Справа № 523/7855/25
Провадження №2-з/523/11/25
05.05.2025 року м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Кремер І.О., розглянувши матеріали заяви представника заявника Павленко Альони Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
Представника заявника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви вказує на те, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ФГ «Селянське господарство Вічко П.П.» про стягнення заборгованості. Передуванню звернення до суду з майбутнім позовом та із даною заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви слугувало те, що 19.04.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 500000,00 дол. США, що в еквіваленті складає 18284300,00 грн. строком на 6 місяців з кінцевим терміном повернення до 19.10.2024. Пунктом 3.9 вказаного Договору сторони узгодили, що у разі неповернення Позичальником позики в повному обсязі у вказаний термін до 11 жовтня 2024 року Позичальник передає в операційне управління або в суборенду строком на 7 (сім років) 1000 (одну тисячу) га орної землі, належних Позичальнику на правах оренди. Поручителем виконання зобов'язань позичальника виступило ФГ «СГ ОСОБА_3 ». Проте, у визначений договором строк ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань не виконує та ігнорує численні прохання сплатити борг у добровільному порядку.
Станом на день подачі даної заяви стало відомо, що у поручителя - ФГ «СГ ОСОБА_3 », співзасновником якого є сам боржник, виникли фінансові труднощі із постачальниками. Так, із відкритих джерел відомо, що в Господарському суді Одеської області відкрито провадження за позовами ТОВ «Адама Україна» до ФГ «СГ Вічко П.П.» в справах №№ 916/818/25; 916/820/25; 916/821/25; 916/822/25 про стягнення заборгованості. Вказані обставини дають обґрунтовані підстави стверджувати, що ОСОБА_3 , з метою уникнення виконання боргових зобов'язань може відчужити належне йому майно, що призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення майбутнього позову.
У зв'язку з цим, просить суд вжити заходи забезпечення майбутнього позову у виді накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 5121683300:01:002:0186 загальною площею 7,1793 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Великомихайлівський район, Новосавицька сільська рада, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2030349851216, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Суддя розглядає дану заяву без повідомлення учасників справи, згідно вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви, суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно приписів п. 1 ч. 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Відповідно до роз'яснень Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Із матеріалів заяви вбачається, що 19.04.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти в розмірі 500000,00 дол. США, що в еквіваленті складає 18284300,00 грн. строком на 6 місяців з кінцевим терміном повернення до 19.10.2024.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики від 19.04.2023, між ОСОБА_1 та ФГ «Селянське господарство Вічко П.П.» було укладено Договір поруки від 19.03.2023, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ОСОБА_3 , що виникли внаслідок Договору позики від 19.04.2023.
ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань у визначений договором строк не виконав, у зв'язку з чим представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_3 та поручителя ФГ «Селянське господарство Вічко П.П.» із письмовою претензією № б/н від 16.04.2025.
З урахуванням викладених представником заявника обставин та вищезазначених доказів, які надані на підтвердження його вимог, суддя приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно існує спір щодо грошових коштів, які останнім було отримано в позику від заявника, і невжиття заходів забезпечення позову у майбутній справі може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. В даному випадку, суд вважає, що забезпечення позову є ефективним захистом прав заявника.
Суддя зазначає, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка за кадастровим номером 5121683300:01:002:0186 загальною площею 7,1793 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Великомихайлівський район, Новосавицька сільська рада, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2030349851216.
Вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах заяви відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Суд вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Зокрема, це стосується і питання порушеного права позивача. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Таке правозастосування узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, які враховуються судом до спірних правовідносин, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України.
Суд також виходить із того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020 №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд виходить із того, що метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача також від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Судом враховано, що спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить представник заявника, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, жодним чином не позбавляє власника права володіння ним.
Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).
Таким чином, в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень ОСОБА_3 в його правах.
Отже, суд враховує розумність та співрозмірність заходів забезпечення позову із зазначеними в заяві позовними вимогами, з якими ОСОБА_1 має намір звернутися у майбутньому позові, враховує наслідки вказаного заходу забезпечення позову, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд приходить до переконання, що подана заявником про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України, суддя,-
Заяву представника заявника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 5121683300:01:002:0186 загальною площею 7,1793 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Великомихайлівський район, Новосавицька сільська рада, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2030349851216, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Копію ухвали для виконання направити сторонам, Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа (майбутній відповідач): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа (майбутній відповідач): Фермерське господарство «Селянське господарство Вічко П.П.», код за ЄДРПОУ 30380117, місцезнаходження: 67143, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новосавицьке.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду складено 08 травня 2025 року.
Суддя Пересипського
районного суду м. Одеси: І.О. Кремер