08 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/2837/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській, відповідач) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 02.07.1990 по 26.08.1992, у зв'язку з обранням головою Талалаївської районної ради Кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства агропромислового комплексу України “Колос» Чернігівської обласної ради; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу спірний період роботи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У лютому 2025 року звернувся до пенсійного органу із заявою про зарахування до стажу період роботи з 02.07.1990 по 26.08.1992, проте отримав відмову у зарахуванні спірного періоду з підстав того, що запис про прийняття на роботу у трудовій книжці від 12.11.1983 серія НОМЕР_1 проведено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 №110 (зі змінами), - відсутній наказ про прийняття на роботу. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відомості трудової книжки від 12.11.1983, яка є основним документом, підтверджують стаж роботи у спірний період.
Ухвалою суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подав відзив, у якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що діяв у порядку та у спосіб визначений законодавством України. Зарахувати спірний період у відповідача не має можливості, оскільки підприємство, період роботи на якому просить зарахувати позивач, не існує, документи до міського трудового архіву на зберігання не передавалися.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На звернення позивача від 03.02.2025, відповідач листом від 25.02.2025 повідомив, що спірних період роботи не зараховано до страхового стажу, оскільки запис у трудовій книжці від 12.11.1983 серія НОМЕР_1 проведено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 №110 (зі змінами), - відсутній наказ про прийняття на роботу.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі по тексту Закон № 1788-XII ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закон № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі - Порядок № 637 ).
Отже, положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а та інших.
Як видно з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , у спірний період позивача обрано на посаду головою Талалаївської районної ради Кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства агропромислового комплексу України “Колос» Чернігівської обласної ради.
Вказана трудова книжка від 12.11.1983 містить всі необхідні записи про роботу позивача у період з 02.07.1990 по 26.08.1992, а саме: печатку, відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказу про звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Відтак, стаж роботи позивача підтверджується відомостями трудової книжки.
Щодо посилань відповідача у листі від 25.02.2025, як на підставу правомірності відмови, що у трудовій книжці позивача запис про прийняття на роботу проведено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 №110 (зі змінами), зокрема відсутній наказ про прийняття на роботу, то суд їх відхиляє, з огляду на таке.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
ГУ ПФУ не врахували, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Крім того, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17.
За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 227/2041/17 та № 686/21006/16-а.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки (різними чорнилами) не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Відповідачем не спростовано те, що позивач у спірні періоди працював, а тому за даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за неналежне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
З огляду на наведене, відповідач дійшов хибного висновку про відсутність підстав для зарахування позивачу до стажу спірного періоду, тому дії відповідача є протиправним. Вимоги зобов'язального характеру є похідними, тому також підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 02.07.1990 по 26.08.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.07.1990 по 26.08.1992 у зв'язку з обранням головою Талалаївської районної ради Кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства агропромислового комплексу України “Колос» Чернігівської обласної ради.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп), сплачений відповідно до квитанції від 07.03.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 НОМЕР_3
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,14005 21390940
Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко