08 травня 2025 року Справа № 160/13032/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Боженко Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.
за участі:
представника заявника: Мосесова А.Р.
представників відповідача: Торорощенко Г.В., Якименка Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13032/25 за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (49022, м. Дніпро, вул. Зимових Походів, буд. 1, код ЄДРПОУ: 00374048) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту, -
06 травня 2025 року о 14:44 год до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - заявник) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (далі - відповідач), в якій заявник просить суд :
- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (код ЄДРПОУ 00374048).
Заява обґрунтована посиланнями на наявність правових підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Так, заявник призначив документальну позапланову виїзну перевірку відповідача, однак прибувши для її проведення уповноваженій особі заявника відмовлено у проведенні перевірки. З цих підстав заявником прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна відповідача, для підтвердження обґрунтованості якого заявник звернувся з даною заявою. Стверджує про обґрунтованість такого рішення виходячи з наявності законних підстав для проведення перевірки.
Справі за даною заявою присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/13032/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
07 травня 2025 року о 08:27 год до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла платіжна інструкція на сплату судового збору за подання даної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13032/25, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 08 травня 2025 року об 11:00 год.
07 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд» та за змістом є запереченням проти поданої заявником заяви. Зазначає, що умовою для адміністративного арешту є, зокрема, наявність законних підстав для проведення перевірки, існування саме цієї умови відповідачем заперечується. Відповідач посилається на існування адміністративної справи №160/12815/25, в якій ним оскаржується наказ, яким призначено перевірку. Відповідач вважає, що до прийняття судом рішення по справі №160/12815/25, твердження позивача про наявність законних підстав для проведення передвіки, є передчасними. Викладене свідчить про наявність між позивачем та відповідачем спору про право щодо законності проведення позапланового заходу (справа № 160/12815/25), що відповідно до приписів ч.4 ст.283 ПКУ є підставою для відмови у відкритті провадження.
Окрім цього, відповідач зазначає, що у випадку, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту, орган державної податкової служби, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1., пункту 78.1 статті 78 ПК України, має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків. Однак, в наказі від 30.04.2025 р. № 2840-п відсутнє посилання на те, що на адресу ПрАТ «ДКХК» направлені письмові запити, а також відсутнє посилання на те, що ПрАТ «ДКХК» не надало та/або відмовилось надати пояснення та документальне підтвердження на ці запити. Таким чином, відповідач обґрунтовано відмовив позивачеві в проведенні перевірки на підставі наказу від 30.04.2025 р. № 2840-п, оскільки в наказі не зазначені обов'язкові правові підстав для проведення перевірки, які передбачені ст. 78 ПК України.
Додатково, зі змісту оскаржуваного наказу від 30.04.2025 р. № 2840-п слідує, що цьому наказі відсутні та/або не зазначені підстави для проведення перевірки… Викладений висновок про відсутність правових підстав для проведення перевірки додатково підтверджується тим, що до своєї заяви про підтвердження застосування адміністративного арешту майна відповідача, позивач не долучив докази, якими підтверджується наявність підстав, для проведення цієї перевірки.
08 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного від заявника надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додані копії 3 запитів заявника до відповідача щодо трьох зовнішньоекономічних контрактів, згаданих у наказі на призначення перевірки, а також копії відповідей на ці запити.
В судове засідання, призначене на 08 травня 2025 року, з'явились представники учасників справи, надали пояснення по суті справи.
Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи та об'єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
Заявник звертався до відповідача і запитами про надання інформації:
- від 23.10.2023 року №71726/6/04-36-07-09-11 - стосовно зовнішньоекономічного контракту від 11.01.2023 року №54;
- від 16.11.2023 року №76392/6/04-36-07-09-11 - стосовно зовнішньоекономічного контракту від 21.02.2023 року №55;
- від 12.07.2024 року №49696/6/04-36-07-09-11 - стосовно зовнішньоекономічного контракту від 06.11.2024 року №151.
На ці запити відповідачем надано відповіді листами від 22.11.2023 року №120358/6, від 18.12.2023 року №21-08/499, від 01.08.2024 року №21-08/264.
Наказом заявника від 30.04.2025 року №2840-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з 05.05.2025 року щодо виявлених порушень валютного законодавства за період з 11.01.2023 року по 04.05.2025 року при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 11.01.2023 року №54, від 21.02.2023 року №55, від 06.11.2023 року №151.
