07 травня 2025 року Справа № 280/2345/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 2), у якій позивач просить суд:
1) визнати відповідача 1 та відповідача 2 з відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, та періодів його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 до страхового стажу в полуторному розмірі;
2) зобов'язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, а також періоди його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 у полуторному розмірі, у зв'язку із чим перерахувати розмір його пенсії з 26.10.2024.
Крім того, просить стягнути на користь позивача судові витрати по справі.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1226205 від 04.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто спеціалістами відділів призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головних управлінь Пенсійного фонду України в Харківській та Полтавській областях. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 з 26.10.2024 призначено пенсію за віком, у тому числі обчислено її розмір. При цьому до страхового стажу позивача не враховано період його роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, а також не враховано періоди роботи в районах Крайньої Півночі 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 із кратністю 1,5 на підставі наданих заявником трудових договорів. Позивач вважає відмову пенсійних органів у зарахуванні до його страхового стажу спірних періодів роботи протиправною, просить задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
21.04.2025 до суду надійшли пояснення третьої особи, у яких представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначає, що період роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, оскільки відсутній відповідний міжнародний договір. Періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 позивачу зараховано до страхового стажу без застосування кратності 1,5, оскільки підтверджуючі документи надані без накладення апостилю. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
23.04.2025 та 28.04.2025 судом отримано аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в яких представник відповідача зазначає, що за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 02.01.2025 було опрацьовано спеціалістами ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ в Полтавській області. До страхового стажу позивача періоди його роботи в районах Крайньої Півночі враховані з 02.05.1987 по 16.08.1989 та з 19.09.1989 по 31.12.1991 в одинарному розмірі, оскільки документи, що не мають установленої форми (зокрема, довідки про підтвердження періодів роботи), які видані, зокрема, в Російській Федерації, не повинні прийматися без накладення апостилю, незалежно від дати їх видачі/посвідчення. До страхового стажу позивача не зараховано період його роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998 на території Російської Федерації, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, стаж можливо зарахувати по 31.12.1991. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 1 (Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області) про розгляд справи повідомлений належним чином, проте заяви про визнання позову або відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надходило. Відтак, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 07.04.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
На підставі особистої заяви від 02.01.2025 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) призначено з 26.10.2024 пенсію у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить рішення про призначення пенсії №083850024396 від 14.01.2025. Згідно з розрахунком стажу спірний період з 01.01.1992 по 06.03.1998 не зарахований, періоди з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 зараховано в одинарному розмірі.
Звернувшись із запитом щодо пенсійного забезпечення позивача його представнику листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.02.2025 №0800-0207-8/18850 роз'яснено, що в порядку екстериторіальності заяву на призначення пенсії та документи було розглянуто спеціалістами відділів призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головних управлінь Пенсійного фонду України в Харківській та Полтавській областях. За результатами розгляду документів прийнято рішення про призначення пенсії з 26.10.2024, виходячи із загального страхового стажу 36 років 8 місяців 9 днів. За даними електронної пенсійної справи перерахунок пенсії з виключенням із зарахованого стажу періодів роботи не проводився. Згідно з інформацією відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області стаж ОСОБА_1 зараховано вірно згідно норм чинного законодавства, а саме враховуючи положення статті 24-1 та пункту 51 розділу XV Закону 1058. Періоди роботи в районах Крайньої Півночі на підставі наданих заявником трудових договорів не враховано із кратністю, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Також на запит представника позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.03.2025 №2000-0202-8/40803 повідомлено, що згідно з заявою від 02.01.2025 та наданими документами рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 з 26.10.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Додаткові рішення щодо незарахування до страхового стажу для обчислення пенсії окремих періодів роботи не виносились. Розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області пенсійну справу ОСОБА_1 перевірено та направлено для здійснення виплати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві. З врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» документи, що не мають установленої форми (зокрема, довідки про підтвердження стажу роботи, трудові договори), не приймаються без накладання апостилю. На підставі зазначеного до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи на території Російської Федерації згідно з відомостями трудової книжки по 31.12.1991. З 01.01.1992 періоди роботи на території Російської Федерації не зараховано, оскільки відсутній відповідний міжнародний договір. Періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховано до страхового стажу заявника без застосування кратності 1,5, оскільки підтверджуючі документи надані без накладення апостилю.
Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998 та періодів його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 в полуторному розмірі, позивач звернулася до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
За змістом частин першої, другої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Визначення поняття страхового стажу та періоди, з яких складається страховий стаж, наводить стаття 24 Закону № 1058-IV. Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим частини другої цієї ж статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм вказує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.
Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 16.08.1982 підтверджуються період роботи позивача на транспортно-експедиційному підприємстві (міститься печатка про район Крайньої Півночі) з 02.05.1987 по 16.08.1989, а також у ремонтно-будівельному управлінні комбінату « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (район Крайньої Півночі) з 19.09.1989 по 06.03.1998.
Суд встановив, що на підставі особистої заяви від 02.01.2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 з 26.10.2024 призначено з 26.10.2024 пенсію у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, а періоди трудової діяльності з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 зараховано в одинарному розмірі.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, то підставою таких дій стало те, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, стаж можливо зарахувати по 31.12.1991.
Розглядаючи зазначені мотиви пенсійного органу щодо неврахування спірного періоду роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998 на території Російської Федерації, суд зауважує наступне.
У силу статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується, зокрема, на положеннях міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (закони про пенсійне забезпечення).
