Справа № 146/575/17
Іменем України
"15" червня 2017 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,
за участю секретаря Козачук Н.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 - представника позивача за довіреністю ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення богру, -
У квітні 2017 року ОСОБА_1 - представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 29 жовтня 2014 року ОСОБА_5 надав у позику ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 144 000 грн про що було складено відповідний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Процепко А.П.. Крім того 30 грудня 2014 року та 16 січня 2015 року між сторонами було укладено ще два договори позики на суму 555 00 грн та 120 000 грн.
Згідно укладеного договору від 29 жовтня 2014 року отримані кошти відповідач ОСОБА_4 зобов'язалася повернути до 29 жовтня 2016 року, однак на даний період часу кошти повернуто не було в зв'язку з чим 13 березня 2017 року позивачем було направлено відповідачеві лист-претензію по сплаті боргу, однак кошти повернуто не було, а також ОСОБА_3 не було отримано відповідь на вказаний лист.
Згідно укладеного договору від 30 грудня 2014 року отримані кошти відповідач ОСОБА_4 зобов'язалася повернути до 30 грудня 2016 року, однак на даний період часу кошти повернуто не було в зв'язку з чим 13 березня 2017 року позивачем було направлено відповідачеві лист-претензію по сплаті боргу, однак кошти повернуто не було, а також ОСОБА_3 не було отримано відповідь на вказаний лист.
Згідно укладеного договору від 16 січня 2015 року отримані кошти відповідач ОСОБА_4 зобов'язалася повернути до 16 січня 2017 року, однак на даний період часу кошти повернуто не було в зв'язку з чим 06 березня 2017 року позивачем було направлено відповідачеві лист-претензію по сплаті боргу, однак кошти повернуто не було, а також ОСОБА_3 не було отримано відповідь на вказаний лист.
Оскільки зазначені строки повернення грошових коштів минули, на звернення позивача про повернення грошових коштів відповідач не реагує, тому з даним позовом ОСОБА_3 змушений звернутися до суду, який просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_4 на його користь загальну суму боргу у розірі 319 500 грн та судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 за довіренністю - ОСОБА_1 позовну заяву підтримав, посилаючись на обставини зазнечі в ній.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Семко В.М. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що договір позики від 30 грудня 2014 року нотаріально не засвідчений, тому він вважається не укладеним. Вказав, що в росписці, яка підтверджує передачу грошових коштів та в договорі позики зазначено різні терміни їх повернення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.
Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 строком до 29 жовтня 2016 року грошові кошти у розмірі 144 000 грн. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Проценко А.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1032 (а.с. 4).
Згідно договору позики від 30 грудня 2014 року ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 строком на 24 місяці, до 30 грудня 2016 року грошові кошти у сумі 55 000 грн, що еквівалентно 3 000 доларів США за ринковим курсом станом на день укладення договору (1 долар США=18,50 грн) (а.с. 5).
Факт одержання грошових коштів у розмірі 55 000 грн підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником ОСОБА_4 в момент передачі їй грошових коштів. Оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні (а.с. 46).
Крім того, 16 січня 2015 року між сторонами було укладено договір позики грошових коштів на суму 120 000 грн, які позичальник зобов'язалася повернути до 16 січня 2017 року. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Проценко А.О. та зареєстровано в реєстрі за № 51 (а.с. 6).
Згідно зі ст.ст. 526,530 ЦК України зобов'язання повинні бути виконані належним чином в установлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 2 статті 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний передати позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Твердження представника відповідача про те, що договір позики від 30 грудня 2014 року не посвідчений нотаріусом, суд до уваги не бере, оскільки норми ЦК України не зобов'язують такого роду договори посвідчувати нотаріально.
Крім того не заслуговує на увагу твердження представника відповідача про те, що у договорі позики від 30 грудня 2014 року та розписці зазначені різні дати повернення боргу, оскільки у будь-якому разі дата повернення позики настала, а зобов'язання покладені вказаним договорм ОСОБА_4 станом на сьогоднішній день не виконала.
Отже, відповідач ОСОБА_4 свої боргові зобов'язання перед позивачем ОСОБА_3 не виконала, зазначенні в договорах строки повернення грошових коштів минули, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову.
Оскільки позов щодо стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 319 500 грн задоволено в повному обсязі, тому суд вважає за можливе захід забезпечення позову залишити чинним до повного виконання судового рішення.
Крім того з відповідача, в силу ст. 88 ЦПК України, необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені ним при подачі позовної заяви до суду, у розмірі 3195 грн (а.с.1).
Відповідно 526,530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 74, 88, 158, 174, 197, 209, 210, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.н. НОМЕР_2 ) суму боргу за договорами позики від 29 жовтня 2014 року, 30 жовтня 2014 року та 16 січня 2015 року в загальному розмірі 319500 (триста девятнадцять тисяч пятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені та документально підтверджені судові витрати, які складаються з: 3195 (три тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень судового збору.
Захід забезпечення, обраний ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року з метою забезпечення цивільного позову - арешт на належну ОСОБА_4 частку у спільній сумісній власності житлової квартири АДРЕСА_1 - залишити чинним до повного виконання судового рішення.
Рішення може бути оскаржене сторонами протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.
Суддя: І.В. Скаковська
Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2017 року