На підставі цього відповідачем сформовано направлення на перевірку від 30.04.2025 року №4728 на ім'я головного державного інспектора Маргарити Ємець.
05 травня 2025 року головним державним інспектором Маргаритою Ємець складено Акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки №1138/04-36-07-09/00374048. Згідно цього акту інспектором здійснено вихід за адресою відповідача: м. Дніпро, вул. Зимових Походів, 1. Виконуючому обов'язки директора відповідача Сергію Поплавському вручено наказ про призначення перевірки, пред'явлено службове посвідчення і направлення, від підпису про що в.о. директора відмовився. Також останній о 15:00 год 05.05.2025 року відмовив в допуску до проведення перевірки із запереченням з таких причин відмови: з підставами проведення перевірки не згоден, наказ буде оскаржено в суді. Від підпису вказаного акту в.о. директора відмовився о 16:40 год.
05 травня 2025 року відповідач листом №21-08/79 надав заявнику заперечення стосовно проведення позапланової виїзної документальної перевірки. Зазначено, що наказ про призначення перевірки оскаржено до суду та подана заява про забезпечення позову, у зв'язку з вищевикладеним, Маргариту Ємець у допуску до проведення перевірки на підставі наказу № 2840-п від 30.04.2025 р., - відмовлено. Лист отримано Маргаритою Ємець о 16:40 год.
В наявності також акт про відмову від підпису вищевказаного акту, складений 05.05.2025 року за №1139/04-36-07-09/00374048, складений головним державним інспектором Маргаритою Ємець.
05 травня 2025 року начальник відділу перевірок заявника подав начальнику заявника звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі вищевказаних документів.
06 травня 2025 року о 13:00 год відповідачем прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків щодо відповідача. Цим рішенням умовний адміністративний арешт застосовано до майна відповідача, яке перебуває за адресами:
- 49022, м. Дніпро, вул. Зимових Походів, буд. 1;
- АДРЕСА_1 ;
- АДРЕСА_2 .
Листом від 06.05.2025 року №41341/6/04-36-07-09-11 заявник направив відповідачу вищевказане рішення. Даний лист з додатком (рішенням) направлено на поштову адресу відповідача рекомендованим листом №4904413205396 06.05.2025 року о 13:55 год.
З метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, заявник звернувся до суду з даною заявою.
Вирішуючи вимоги заяви по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 19-1.1.1, 191.1.14 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Згідно з пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
За п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені статтею 94 ПК України.
Пунктом 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запит.
Згідно п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Пунктом 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
Положеннями п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно з п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
У спірних правовідносинах необхідно розмежовувати такі строки:
- 96 годин із виключенням вихідних та святкових днів (пункт 94.10 статті 94 Податкового кодексу України) - це час, за який рішення повинно бути піддане судовому контролю, а інакше - воно втрачає силу;
- 24 години (стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України) - це час, за який податковий орган має подати до суду відповідну заяву з моменту ухвалення рішення про арешт, і цей строк не підлягає продовженню через вихідні, святкові дні чи інші причини.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.03.2025 року у справі №140/8697/24.
Рішення про застосування адміністративного арешту прийнято 06.05.2025 року о 13:00 годин. В свою чергу заява про підтвердження обґрунтованості застосованого адміністративного арешту надійшла до суду 06.05.2025 року о 14:44 год.
Таким чином, строк звернення з даною заявою заявником дотримано.
Також суд констатує дотримання темпоральної вимоги щодо судового контролю - рішення суду ухвалюється 08 травня 2025 року, тобто - в межах 96 годин з моменту прийняття рішення про адміністративний арешт.
Судом враховано, що в рамках адміністративної справи №160/12815/25 відповідач оскаржив наказ на призначення перевірки (позовну заяву сформовано в підсистемі «Електронний Суд» 03.05.2025 року, судом зареєстровано 05.05.2025 року, провадження у справі відкрито 07.05.2025 року).
Водночас, з огляду на частину першу статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право». Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатися як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні п. 2 ч. 4 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.04.2025 року у справі №240/35905/23.
Відповідно, суд констатує, що факт оскарження позивачем наказу на проведення перевірки не впливає на можливість розгляду поданої заяви (ані під час відкриття провадження за такою заявою, ані в аспекті закриття провадження за такою заявою після його відкриття).
Перевірка причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків, обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна входять до предмета доказування у справах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.01.2025 року у справі №520/19803/23.