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно із частиною другою статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992, укладеної між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно зі статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», яка підписана та набрала чинності 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється, згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що обчислення стажу здійснюється, згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
29.11.2022 Кабінет міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
З 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Отже, постанова від 29.11.2022 №1328 набрала чинності 02.12.2022, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
За правилами статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акту, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Отже, за наявності чинних положень Угоди, у період роботи позивача, що гарантували відповідне пенсійне право та соціальний захист, позивач не може нести тягар негативних наслідків у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу для призначення пенсії.
Крім того, у силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд зазначає, що денонсація Угоди від 13.03.1992 Російською Федерацією означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань Російської Федерації у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Під час звернення до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком страховий стаж позивач підтверджував записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.08.1982 стосовно спірного періоду роботи, а саме з 01.01.1992 по 06.03.1998. При цьому слід зазначити, що записи щодо періоду роботи у ремонтно-будівельному управлінні комбінату « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (район Крайньої Півночі) з 19.09.1989 по 06.03.1998 є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, виконані належним чином посадовими особами, засвідчені їх підписами та скріплені печатками підприємства, тому повинні бути зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .
За таких обставин пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні, то підставою таких дій стало те, що підтверджуючі документи надані без накладення апостилю.
Згідно з пунктом 5 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967.
Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» зазначено, що працівникам, які користуються пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 зараховуються за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Абзацом 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28, передбачено, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 та статтею 3 Указу від 26.09.1967 надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місця, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах, місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 18.12.2018 у справі №263/13671/16-а, від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10.09.2019 у справі №348/2208/16-а, від 14.11.2019 у справі №265/6105/16-а, від 18.06.2020 у справі № 537/1415/17, від 15.01.2021 у справі №348/2319/16-а.
Враховуючи викладене, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Суд встановив, що записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 16.08.1982 підтверджується період його роботи на транспортно-експедиційному підприємстві (міститься печатка про район Крайньої Півночі) з 02.05.1987 по 16.08.1989. Також на підтвердження факту роботи в районах Крайньої Півночі позивач надав із заявою про призначення пенсії (що підтверджується розпискою-повідомленням від 02.01.2025 за №29) довідку від 17.09.1998 № 240, довідку № 226 від 08.09.1998, трудовий договір №81 від 26.12.1989 (укладений між ОСОБА_1 та РемБУ комбінату «ЯУС»).
Довідкою від 17.09.1998 № 240, виданою Нерюнгрінським автотранспортним підприємством Дочірнього ВАТ «Сахаавтотранс», підтверджується те, що ОСОБА_1 працював на Беркакітському транспортному підприємстві з 02.05.1987 по 16.08.1987. Відповідно до переліку районів, затверджених Постановою СМ СРСР №12 від 03.01.993 з наступними змінами та доповненнями сел.Чульман, м.Нерюнгри Республіки Саха (Якутія) віднесено до районів Крайньої Півночі. Довідка містить підписи посадових осіб та печатки.
Відповідно до змісту довідки від 08.09.1998 №226 ОСОБА_1 працював у районах Крайньої Півночі на підприємстві РемБУ комбінату «Якутуглестрой» у якості такелажника, штукатур-маляра, водія, автонавантажувача, ел. слюсаря, бляхаря з 18.09.1989 по 06.03.1998.
При цьому слід зазначити, що відповідачами та третьою особою не заперечується факт перебування позивача у періоди з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 у районах Крайньої Півночі, тому спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція від 22.01.1993) документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Відповідно до частини другої статті 13 Конвенції від 22.01.1993, документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів
23.12.2022 набрав чинності Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 №2783-ІХ.
Після зупинення дії Конвенція від 22.01.1993 не застосовуватиметься у відносинах з Російською Федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами Росії приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю.
Разом з тим, як вже вказував суд, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи те, що довідки від 17.09.1998 № 240 та від 08.09.1998 № 226, трудовий договір №81 від 26.12.1989 за періоди роботи у районах Крайньої Півночі (на території Російської Федерації) на момент їх подання до пенсійного органу до 24.02.2022 приймалася на території України без спеціального посвідчення, то посилання відповідачів та третьої особи про необхідність проставлення апостилю є безпідставними. Більш того, ризик неможливості здійснення пенсійним фондом перевірки наданих позивачем довідок та трудового договору з незалежних від пенсіонера причин не може бути покладений на позивача як на особу, що звернулась за призначенням пенсії, позивач не може нести негативні наслідки через неможливість відповідних органів провести такі перевірки.
За таких обставин суд вважає, що наявні достатні та необхідні правові підстави для зарахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 до страхового стажу позивача із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців.
Суд враховує, що за обставинами справи заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто спеціалістами відділів призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головних управлінь Пенсійного фонду України в Харківській та Полтавській областях. При цьому, як зазначено в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 14.03.2025 №2000-0202-8/40803 розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області пенсійну справу ОСОБА_1 перевірено та направлено для здійснення виплати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, та періодів його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців стажу.
Суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд зауважує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Враховуючи те, що судом встановлена протиправна бездіяльність відповідачів, суд вважає необхідним зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (як територіальний орган ПФУ, яким було прийнято рішення про призначення позивачу пенсії та обчислено розмір пенсії) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, та періоди його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців стажу, у зв'язку із чим перерахувати розмір його пенсії з моменту призначення пенсії (26.10.2024).
Щодо інших посилань учасників справи суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998 та періоди його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців стажу, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 30.03.2025 № 8392-9343-8147-4661 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким було допущено протиправне незарахування спірних періодів.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, та періодів його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.01.1992 по 06.03.1998, та періоди його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.04.1987 по 16.08.1989 та з 18.09.1989 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців стажу, у зв'язку із чим перерахувати розмір його пенсії з 26.10.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, місцезнаходження: вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 13967927.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.05.2025.
Суддя К.В. Мінаєва