справа № 361/2830/21
провадження № 2/361/185/24
11.03.2024
Іменем України
11 березня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Панек А.С., Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області про припинення стягнення аліментів на дитину, часткове звільнення від сплати суми заборгованості по аліментам та стягнення аліментів на дитину і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дитину,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд припинити стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що стягуються відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2007 року, ухваленого у цивільній справі № 2-796/07; звільнити його від сплати на користь ОСОБА_2 суми заборгованості, що виникла, починаючи з 19 березня 2020 року, по аліментам на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2007 року, ухваленого у цивільній справі № 2-796/07; стягувати з ОСОБА_2 на його користь аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначав, що згідно із рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2007 року у справі № 2-796/07 ОСОБА_2 було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження про стягнення з нього на користь відповідача аліментів на їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 січня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на день подачі позову він має заборгованість зі сплати аліментів на сина в розмірі 163335 грн. 28 коп. Зазначав, що син сторін ОСОБА_4 , починаючи із березня 2020 року проживає разом із ним, хлопець у добровільному порядку почав проживати разом із батьком, оскільки стосунки між дитиною та матір'ю ОСОБА_2 зіпсувалися. Вважає, що факт проживання сина сторін із батьком є підставою для звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів за період з березня 2020 року по березень 2021 року в розмірі 38126 грн. 25 коп. та підставою для припинення стягнення із нього аліментів на сина.
На відміну від відповідача він офіційно не працевлаштований. Щоб якось утримувати себе та своїх дітей він час від часу має неофіційні заробітки, які пов'язані із земельними роботами. Така робота є сезонною важкою та не приносить багато коштів, однак дає йому можливість забезпечити свої мінімальні потреби та потреби сина.
Неповнолітній ОСОБА_4 повністю перебуває на його утриманні, мати дитини ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні сина, не спілкується із ним, не цікавиться його життям та не надає матеріальної допомоги на його утримання, що є підставою для стягнення із неї на його користь аліментів на сина ОСОБА_3 .
У червні 2021 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дитину, у якому просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період із 01 квітня 2017 року по 25 червня 2021 року в розмірі 170602 грн. 53 коп.
В обґрунтування позову зазначала, що син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня свого народження та до березня 2020 року постійно проживав разом із нею. Починаючи із 2008 року батько дитини ОСОБА_1 участі в утриманні сина не приймав за виключенням декількох місяців, незважаючи на те, що відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2007 року, ухваленого у цивільній справі № 2-796/07, зобов'язаний був сплачувати аліменти. Згідно із розрахунком заборгованості за виконавчим листом № 2-796 від 14 лютого 2007 року, виданого судом, про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на сина, заборгованість зі сплавати аліментів станом на 01 квітня 2017 року становить 74222 грн. 28 коп. із квітня 2017 року ОСОБА_1 сплатив аліменти одинадцять разів. В інший час син виключно перебував на її утриманні, вона за свій рахунок купувала йому одяг, взуття, продукти харчування, ліки, підручники, оплачувала комунальні послуги, всі внески у школу, зимовий та літній відпочинок у горах і на морі, тощо. Згідно вказаного вище розрахунку заборгованість станом на 17 червня 2021 року становить 170602 грн. 53 коп. Пеня за несплату аліментів розрахована нею за період з 01 січня 2018 року по 25 червня 2021 року - день подачі позову до суду, при цьому починаючи із березня 2020 року по 25 червня 2021 року пеня за несплачені аліменти нею не нараховується, оскільки їхній син проживає разом із батьком та складає 1307509 грн. 14 коп. Враховуючи, що пеня по аліментам не може перевищувати 100 відсотків розміру заборгованості. Просила суд стягнути на її користь із відповідача пеню по аліментам в розмірі 170602 грн. 53 коп.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 і його представник адвокат Столяр О.А. у суді первісний позов підтримали в повністю, просили суд його задовольнити. Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_1 зазначав, що не заперечує щодо стягнення з нього пені за прострочення сплати аліментів, але розрахунок здійснений позивачем за зустрічним позовом є невірним, оскільки ним за вказаний період здійснювалася часткова сплата аліментів, крім того, син сторін з березня 2020 року уже не проживав із матір'ю.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник адвокат Ващенко М.