Як наслідок, відповідні доводи відповідача судом відхиляються.
Іншим аргументом відповідача було посилання на невідповідність обставин справи умовам для призначення перевірки згідно п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.
З цього питання суд звертає увагу на те, що правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд оцінює на момент їх вчинення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі №826/17810/18.
Відповідачем самостійно надано до суду свій лист-заперечення від 05.05.2025 року №21-08/79, в якому викладено мотиви відмови у допуску до перевірки. Відповідачем зазначено єдину підставу для відмови - факт оскарження наказу на призначення перевірки. Ця ж підстава для відмови відображена і в акті про відмову в допуску до перевірки, який склав інспектор. Відповідно, приймаючи рішення, обґрунтованість якого перевіряється за поданою заявою, заявник виходив з таких фактичних обставин: відмову в допуск до перевірки обґрунтована фактом оскарження наказу на перевірку. Саме і лише ці обставини оцінив заявник і виходячи виключно з них прийняв рішення про адміністративний арешт. Суд в свою чергу перевіряє обґрунтованість цього рішення, яка визначається на момент його прийняття.
Як наслідок, суд констатує, що відповідач не відмовляв в допуск до перевірки з будь-яких інших підстав, окрім аргументу щодо оскарження наказу на перевірку, оскільки вони не доводились заявнику та не були факторами, що впливали на прийняття рішення про адміністративний арешт.
В судовому засіданні представник відповідача зазначав, що відмова в допуску до перевірки здійснена також і з цієї підстави, однак жодних підтверджуючих доказів до суду не надано. Водночас, питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.
Навпаки, в судовому засіданні представник відповідача прямо вказав, що в день недопуску до перевірки подано лише заперечення від 05.05.2025 року №21-08/79, інших заперечень не подавалось, інспектору вручено лише це заперечення, після чого інспектор пішла з підприємства.
Щодо загальної оцінки суду стану правової визначеності, породженої наказом на призначення перевірки, суд констатує, що в ньому конкретно названо джерело інформації про порушення валютного законодавства (листи Національного банку України), а також конкретно вказані три зовнішньоекономічні контракти, при виконанні яких встановлюватимуться факти порушення законодавства. Отже, жодних розумних та розсудливих сумнівів в тому, чому та щодо чого призначена перевірка відповідач мати не міг.
Сам відповідач своє зауваження адресував формальному викладу наказу на перевірку, однак не вказав жодного конкретного прояву неоднозначності його змісту та негативного впливу на правову визначеність, в т.ч. не вказав між якими варіантами поведінки існують сумніви, що саме є незрозумілим виходячи з наявних відомостей у наказі і тд.
Фактично, аргумент відповідача зводився до незазначення посилань на запити в наказі на перевірку, однак юридичне значення має в першу існування юридично значущої обставини як такої, що сам відповідач не заперечував, як не зазначав і про свою обізнаність про цю обставину. Тобто, відповідач не вказав, що, наприклад, стосовно одного й того ж з названих контрактів було декілька запитів, як не вказав і яким чином ця обставина множинності запитів (якби вона існувала) впливає на його права та обов'язки, а також який вплив має на правомірність перевірки (якщо запити і відповіді на них були).
Більш того, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.
В даному випадку в цілому не йдеться про процедурне порушення (будь-яке), в зв'язку з чим навіть не постає питання про те, чи могло б бути іншим рішення заявника (наказ на перевірку) в разі зазначення в ньому відомостей, щодо яких заявлено аргумент відповідача. Тим не менш, відсутній будь-який вплив обставин, які відповідач вважав порушенням (відсутність згадки про реквізити наказів та відповідей на них) на зміст прийнятого рішення (наказу на призначення перевірки).
Також відповідачем заявлено доводи про незазначення в наказі підстав для проведення перевірки, що частково повторює попереднє зауваження.
Подібне питання було предметом дослідження Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.04.2024 року у справі №420/9909/23, в якій наявний наступний правовий висновок: «якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним».
В даній справі не йдеться про фактичну перевірку та пп. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України. Водночас, юридично значущим є спосіб тлумачення Верховним судом положень законодавства подібного змісту, адже правовий висновок фактично зводиться до того, що якщо норма права передбачає однозначний для розуміння варіант поведінки, то відсутня потреба у словесному відтворенні цього правила поведінки.
