Справа № 645/2667/25
Провадження № 2/645/1805/25
08 травня 2025 р. м. Харків
Суддя Немишлянського районного суду м. Харкова Спесивцев О.В.., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболева Аліна Вікторівна про визнання заповіту недійсним,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболева Аліна Вікторівна, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 за номером в реєстрі нотаріальних дій 1241, посвідченого приватним нотаріусом Соболевою А.В. 28.08.2024 на користь ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 28.04.2025 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
До суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення доказів, в якій просить витребувати у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболевої Аліни Вікторівни належним чином завірену копію спадкової справи № 57/2024, номер у Спадковому реєстрі 73192367, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання вказує, що при частковому ознайомленні із спадковою справою встановлено, що відповідно до змісту заповіту ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом вона матиме право, включаючи відповідно нерухомість, розташовану: АДРЕСА_1 на яку батько не встиг зареєструвати право власності. При цьому копію заповіту, враховуючи вимоги чинного законодавства, нотаріус позивачу не видала. Позивачем на адресу Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболевої Аліни Вікторівни 13.03.2025 направлялася заява щодо надання письмового роз'яснення (консультації) в порядку, визначеному Законом України «Про нотаріат», де також ставилося питання щодо надання інформації щодо обсягу спадкової маси. Відповіді на поставлені питання не отримані. Вказує, що в спадковій справі, заведеній Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболевою Аліною Вікторівною, містяться відомості про обставини, які підлягають доказуванню у справі та впливають на визначення підсудності розгляду справи. Отже самостійно надати вказані докази позивач не має можливості.
Дослідивши заяву про забезпечення доказів, суд доходить наступного:
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України основою цивільного процесу є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Цивільним процесуальним кодексом.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Вказаною статтею врегульовано порядок подання та вирішення клопотань про витребування доказів.
Інститут забезпечення доказів врегульований приписами статей 116-119 ЦПК України.
Частиною 1 ст.116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів повинна бути оформлена відповідно до ст. 117 ЦПК України.
Забезпечення доказів є процесуальною дією суду, яка вчиняється за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів. Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб'єкти доказування. Відтак, останні повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів може стати неможливим або ускладненим. Суд не може здійснити заходи щодо забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування.
Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).
Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об'єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі за №9901/385/19 дійшла висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, від 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів позивач не навела підстав, які дають можливість припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
Крім того, Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболевою Аліною Вікторівною надіслано на адресу суду письмові заперечення на заяву про забезпечення доказів, до яких долучено копію відповіді на запит позивача від 13.03.2025 року (вих.№57/01-16 від 18.04.2025 року) разом з списком згрупованих поштових відправлень.
В зв'язку з чим, доводи заявника стосовно неотримання відповіді від Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболевої Аліни Вікторівни на заяву позивача від 13.03.2025 не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Вказана норма статті ЦПК України є імперативною і положень щодо правомочності суду на залишення заяви без руху не містить.
З урахуванням викладеного, заява про забезпечення доказів підлягає поверненню заявнику.
Керуючись ст. ст.116,117,258-261 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Соболева Аліна Вікторівна про визнання заповіту недійсним - повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Спесивцев