Г. у суді первісний позов у частині вимоги щодо звільнення ОСОБА_1 від заборгованості зі сплати аліментів починаючи з 19 березня 2020 року та щодо припинення стягнення аліментів визнали та не заперечували проти їх задоволення, разом із тим у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 аліментів на сина заперечували, посилаючись на те, що син сторін фактично проживає не із батьком, а з бабою, у зв'язку із чим просили суд у задоволенні позову в цій частині відмовити. Зустрічний позов підтримали у повному обсязі, просили суд його задовольнити. У відзиві на позов ОСОБА_2 зазначала, що останнім часом між нею та сином ОСОБА_5 були непрості відносини, оскільки він у своєму підлітковому віці поки що не може вірно визначити пріоритети і зрозуміти що є головним, а що другорядним. Її вимоги відповідально ставитися до навчання, обмеження постійного користування комп'ютером та смартфоном ним сприймаються як тиск на нього і його права. Під час карантину, який розпочався у березні 2020 року вона на прохання батька позивача дозволила синові пожити дома у батьків позивача, що було використано для налаштування дитини проти неї. З часу коли ОСОБА_6 оселився у діда та баби з боку позивача він буває у неї вдома пару разів на місяць, але у телефонному режимі вони із ним спілкуються систематично. Вона приймає участь у вихованні дитини, систематично відвідує батьківські збори, сплачує усі внески в школу. У вересні 2020 року коли син захворів він жив у неї і вона його лікувала власними коштами. Вона купує йому речі і тепер, проте із усього що вона придбала останнім часом, він погодився взяти лише толстовку. Вона не відмовляється утримувати сина і готова брати участь в його утриманні на добровільних засадах, як це передбачено ч. 2 ст. 181 СК України.
Третя особа Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ ДВС) у судове засідання не з'явилася, подав до суду клопотання, у якому просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності їхнього представника за наявними в матеріалах справи доказами та ухвалити рішення на розсуд суду.
Третя особа Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області у судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення, у яких просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності їхнього представника, на власний розсуд згідно із чинним законодавством.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З'ясувавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідка, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що з 19 листопада 2005 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2009 року у цивільній справі № 2-2448/2009 шлюб між сторонами розірваний. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу сторонами залишився проживати разом із матір'ю.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2007 року, ухваленого у цивільній справі № 2-796/07, що набрало законної сили 13 березня 2007 року, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 січня 2007 року і до досягнення дитиною повноліття.
Із розрахунку заборгованості Відділу ДВС вбачається, що позивач ОСОБА_1 станом на 01 березня 2021 року має заборгованість зі сплати аліментів на сина сторін ОСОБА_3 , згідно із виконавчим листом № 2-796, виданим 14 лютого 2007 року Броварським міськрайонним судом Київської області на виконання вказаного рішення суду, яка становить 160363 грн. 53 коп.
Відповідно до акта № 515 від 09 грудня 2020 року обстеження умов проживання складеного спеціалістами відділу профілактики та захисту прав дитини Служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області та акту обстеження умов проживання від 15 грудня 2020 року складеного депутатом Броварської міської ради Київської області Веремчук І.С. було здійснено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_7 (баба дитини), ОСОБА_8 (дід дитини), ОСОБА_1 (батько дитини), та з березня 2020 року проживає без реєстрації дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на утриманні цієї родини.
У судовому засіданні допитаний в суді як свідок неповнолітній ОСОБА_3 повідомив суду, що із 19 березня 2020 року він пішов проживати до бабусі по лінії матері та приблизно через два тижні почав проживати із бабусею по лінії батька за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки там йому комфортно, сім'я батька його забезпечує. Батько ОСОБА_1 проживає окремо у селі Літочки Броварського району Київської області зі своєю новою родиною. З матір'ю він підтримує зв'язок та часто зустрічаються та спілкуються. Коли він проживав разом із матір'ю батько йому купляв речі, кошти на які він давав бабусі та із останньою вони придбавали речі. Щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів йому не відомо.
У ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України закріплено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Виходячи з наведеного, право на одержання аліментів на дитину має той з батьків, з ким саме проживає дитина, відповідно на іншого з батьків законом покладено обов'язок сплачувати кошти на утримання дитини (аліменти) у частці від його доходу або у твердій грошовій сумі.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням аліментів на дитину потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема, потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
Верховний Суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц виклав правовий висновок та зазначив, що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Згідно із ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Судом встановлено, що неповнолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 19 березня 2020 року проживав кілька тижнів із бабусею по лінії матері, та до цього часу він проживає із бабусею по лінії батька, тобто з 19 березня 2020 року син сторін із батьками, сторонами у справі матір'ю ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1 , не проживає.
