07 травня 2025 року Справа № 280/1450/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 у разі втрати годувальника за ч. 6 ст. 30 Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з 20.09.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є сином загиблого ОСОБА_2 . Вказує, що відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 регіональної військово-лікарської комісії травма сержанта ОСОБА_2 пов'язана із захистом Батьківщини, що також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 876 та свідоцтвом про смерть. Зазначає, що оскільки позивач є студентом 3 курсу Національного університету «Запорізька політехніка», що підтверджується відповідною довідкою, він звернувся з відповідною заявою до ГУ ПФ України в Запорізькій області про призначення йому пенсії. Проте, рішенням № 16/1 від 18 жовтня 2024 року ГУ ПФ України в Запорізькій області позивачу відмовлено в призначенні пенсії по втраті (в разі втрати) годувальника на підставі того, що на момент звернення заявнику більше 18 років. Позивач вважає рішення відповідача протиправним, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві від 13.03.2025 вх. № 11909 вказав, що відповідно до пункту 10 Порядку № 3-1, для призначення пенсії в разі втрати годувальника подається, зокрема, документи про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника. При цьому за документ, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника непрацездатних членів сім'ї приймаються: 1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт; 2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника. Зазначає, що ОСОБА_1 досяг 18-річного віку, особою з інвалідністю його не визнано, документ про перебування на утриманні померлого годувальника ним не надано. Враховуючи викладене, вважає, що підстав для призначення позивачу пенсії немає. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1460/25 без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який відповідно до сповіщення сім'ї № 65/2023 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув. Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 регіональної військово-лікарської комісії травма сержанта ОСОБА_2 пов'язана із захистом Батьківщини, що також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 876 та свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 16/1 від 18.10.2024 відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 досяг 18-річного віку, особою з інвалідністю його не визнано, документ про перебування на утриманні померлого годувальника ним не надано.
Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з статтею 29 Закону № 2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до статті 30 Закону № 2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Згідно із статтею 31 Закону № 2262-XII, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:
1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);
2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю/з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув)/пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;
3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;
4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім'ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;
5) документи про перебування непрацездатних членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;
6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;
7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5 - 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);
8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у пункті "в" статті 30 Закону);
9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.
Пунктами 12 та 13 розділу ІІ цього Порядку № 3-1 визначено, що за документи про родинні відносини приймаються:
1) паспорт громадянина України;
2) свідоцтво про народження;
3) свідоцтво про шлюб;
4) рішення суду.
За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї приймаються:
1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт;
2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні померлого годувальника.
Враховуючи наведені вище норми, суд встановив, що позивач вправі реалізувати право на пенсію по втраті годувальника у випадку, якщо він є членом сім'ї померлого військовослужбовця, непрацездатним та перебував на утриманні померлого.
Водночас, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, оскільки він досяг віку 18 років, проте документів на підтвердження перебування на утриманні померлого годувальника не надав.
Дослідивши матеріали справи та надані докази суд зазначає, що ч. 6 ст. 30 Закону № 2262-XII за своїм змістом фактично визначає право вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) на пенсію в разі втрати годувальника протягом такого навчання та часові рамки її виплати.
Тобто, позивач не вважається непрацездатним членом сім'ї свого батька, факт перебування якого на утриманні загиблого годувальника не підлягає підтвердженню, у розумінні ст. 30 Закону № 2262-XII та пункту 3 розділу ІІ Порядку № 3-1.
При цьому, щодо посилання позивача на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 15.06.2007 у справі № 2-1776/2007 судом встановлено наступне.
Так, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно абз. 2 резолютивної частини рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 15.06.2007 у справі № 2-1776/2007 суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей встановленого віку, починаючи з 14.05.2007 і до повноліття дитини.
Проте, станом на день загибелі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач досяг повноліття. Згідно постанови державного виконавця від 26.04.2023 виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Запоріжжя, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей встановленого віку, починаючи з 14.05.2007 і до повноліття дитини закінчено, у зв'язку з повним виконанням рішення.
При цьому, члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
В спірному ж випадку позивачем не було надано відповідачу належних та допустимих доказів, які б підтверджували його перебування на утриманні загиблого батька, в тому числі, на момент його загибелі та одержувана від нього допомога була для позивача постійним і основним джерелом засобів до існування.
Тож, позивачем не надано повний пакет документів для призначення йому пенсії у разі втрати годувальника, зокрема, не надано документ про перебування на утриманні померлого (загиблого) годувальника.
З огляду на викладене, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії в разі втрати годувальника оскаржуваним рішенням, тому відсутні підстави для його скасування.
При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до територіального органу ПФУ щодо призначення йому пенсії у разі втрати годувальника, надавши необхідний пакет документів, відповідно до Закону № 2262-XII та Порядком № 3-1.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 07.05.2025.
Суддя Л.Я. Максименко