Справа № 240/34779/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
08 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 25 діб, та за 2023 рік 30 діб; щодо невиплати грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік; щодо ненарахування та невиплати грошової матеріальної допомоги за 2023 рік для вирішення соціально-побутових потреб; невиплати щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та окремим дорученням Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/3, у розмірі 523% від посадового окладу з 01.10.2023 по 24.10.2023 та надбавки за особливості проходження служби у розмірі (65% з урахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу в період з 01.10.2023 по 24.10.2023; невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4%, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією»; щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання, на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 31.01.2023 по 24.10.2023; щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період 24.02.2023 по 23.10.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити:
-грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік у кількості 25 діб, та за 2023 рік 30 діб;
-грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік;
-грошову матеріальну допомогу за 2023 рік для вирішення соціально-побутових потреб;
-щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та згідно рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/3, у розмірі 523% від посадового окладу з 01.10.2023 по 24.10.2023;
-щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років за період з 01.10.2023 по 24.10.2023, згідно рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/3; одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4%, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією»;
-додаткову винагороду в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання, на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 31.01.2023 no 24.10.2023;
-грошове забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 iз використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 24.10.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 позов задоволено частково:
-визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100 000, 00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.02.2023 по 18.03.2023, 06.04.2023 по 19.04.2023, 20.04.2023 по 04.05.2023, з 04.05.2023 по 30.05.2023, з 31.05.2023 по 09.06.2023, з 13.6.2023 по 11.07.2023, з 13.07.2023 по 21.07.2023, з 18.08.2023 по 09.09.2023, 18.09.2023 по 16.10.2023 та з 31.01.2023 по 09.02.2023, з 14.02.2023 по 16.02.2023, з 19.03.2023 по 05.04.2023 включно пропорційно дням участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України;
-зобов'язано військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100 000, 00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.02.2023 по 18.03.2023, 06.04.2023 по 19.04.2023, 20.04.2023 по 04.05.2023, з 04.05.2023 по 30.05.2023, з 31.05.2023 по 09.06.2023, з 13.6.2023 по 11.07.2023, з 13.07.2023 по 21.07.2023, з 18.08.2023 по 09.09.2023, 18.09.2023 по 16.10.2023 та з 31.01.2023 по 09.02.2023, з 14.02.2023 по 16.02.2023, з 19.03.2023 по 05.04.2023 включно пропорційно дням участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з урахуванням фактично виплачених сум;
-визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 що ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 31.12.2022 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020;
-зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок за період з 31.12.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг, апелянти посилаються на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 24.02.2022 ОСОБА_1 був мобілізований та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду водія-слюсаря ремонтного відділення бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 2 механізованого батальйону; звільнений з військової служби 24 жовтня 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №309 від 24.10.2023 року.
Позивач вважаючи що відповідачем виплачено йому грошове забезпечення не в повному обсязі, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ гарантовано, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217 і від 22.03.2022 №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що така набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни, до постанови № 168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402 (далі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).
У Довідці обов'язково зазначається: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Визначаючись щодо наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, передбаченої Постановою №168, за періоди з 17.02.2023 по 18.03.2023, 06.04.2023 по 19.04.2023, 20.04.2023 по 04.05.2023, з 04.05.2023 по 30.05.2023, з 31.05.2023 по 09.06.2023, з 13.6.2023 по 11.07.2023, з 13.07.2023 по 21.07.2023, з 18.08.2023 по 09.09.2023, 18.09.2023 по 16.10.2023 та з 31.01.2023 по 09.02.2023, з 14.02.2023 по 16.02.2023, з 19.03.2023 по 05.04.2023, колегія суддів виходить із наступного.
Як вбачається із наявної справі довідки про обставини травми(поранення, контузії, каліцтва) від 25.07.2023 №11020, ОСОБА_1 09.02.2023 одержав вибухову травму за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що 09.02.2023 позивач був евакуйований в КНП «МКЛ м. Слов'янська», скерований у медичну роту частини, госпіталізований (форма 100 «Первинна медична картка», консультативний висновок спеціаліста від 10.02.2023, консультативний висновок спеціаліста від 13.02.2023).
З 17.02.2023 по 18.03.2023 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у неврологічному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ). Відповідно до виписного епікризу із медичної карти хворого №1457, діагноз вибухова травма ( від 09.02.2023).
З 06.04.2023 по 19.04.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Черняхівське ТМО» Черняхівської селищної ради. Відповідно до довідки від 19.04.2023 №1329 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 06.04.2023 по 19.04.2023 з діагнозом вибухова травма (09.02.2023) ЗЧМТ. Струс головного мозку, стійкий больовий синдром, виражений церебростенічний синдром, вестибуло-атактичні порушення, мнестичне зниження, інсомнія.
З 20.04.2023 по 04.05.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації» Житомирської обласної ради. Відповідно до виписки №1167 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): розповсюджений остеохондроз, спондильоз хребта. Екструзія м/х диску L5-S1. Протрузії м/х дисків С3-С4, L3-L4, L4-L5. Стаціонарний тип перебігу, стадія загострення. Стійкий больовий синдром, м'язово-тонічний синдром, вторинний корінцевий синдром. Енцефалопатія ІІ ст.. змішаного ґенезу (посттравматична (вибухова травма від 09.02.23, ЗЧМТ, струс головного мозку), дисциркуляторна) у вигляді лікворо-гіпертензивного синдрому, двобічної пірамідної недостатності, стійкого цефалгічного синдрому, астеноневротичного синдрому, церерастенічного синдрому, з вестибуло-атактичними, мнестичними розладами та помірним когнітивним порушенням.
З 04.05.2023 по 30.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КН «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради. Відповідно до виписки медичної карти стаціонарного хворого №3474, діагноз: тривожно-депресивний розлад внаслідок психотравмуючої ситуації, посттравматичного ґенезу, затяжний антено-тривожний синдром з інсомнією, помірним когнітивним зниженням. Діагноз супутній: стан після ВТ, АБТ, ЗЧМТ, струсу головного мозку(09.02.23).
З 31.05.2023 по 09.06.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні КНП «ГВВ» ЖОР «Центр неврологічної допомоги та психологічної реабілітації учасників АТО». Відповідно до виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №2942 повний діагноз(основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення) ЦВХ. Енцефалопатія (дисциркуляторна, посттравматична-ЧМТ 09.02.2023) з лікворо-динамічними, вести було-атактичними розладами, стійким антено-цефалгічним синдромом. Остеохондроз, спондильоз шийного, попереково-крижового відділів хребта.
З 13.06.2023 по 11.07.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КН «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4506, діагноз тривожно-депресивний розлад внаслідок психотравмуючої ситуації, посттравматичного ґенезу, затяжний антено-тривожний синдром з інсомнією, помірним когнітивним зниженням. Діагноз супутній: стан після ВТ, АБТ, ЗЧМТ, струсу головного мозку(09.02.23).
З 13.07.2023 по 21.07.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні КНП «ГВВ» ЖОР «Центр неврологічної допомоги та психологічної реабілітації учасників АТО». Відповідно до виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №3729(23) та довідки №522 від 21.07.2023 діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): енцефалотопія змішаного ґенезу (післятравматична: ВТ 09.02.23, ЧМТ, струс головного мозку, дисциркуляторна) ІІ ст. у вигляді лікворо-гіпертензійного синдрому, розсіяна пірамідна симптоматика, виражений антено-цефалгічний, церебростенічний синдром, вестибуло-атактичні порушення. Тривожно-депресивний розлад внаслідок психотравмуючої ситуації, затяжний антено-тривожний синдром з інсомнією. Остеохондроз шийного, поперекового відділу хребта, ст. загострення, стаціонарний тип перебігу. Протрузії МХД С3-С4, L3-L5. Вторинний корінцевий, нейрон-дистрофічний синдром. ПФХ ІІ ст.
З 18.08.2023 по 08.09.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КН «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6221 діагноз стійкий тривожно-депресивний розлад змішаного ґенезу (посттравматичного, судинного,внаслідок психотравмуючої ситуації), затяжний астено-тривожний синдром з інсомнією, помірним когнітивним зниженням. Діагноз супутній: стан після ВТ, АБТ, ЗЧМТ, струсу головного мозку(09.02.23).
17.08.2023 ОСОБА_1 відповідно до направлення №3479 від 17.08.2023 направлено на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби в ЗСУ за станом здоров'я.
09.09.2023 відповідно до направлення №3479 від 09.09.2023 позивача направлено для комісійного огляду під час ВЛК з метою уточнення діагнозу та ступеню придатності до військової служби.
16.09.2023 згідно довідки військово-лікарської комісії №654(с/х) проведено медичний огляд ОСОБА_1 гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_3 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання(травми, поранення, контузії, каліцтва): стійкий різко виражений тривожно-депресивний розлад змішаного ґенезу (посттравматичного, стресового, судинного), зі стійкою інсомнією, помірним когнітивно-мнестичним та інтелектуальними зниженням. Захворювання пов'язане із захистом Батьківщини. На підставі статті 17-а графи ІІ Розкладу хвороб потребує звільнення від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів.
Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що 09.02.2023 солдат за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 одержав вибухову травму: Акубаротравма. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматичний тривожно-депресивний розлад, цефалічний синдром. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , не в стані алкогольного сп'яніння, поблизу АДРЕСА_1 . У період з 17.02.2023 по 18.03.2023, 06.04.2023 по 19.04.2023, 20.04.2023 по 04.05.2023, з 04.05.2023 по 30.05.2023, з 31.05.2023 по 09.06.2023, з 13.06.2023 по 11.07.2023, з 13.07.2023 по 21.07.2023, з 18.08.2023 по 09.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що позивачем, належними та допустимими доказами підтверджено право на отримання додаткової винагороди в збільшеному розмірі за спірні періоди 17.02.2023 по 18.03.2023, 06.04.2023 по 19.04.2023, 20.04.2023 по 04.05.2023, з 04.05.2023 по 30.05.2023, з 31.05.2023 по 09.06.2023, з 13.6.2023 по 11.07.2023, з 13.07.2023 по 21.07.2023, з 18.08.2023 по 09.09.2023, 18.09.2023 по 16.10.2023 та з 31.01.2023 по 09.02.2023, з 14.02.2023 по 16.02.2023, з 19.03.2023 по 05.04.2023.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та за період з 01.01.2023 по 24.10.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», колегія суддів вказує на таке.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Із 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо визначення розрахунковою величиною для складових грошового забезпечення позивача, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
В той же час, судом першої інстанції, із копії військового квитка позивача серії НОМЕР_4 встановлено, що останній проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 31.12.2022, тоді як у прохальній частині просить здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 по 24.10.2023.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному календарному році підлягають задоволенню за період з 31.12.2022 по 19.05.2023.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.