Главою 15 СК України “Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання» питання щодо звільнення від сплати аліментів у зв'язку із зміною обставин, які мають істотне значення, зокрема, зміною місця проживання дитини, не врегульовано.
За змістом ч. 1 ст. 10 СК України якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Подібні правовідносини щодо аліментних зобов'язань передбачені главою 22 розділу VI СК України “Обов'язок по утриманню інших членів сім'ї та родичів».
Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
У ч. 4 ст. 273 ЦПК України визначено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Обставини щодо проживання дитини із 19 березня 2020 року окремо від платника аліментів та стягувача аліментів, є тією обставиною, яка має істотне значення при вирішенні питання щодо звільнення платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам за цей період, та припинення стягнення із відповідача аліментів, починаючи з 19 березня 2020 року.
Враховуючи, що син сторін ОСОБА_9 разом із одержувачем аліментів матір'ю ОСОБА_2 не проживає, остання позов у частині припинення стягнення аліментів із позивача та звільнення його від сплати заборгованості по аліментам починаючи із 19 вересня 2020 року визнала, суд вважає, що позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Разом із тим, враховуючи положення ч. 3 ст. 181 СК України, якою передбачено, що аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, той факт, що син сторін разом із батьками, сторонами у справі не проживає, підстави для задоволення позову у частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на користь позивача ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, відсутні.
Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц зробила правовий висновок, що у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Із розрахунку неустойки (пені), здійсненого відповідачем за первісним позивачем та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 , вбачається, що загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати ОСОБА_1 аліментів на сина за період з 01 квітня 2017 року по 25 червня 2021 року становить 1307509 грн. 14 коп. При цьому пеня на заборгованість по аліментам, яка утворилася за період з березня 2020 року по 25 червня 2021 року нею не нараховувалася.
Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Відділом ДВС ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на сина сторін ОСОБА_3 за виконавчим листом № 2-796 від 14 лютого 2007 року яка станом на 17 червня 2021 року становить 170602 грн. 53 коп.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 , посилаючись на те, що розмір пені перевищує розмір заборгованості по аліментам, просила суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 пеню в розмірі, що не перевищує 100 відсотків заборгованості по аліментам, яка станом на 25 червня 2021 року (день подачі зустрічного позову) складає 170602 грн. 53 коп.
Разом із тим судом встановлено, що син сторін із 19 березня 2020 року із матір'ю ОСОБА_2 не проживає, що є підставою для звільнення позивача ОСОБА_1 від заборгованості по аліментам за вказаний період.
Із вказаного вище розрахунку заборгованості наданого Відділом ДВС вбачається, що станом на 01 березня 2020 року ОСОБА_1 мав заборгованість зі сплати аліментів на сина в розмірі 125209 грн. 03 коп.
Заперечуючи проти розміру пені ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що за період проживання сина сторін разом із матір'ю кошти на утримання сина ним виділялися, проте це ніде не фіксувалося.
Також неповнолітній син сторін ОСОБА_9 , допитаний в суді як свідок, показав, що за час його проживання разом із матір'ю батько ОСОБА_1 надав йому кошти для придбання речей.
Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови № 3 від 15 травня 2006 року “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Враховуючи обставини справи, суд вважає, що розмір пені, яка підлягає стягненню із платника аліментів ОСОБА_1 підлягає зменшенню, тому зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню та із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню пеня за заборгованістю зі сплати аліментів у розмірі 100000 грн.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 1816 грн.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів від сплати судового збору звільняються.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведене вище, часткове задоволення зустрічного позову, звільнення позивача зустрічного позову ОСОБА_2 від сплати судового збору, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1000 грн.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 206, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Припинити з 19 березня 2020 року стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2007 року, ухваленого у цивільній справі № 2-796/07.
Звільнити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від сплати на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суми заборгованості, що виникла, починаючи з 19 березня 2020 року, по аліментам на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2007 року, ухваленого у цивільній справі № 2-796/07.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 квітня 2017 року по 19 березня 2020 року у розмірі 100000 (сто тисяч) грн.
В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.