Конструкція пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України зводиться до формулювання таких умов для призначення перевірки:
1) отримання певної податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків законодавства.
В даній справі в наказі прямо вказано джерело отримання такої інформації та конкретизовано, що йдеться про порушення валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів. Тобто, поза розумним сумнівом, що ця умова для призначення перевірки є дотриманою.
2) ненадання платником податків відповідей на запит контролюючого органу з цього питання.
Як вже констатував суд, в наказі в цілому конкретизовано контракти, а відповідачем не обґрунтовано яка неоднозначність у нього виникла (по цим контрактам було по декілька запитів, вони стосувались порушень різних видів законодавства і тд). Тобто, посилання на контракти, щодо яких були запити, за умови неоспорення платником податків факту отримання запитів та надання на них відповідей, є цілком достатнім для виконання умов п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України.
Окрім цього, з урахуванням вищевказаного правового висновку слід зазначити, що умова «ненадання відповіді на запит» в нормі права є єдиною умовою для застосування відповідного правила поведінки (поруч з отриманням інформації, що в наказі відображено окремо). В наявності єдина та однозначна для розуміння обставина - на запит відповіді не було надано, в зв'язку з чим відсутня потреба словесно уточнювати цю обставину.
Також представник відповідача зазначав, що відповіді на запити повною мірою відповідали на поставлені питання.
Щодо цього суд зауважує, що контролюючий орган має право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень і у випадку, якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, на призначення перевірки.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі №813/952/18.
Таким чином, за пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України надання відповіді на запит не є обставиною, яка виключає можливість призначення в подальшому за результатом опрацювання такої відповіді перевірки. Навпаки, перевірка є способом всебічного з'ясування обставин, щодо яких контролюючий орган має сумніви, які відповіддю на запит можуть і не бути усунутими.
Відповідач також зазначав, що позивач не долучив до заяви докази, якими підтверджується наявність підстав для проведення перевірки. Водночас, предметом цього спору в першу чергу є обґрунтованість рішення про адміністративний арешт, а не перевірка наказу про призначення перевірки. На етапі допуску до проведення перевірки перевіряються умови згідно п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України. Цією нормою права не передбачено обов'язок контролюючого органу пред'являти платнику податків весь обсяг документів, виходячи з якого призначено перевірку.
При цьому заявник не відмовляв в проведенні перевірки з цієї підстави, посилання на неї відсутнє в листі відповідача від 05.05.2025 року.
Доводи представника відповідача про порядок надання доказів в даній справі (з заявою або окремим клопотанням) відхиляються судом як такі, що не мають нормативного обґрунтування. При цьому надано докази, які існували та про які відповідачу було відомо ще до призначення перевірки.
Аналогічну природу має і висловлений представником відповідача аргумент про межі проведення перевірки: ця обставина не була підставою для відмови в допуску до проведення перевірки.
При цьому, визначений період, який перевірятиметься, повністю перебуває в межах строків давності згідно ст. 102 Податкового кодексу України.
В свою чергу факт відмови в допуску до перевірки сторонами не заперечувався та навпаки визнавався, також він прямо підтверджується наявними доказами у справі (акт відмови, складений заявником, заперечення відповідача з констатацією факту відмови і тд).
Окрім того, матеріали справи не містять доказів визнання протиправним та скасування наказу.
Тобто, в наявності юридичний склад, з існуванням якого пов'язана можливість прийняття заявником рішення про адміністративний арешт. Вказане свідчить про його обґрунтованість та правомірність.
Більше того, судом враховано, що в разі наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення.
Суд констатує, що заявником дотримано усі вимоги ст. 94 Податкового кодексу України, в т.ч. він вчасно звернувся з заявою про підтвердження обґрунтованості рішення про арешт майна. Заявник не допустив зволікань чи процедурних порушень.
Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 09.01.2025 року у справі №160/27800/24, від 20.11.2024 року у справі №280/4664/23, від 12.11.2024 року у справі №160/26328/24, від 03.10.2024 року у справі №280/7675/24.
Отже, судом підтверджено обґрунтованість застосованого до відповідача заявником адміністративного арешту, в зв'язку з чим подана заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (49022, м. Дніпро, вул. Зимових Походів, буд. 1, код ЄДРПОУ: 00374048) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту - задовольнити.
Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових концентратів» (код ЄДРПОУ 00374048).
Відповідно до ч. 8 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 8 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на судове рішення може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Боженко