08 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26766/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої підопічної ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року
у адміністративній справі № 160/26766/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої підопічної ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та структурного підрозділу ГУДМС Відділ № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та структурного підрозділу ГУДМС Відділ № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, подано до суду в інтересах неповнолітньої підопічної ОСОБА_2 з підстав протиправної бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області у видачі та веденні обліку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з досягненням нею 15-річного віку, без використання засобів ЄДДР відповідно до затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ Положення про паспорт громадянина України, та протиправної відмовою Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного Управління Державної Міграційної Служби України у Дніпропетровській області в оформленні і видачі неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням нею 15-річного віку паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. Цим же рішенням відмовлено у задавлені вимог позивачки про зобов'язання Відділу № 14 у місті Кам'янське Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорту громадянина України у формі книжечки у зв'язку із досягненням нею 15-річного віку, оформленого відповідно до затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII Положення про паспорт громадянина України без надання згоди на обробку персональних даних у Єдиному Державному демографічному реєстрі.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав його ухвалення судом всупереч обставин справи та невірного застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, а також не врахування судом доводів позивача і відсутності обґрунтування суду на спростовування цих доводів, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити інше рішення у справі про задоволення вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що звернення до органів ДМС з питань отримання неповнолітньою ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року у зв'язку з відмовою неповнолітньої за своїми внутрішніми переконаннями від використання номера УНЗР у своєму повсякденному житті, відбулося після отримання з Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області відповіді № 1222-2321/1222-24 від 13.11.2024 року на звернення з заявою від 08.11.2024 року зареєстрованої під № Ч-34/6/1222-24 про прийняття виданого на ім'я неповнолітньої ОСОБА_2 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, який втратив термін використання та про знищення № УНЗР (дія норми ст.15 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року № 2297-VI, і вказаною відповіддю Відділ повідомил, що орган міграційної служби не міг вчинити дії по знищенню номеру та вилучення з бази даних, що на переконання позивача є порушенням норми ч.1 та ч.2 статті 32 Конституції України і норми статті 15 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI (в редакція із змінами під № 3585-ІХ від 22.02.2024 року), а оформлення та отримання паспорта для виїзду за кордон, надає право у майбутньому володільцю бази даних - міграційним органам України здійснювати маніпуляції з персональними даними неповнолітньої позивачки, тим самим і з її фізичним тілом, як особи - суб'єкта персональних даних, що узгоджується з заключенням Європейської групи по етиці у науці та нових технологіях, для Європейської комісії №20.
Оскільки на свої звернення до Відділу № 14 у місті Кам'янському Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області позитивних відповідей не було отримано, а на звернення до Головного Управління ДМС України у Дніпропетровській області з питанням про отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, останнім взагалі не було надано відповіді, тобто, проявлено бездіяльність, і тим самим було порушено право дитини, при наявності у неї судового рішення про зобов'язання органів міграційної служби видати неповнолітній паспорт у вигляді книжечки, який відповідає вимогам Положення про паспорт України № 2503-ХІІ (ред. 2023 року) та на вчинення певних дій відносно видачі їй паспорта громадянина України вище указаного зразка, що регламентовано у Наказі № 456 МВС України від 06.06.2019 року, позивач посилаючись на подані до Відділу № 14 у місті Кам'янське ГУ ДМС у Дніпропетровській області рукописні заяви від 31.08.2024 року з додатками про вчинення певних дій та про видачу паспорта громадянина України згідно форми встановленою МВС України, що були прийняті і зареєстровані під № 546/1222-24 від 31.08.2024 року, тобто, виконання позивачем усіх умов діючого законодавства, а також на відповідь відповідача під № 1222-1911/1222-24 від 13.09.2024 в якій відсутня інформація про можливість видачі дитині паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, виходячи зі змісту Наказу МВС України № 456 від 06.06.2019 року та Постанови КМУ № 398 від 03.04.2019 року, позивач вважаючи, що неповнолітня має право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року вказує на неправильність основного висновку відповідачів, з яким погодився суд першої інстанції, та який зводиться лише до того, що конфіденційну інформацію (персональні дані) про дитину вже внесено до ЄДДР і відносно неї сформовано УНЗР при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, то відповідно дитина позбавляється права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, але при цьому судом не враховано, шо відповідачами не надано доказів про наявність в Реєстрі персональних даних дитини і присвоєння дитині номеру УНЗР і про неможливість виправити дитиною помилки, та про надання неповнолітньою ОСОБА_2 згоди на обробку своїх персональних даних і письмовою згодою на присвоєння їй номеру УНЗР, також як і не враховано фактичну відсутність заперечень відповідача проти отримання неповнолітньою паспорта згідно Положення про паспорт України зразка 1994 року, оскільки у листі від 08.08.2024 року №1222-1634/1222-24 позивача було повідомлено про те, що при наявності у позивачів судового рішення відносно неповнолітньої ОСОБА_2 про зобов'язання органи міграційної служби видати неповнолітній паспорт книжечку, Відділ може вчинити певні дії та видати їй документ вище указаного зразка.
Посилаючись на положення ст.ст.9, 31, 32, 81 Конституції України, ст.8 КАС України, ст.8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст.1 ст.2 ст.6 ст.8 ст.15 ст.22 ст.23 Закону України від 01 червня 2010 року №2297-VI «Про захист персональних даних» (у редакції із змінами згідно Закону № 3585-IX від 22.02.2024 року), Закону України «Про ЄДДР», а також на зміст рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 і рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) та на пункти 1, 2, 3, 4, 5, 10, 11, 13, 14, 15 Роз'яснень Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Типового порядку обробки персональних даних від 08.01.2014 (ред. 2024 року), і лист Міністерства юстиції України від 26.04.2013 № 5543-0 33-13/6.1 та на положення затвердженого постановою КМУ № 302 Порядку оформлення., видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, позивач вказуючи на те, що хоча неповнолітня дитина і підписала заяву-анкету при оформленні паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів ЄДДР, а від відповідача 2 не було пояснень в простій та зрозумілій формі із зазначених у пункті 3 Роз'яснень Уповноваженого ВРУ з прав людини питань, позивач вважає, що у відповідачів відсутні підстави видати неповнолітній паспорт згідно Положення про паспорт України зразка 1994 року, тому саме вважає, що відмовою відповідача в оформленні та видачі (шляхом обміну) дитині паспорта-книжечки грубо порушуються її права, що захищаються статями 3, 8, 21-23, 27-29, 31, 32, 34, 35, 41-43, 46-48, 53, 60, 68 Конституції України, а тому законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, і належним способом захисту у цій справі, необхідним для поновлення прав дитини, є визнання протиправною відмови відповідача в оформленні та видачі (шляхом обміну) дитині паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт протиправною та зобов'язати відповідача видати та оформити такий паспорт без надання згоди про обробку персональних даних, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18, Провадження № 11-460заі18) та у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2022 року по справі №320/1731/21, від 25 березня 2021 року по справі №320/8196/20, від 08 грудня 2022 року по справі №320/463/22 і у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року по справі №420/619/20 (залишеним без змін ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року).
У відзиві на апеляційну скаргу, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на засадах верховенства права. Вважає, о доводи апеляційної скарги не можуть бути задоволені, оскільки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 терміном дії до 10.04.2022 з присвоєним УНЗР 20090726-01966, відцифрованим образом обличчя, внесенням відбитків пальців за згодою ОСОБА_1 , як законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, яка просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про особу, інтереси якої представляє, а саме ОСОБА_2 у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, і під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон вже було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) 20090726-01966 відповідно до наданої у 2018 році згоди на обробку персональних даних позивача, а тому з огляду на практику Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 року по справі № 160/1/21, де суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України.
При цьому, відповідач вказує на безпідставність посилання позивача у своїй апеляційній скарзі на зразкову справу Пз/9901/2/18, як на підставу отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, а у даному випадку слід враховувати правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 08.06.2023 по справі №380/5977/21 і від 21.08.2020 по справі №260/99/19 та у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі №140/7022/23, Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 року по справі № 280/1276/23 та по справі № 160/12669/23, а у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі № 340/2618/19 прямо вказується, що справи про видачу паспорта громадянина України особами, які не досягли 16-річного віку, не мають ознак типової справи, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/1/18).
Крім того, відповідач посилаючись на положення ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.5, 6, 12, Закону України «Про громадянство України» №2235-ІІІ від 18.01.2001, ст.ст.4, 13, 14, 15, 21, Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №302 «зразки бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», п.2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII та інш., відповідач наголошує, що в зв'язку з досягненням 15-річного віку ОСОБА_2 разом із законним представником ОСОБА_1 зверталися із складеною у довільній формі заявою від 24.07.2024 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області та з аналогічними заявами від 23.07.2024 до Відділу №14 у м. Кам'янському ГУ ДМС у Дніпропетровській області в яких просили оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України, без застосування засобів Єдиного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі, виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, і у відповідь на зазначені заяви позивач отримувала відповіді , якими було роз'яснено законодавчі норми стосовно порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, зауважено що для оформлення паспорта особа подає заяву та перелік документів визначений розділом ІІІ Тимчасового порядку. Також відповідач наголошує, що оскільки неповнолітній ОСОБА_2 , на момент звернення виповнилось 15 років, а положеннями пунктів 2-4 розділу І «Загальні положення» Тимчасового порядку, передбачено, що паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України особам, які досягли 16-річного віку, тобто, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992, не регулює питання видачі паспорта у формі книжечки особам, які не досягли 16-річного віку, до того ж отримання паспорта громадянина України є обов'язком, однак вибір форми такого документа (картка чи книжечка) є правом, тобто особа
самостійно обирає чи отримати паспорт у формі картки в 14 років або паспорт у формі книжечки у 16 років, втім відповідний вибір може бути обмежений відповідними положеннями закону. Відтак, право отримати паспорт у формі книжечки наявне у особи, яка досягла 16-річного віку та звернулась до уповноваженого органу з заявою, форма якої встановлена додатком 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 № 456.
Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача та відзиву відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача та для скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є законним представником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій відповідно до рішення Виконавчого комітету Заводської районної ради Дніпропетровської області №266 від 01.10.2009 встановлено статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та відносно якої рішенням Виконавчого комітету Заводської районної ради Дніпропетровської області №349 від 16.12.2009 встановлено опіку з призначенням опікуном над нею ОСОБА_1 , яка в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась із заявами до Відділу №14 у м. Кам'янському ГУ ДМС у Дніпропетровській області та до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області, в яких просила оформити ОСОБА_2 паспорт громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком.
При цьому, як встановлено судом, в заявах позивача зазначалося про ненадання нею і неповнолітньою дитиною свідомої згоди на обробку персональних даних та про категоричну заборону внесення даних до будь-яких реєстрів, та про заборону присвоєння будь-яких ідентифікаторів, а до заяв долучалися: дві фотокартки розміром 3,5х4,5 для оформлення бланку паспорту; копії свідоцтва про народження, копію паспорта законного представника та рішення виконкому Заводської районної ради від 16.12.2009 №349.
Листами від 08.08.2024 №1222-1634/1222-24 та №1222-1635/1222-24, які є аналогічними за своїм змістом, Головним управлінням ДМС в Дніпропетровській області та Відділом №14 у місті Кам'янському ГУ ДМС у Дніпропетровській області позивачка повідомлялася, що на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, яким саме і визначено процедуру подання документів, їх розгляд і прийняття рішення щодо оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Відтак, з метою документування паспортом громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, засвідчене в установленому порядку та документи, перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку, що саме і стало підставою для звернення позивачки до суду з позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції спираючись на положення: ч.2 ст.19 Конституції України; ч.1 ст.1, ч.1 ч.2 ч.3 ст.4, ч.1 ст.10, ч.1 ч.3 ст.13, ч.ч.1-2, 4-5 ст.14, ст.21, ч.4 ст.22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) обґрунтовано узяв до уваги, що на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ще у 2018 році Відділом №13 у м. Кам'янському ГУ ДМС у Дніпропетровській області були оформлені паспортні документи, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 10.04.2018 року, терміном дії до 10.04.2022 року, з присвоєнням УНЗР 20090726-01966.
Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №1201.4.3/35840-24 від 18.10.2024 підтверджено, що за відомостями Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована 10.04.2018 органом 1221 (Дніпровський РВ у м. Кам'янському ГУ ДМС України в Дніпропетровській області) паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 (термін дії до 10.04.2022), і під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_2 було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі № 20090726-01966.
Оскільки, на момент отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 була неповнолітньою особою, то її законні інтереси представляла опікун - ОСОБА_1 , яка надала згоду на обробку персональних даних, що підтверджується поданою відповідачем заявою-анкетою №8782936 від 01.02.2018 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, суд першої інстанції правильно акцентував увагу на тому, що позивач звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано. Тобто, УНЗР було присвоєно ОСОБА_2 за власним волевиявленням у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон ще у 2018 році, відповідно до заяви-анкети №8782936 від 01.02.2018 року, термін дії до 10.04.2022 року, орган видачі 1221, а звернення ОСОБА_1 у липні 2024 року до органу міграційної служби із заявою про оформлення і видання ОСОБА_2 паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.
З приводу позиції позивачки про законне право неповнолітньої дитини ОСОБА_2 отримати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивач вправі відмовитись від внесення відбитків пальців рук, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.
Як правильно наголошено судом першої інстанції згідно зі ст.10 Закону № 5492-VI, у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним, відповідно, використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне та сімейне життя, що повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.06.2023 року по справі № 380/5977/21.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на висловлені Великою Палою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №806/3265/17 висновки, оскільки такі висновки стосуються інших правовідносин, і приймаючи рішення у цій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Також у даному випадку колегія суддів вважає обґрунтованим врахування судом першої інстанції правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 по справі № 233/2021/19 якою конкретизовано, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, і відповідно, встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом, а якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно, тому для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
Отже, у даному спірному випадку є обґрунтованим посилання суду першої інстанції на висновки Верховного суду у справі №160/1/21 (постанова від 21.12.2022 року) стосовно відсутності підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
За наведених обставин, судом першої інстанції підставно зауважено, що вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на небажанні надавати згоду на обробку персональних даних та присвоєння ОСОБА_2 УНЗР, який однак вже був присвоєний, а самою позивачкою у свою чергу не було надала суду доказів того, що оформлення ОСОБА_2 паспорта у формі ID-картки може спричинити шкоду її приватному та сімейному життю саме як православній віруючій, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводами апеляційної скарги позивача не спростовуються висновки суду першої інстанції, а твердження позивача про порушення прав неповнолітньої дитини на отримання паспорту згідно Положення про паспорт України зразка 1994 року є лише власним помилковим розумінням позивачем норм матеріального права, якими врегульовано спірні у цій справі правовідносини, оскільки таким правом неповнолітня дитина та позивач, як її представник, можуть скористуватися після досягнення ОСОБА_2 16-річчя.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволені апеляційної скарги позивача, та залишити без змін рішення суду першої інстанції у цій справі.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої підопічної ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун