповідно до п.2.3.1.2 Договору про споживчий кредит позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6. Договору.
Однак, в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять, щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.1.-2.3.1.2 Договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п.4.1.,4.2. Договору.
Так, в додатку № 1«Графік платежів» до кредитного договору вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника.
Проте, позивачем не надано суду доказів щодо продовження строку кредитного договору №3947371 від 30.12.2021 у відповідності до пункту 2.3.1 договору, зміни процентної ставки чи оновлення Графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 12950,00 гривень.
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №3947371 від 30.12.2021, за наданий кредит нараховувались відсотки відповідно до п. 1.5.2 договору в сумі 4200,00 грн в межах строку кредитування (по 29.01.2022), а також відповідно до п. 1.5.3 договору 9100,00 грн за період з 30.01.2022 по 24.02.2022.
Разом з цим, в договорі про споживчий кредит відсутній пункт 1.5.3 договору, а тому нарахування відсотків на підставі неузгодженого між сторонами пункту договору є безпідставним.
Як вказувалося вище, відповідно до п.1.4 кредитного договору №3947371 від 30.12.2021 термін повернення кредиту визначено 29.01.2022 (всього 30 днів).
Отже, позивачем нараховувалися проценти після закінчення строку дії договору про споживчий кредит №3947371 від 30.12.2021без належних правових підстав.
Відповідно до вимог ст. 4, 6 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Суд також враховує, що позивачем вимог в порядку ч.2 ст.625 ЦК України не заявлялось.
Крім того, та обставина, що такий розмір заборгованості по сплаті процентів був переданий від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» сама по собі не свідчить про обґрунтованість нарахування таких процентів та суперечить як наведеним вище положенням Цивільного кодексу України, так і умовам вказаного договору.
Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих в межах строку кредитування в період з 30.12.2021 року по 29.01.2022 року в розмірі 4200,00 грн, що відповідає положенням як ст. 1048 ЦК України так і п.1.5.2 кредитного договору №3947371від 30.12.2021 та додатку № 1 «Графік платежів» до вказаного кредитного договору.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором про споживчий кредит №3947371 від 30.12.2021 в розмірі 12530,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками - 4200,00 грн., комісія за надання кредиту - 1330,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати зі сплати судового збору стягуються відповідно до розміру задоволених вимог (58,89%), що складає 1426,32гривень (12530,00 х100% :21280,00).
Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 9000 грн, суд зазначає таке.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).
Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.
Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Заразом, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.
Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись ст.ст.5, 12, 13,79,81,91,141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354,355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором №3947371 від 30.12.2021 у розмірі 12530 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) гривень 32 копійки та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Житомирського апеляційного протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", адреса місця знаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд 6, офіс 521 м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання:адреса зареєстрованого місця проживання:
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Повне рішення складено 08.05.2025
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО