08 травня 2025 р. Справа № 520/21012/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/21012/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Житомирській обл., Управління), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідч-2, ГУ ПФУ в Харківській обл.), в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Житомирській обл. від 08.03.2024 № 204750019304 про відмову у призначенні пенсії за віком їй за заявою від 28.02.2024;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській обл. призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 12 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) з моменту первинного звернення за пенсією, тобто з 28.02.2024 з виплатою заборгованості, яка утворилася за цей період.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 позов задоволено частково, вийшовши за межі позовних вимог.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Житомирській обл. від 11.06.2024 №204750019304 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 12 Закону №1788-ХІІ, яке ухвалене за наслідком повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.12 Закону № 1788-XII та ухвалити відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в позовних вимогах позивачки.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що після реєстрації заяви позивачки та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Управлінням за принципом екстериторіальності розглянуто її заяву, та за результатами розгляду - прийнято рішення від 11.06.2024 № 204750019304 про відмову у призначенні пенсії, оскільки ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку (60 років) та відсутній страховий стаж (33 роки).
Вважає, що дії Управління є правомірними з огляду на положення ст. 26 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), згідно із якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років.
Повідомив, що за результатами розгляду документів до страхового стажу позивачки зараховано всі періоди трудової діяльності. Вік її - 57 років 6 місяців 18 днів. Страховий стаж становить 24 роки 5 місяців 28 днів, отже позивачка матиме право на пенсійну виплату 11.08.2031.
Вважає, що дії Управління є правомірними та вмотивованими, адже враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за вислугу років здійснено структурним підрозділом Управління - 11.06.2024, винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.12 Закону №1788-ХІІ, оскільки норма Закону приміняється лише для призначення пенсії за вислугу років, а відповідно до ст. 26 Закону 1058-IV, оскільки позивачка не досягнула пенсійного віку (60 років) та відсутній страховий стаж (33 роки).
Позивачка та другий відповідач правом на подання відзиву не скористались.
Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
28.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Харківській обл. із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 12 Закону №1788-ХІІ.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заява була розглянута ГУ ПФУ в Житомирській обл. відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 25.11.2005 № 22-1 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
08.03.2024 рішенням ГУ ПФУ в Житомирській обл. №204750019304 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, та зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи в 7 дистанції колії Південної залізничної ст. Основа з 10.06.1996 по 03.03.2006 на посадах, які дають право на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 52 Закону №1788-ХІІ, оскільки відсутня довідка про те, що заявник безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті.
В подальшому, не погоджуючись із вказаним рішенням позивачка звернулася до суду з позовною заявою.
24.04.2024 рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/6666/24 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Житомирській обл. №204750019304 від 08.03.2024 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 28.02.2024, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Вказане рішення суду набрало законної сили 25.05.2024.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання вищевказаного рішення суду ГУ ПФУ в Житомирській обл. здійснило повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 12 Закону №1788-ХІІ, за результатом якого було ухвалено рішення від 11.06.2024 №204750019304 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 12 Закону №1788-ХІІ, оскільки норма Закону застосовується лише для призначення пенсії за вислугу років, а відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV, оскільки особа не досягла пенсійного віку (60 років) та відсутній страховий стаж (33 роки).
Вважаючи протиправним таке рішення відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка у зв'язку із досягненням 55 років, при мінімально необхідному віку 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, звернулася про призначення пенсії за віком, то у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону № 1058-VI, отже ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивачки буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській обл. від 11.06.2024 №204750019304 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.12 Закону № 1788-ХІІ, яке ухвалене за наслідком повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській обл. повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом №1058-IV, який був прийнятий на зміну положенням Закону №1788-ХІІ.
Абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До прийняття вказаного закону загальний порядок призначення пенсій за віком визначався лише ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, оскільки названі Закони регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України №1058-ІV, як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України №1788-ХІІ підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України №1058-ІV.
Відповідно до п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IVдо приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Слід зауважити, що колізія між нормами ст. 26 Закону № 1058-IV та ст. 12 Закону № 1788-ХІІ відсутня, з огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 13.12.2005, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про пенсійне забезпечення» доповнено новою нормою, за якою положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком (28.02.2024) вік позивачки складав повних 57 років, і відповідно вона не досягла віку, що дає їй право на призначення пенсії згідно наведених положень ст. 26 Закону № 1058-ІV.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачка звернулася до пенсійного органу з заявою саме за призначенням пенсії за віком, а тому підстави для застосування положень Закону № 1788-ХІІ відсутні.
Зважаючи на те, що позивачка, досягнувши у лютому 2022 року віку 57 років, на час звернення до пенсійного органу не має права на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 815/6727/17.
З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Житомирської обл. слушними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на наявність у неї права на призначення пенсії за віком відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.
Посилання суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у праві № 360/3611/20, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вона є зразковою для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах та в ній розглядалося питання застосування ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не статті 12 цього Закону. Відповідно, зазначене судове рішення, у справі що розглядається, не є релевантним.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із приписами п.2 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з прийняттям постанови про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст. 5, 7, 242, 311, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року по справі № 520/21012/24 - скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.06.2024 №204750019304 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яке ухвалене за наслідком повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії.
Ухвалити постанову, якою в скасованій частині позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року по справі № 520/21012/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк