08 травня 2025 року
м. Київ
справа №990/190/25
адміністративне провадження № П/990/190/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди,
05 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана ним, за його словами, у зв'язку з системним та тривалим порушенням конституційного права на безоплатну правничу допомогу та доступ до правосуддя (статті 55, 59 Конституції України) з боку Міністерства юстиції України, яке відповідає за організацію та функціонування системи безоплатної правничої допомоги в Україні.
У обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що у 2022 році зіткнувся з грубим порушенням пенсійних прав з боку Пенсійного фонду України, посадові особи якого, на переконання позивача, ввели його в оману та надали неправдиву інформацію щодо права на пенсію по втраті годувальника відповідно до пункту 1 статті 36 та статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як непрацездатній особі ІІ групи інвалідності. Міністерство юстиції України, як орган, відповідальний за функціонування системи безоплатної правничої допомоги, зловживаючи фактично монопольним становищем у наданні безоплатної допомоги, своєю тривалою бездіяльністю та покриванням неефективності (а можливо й протиправної діяльності) підпорядкованих центрів та адвокатів, вчинило протиправну бездіяльність. Така бездіяльність, на думку позивача, мала на меті, серед іншого, приховати злочинну діяльність посадових осіб Пенсійного фонду України (що може мати ознаки злочину за статтею 396 КК України - приховування злочину).
Таким чином просить Суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо незабезпечення надання ефективної безоплатної вторинної правничої допомоги у період з 2022 року по дату ухвалення рішення у цій справі для захисту прав у спорах з Пенсійним фондом України та в інших справах, де така допомога була необхідна;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вжити невідкладних та дієвих заходів для забезпечення надання ефективної безоплатної вторинної правничої допомоги, зокрема, шляхом призначення компетентного адвоката (адвокатів) для підготовки необхідних процесуальних документів та представництва інтересів у судах у справах щодо: перерахунку/індексації пенсії та призначення пенсії по втраті годувальника; оскарження дій/бездіяльності посадових осіб ПФУ; захисту прав у зв'язку з інцидентом за участю працівників поліції 17 квітня 2024 року (точніше дата є в заявах про злочин); інших справах, де буде встановлено право на БВДП;
- поновити усі пропущені процесуальні строки для звернення до суду та для вчинення інших процесуальних дій у справах, пов'язаних із захистом пенсійних та інших прав, зазначених у цій заяві, розгляд яких не відбувся по суті з 2022 року через ненадання ефективної безоплатної правничої допомоги, визнавши причину поважною;
- відшкодувати завдану протиправною бездіяльністю: матеріальну шкоду у розмірі 77 799 грн (77 000 грн недоотриманої пенсії як прямий наслідок неможливості судового захисту + 799 грн вартість пошкодженого одягу під час інциденту з поліцією, який став можливим через відсутність правового захисту); моральної шкоди у розмірі 5 000 000 грн, яка полягає у тривалих душевних стражданнях, приниженні гідності, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість отримати належну пенсію та захистити свої права, погіршенні стану здоров'я через постійний стрес та неможливість придбати ліки, відчутті безпорадності та незахищеності перед державними органами, спричинених протиправною бездіяльністю відповідача;
- застосувати при вирішенні справи положення статті 59 Конституції України з урахуванням правових позицій Конституційного Суду України (зокрема, у Рішеннях №№13-рп/2000, 23-рп/2009, 6-рп/2013), визнавши право на безоплатну правничу допомогу в адміністративних справах, пов'язаних з захистом фундаментальних соціальних прав та/або обставин, що мають ознаки кримінальних правопорушень.
Також ОСОБА_1 просить Верховний Суд з підстав статті 150 Конституції України дати пояснення яке Рішення Конституційного Суду України (від 30 січня 2016 року чи від 01 листопада 2019 року) має юридичну силу, а яке втратило, тобто представляти інтереси громадян у суді мають адвокати чи самі громадяни.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в справі за вказаним позовом, Суд виходить з такого.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачені питання, які з'ясовує суддя після одержання позовної заяви, серед яких, зокрема чи подано її з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.
Частиною четвертою статті 22 КАС України передбачено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Законом встановлено вичерпний перелік суб'єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у справах, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції: Центральна виборча комісія; Верховна Рада України; Президент України; Вища ради правосуддя; Вища кваліфікаційна комісія суддів України; органи, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя; Кабінет Міністрів України.
Відповідно, позовні вимоги до інших суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб Верховному Суду як суду першої інстанції не підсудні.
За загальним правилом, судами, які вирішують адміністративні справи у першій інстанції є місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди). І лише у встановлених процесуальним законом випадках певні категорії спорів підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із позовними вимогами до Держава Україна в особі Міністерства юстиції України щодо незабезпечення ефективної правничої допомоги для захисту права на належне пенсійне забезпечення, в результаті чого йому було завданої матеріальної та моральної шкоди.
Тобто позивачем заявлено позов до суб'єкта оскарження, який відсутній у визначеному статтею 22 КАС України переліку, а тому такі позовні вимоги не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
У той же час, за змістом статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною другою статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
За правилами частини першої статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Отже, системний аналіз наведених правових норм свідчить, що окружним адміністративним судам підсудні спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. При цьому, як правило такі спори вирішуються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, але не виключно. Позивач має право звернутися до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказав місце свого проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Оскільки позовна заява ОСОБА_1 не підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її передачі до Київського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд зазначає, що питання відповідності позовної заяви вимогам КАС України, в тому числі встановленого законом права особи на звернення з позовом, не вирішувалось, оскільки таке має вирішуватися компетентним на те судом.
Щодо висловленого ОСОБА_1 прохання дати пояснення з приводу того, яке слід застосовувати Рішення Конституційного Суду України (від 30 січня 2016 року чи від 01 листопада 2019 року), то слід зазначити, що статтею 150 Конституції України, на яку посилається позивач, визначено перелік повноважень Конституційного Суду України, а не Верховного Суду.
Керуючись статтями 20, 22, 25, 29, 171, 243, 294 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано, або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська