Справа №522/19706/23
Провадження №1-кп/522/1333/25
Іменем України
8 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22023160000000328 від 18.08.2023 року, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 ч.2 та 263 ч.1 КК України,
учасники процесу:
прокурор - ОСОБА_6 ,
захисник - адвокат ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22023160000000328 від 18.08.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 ч. 2 та 263 ч.1 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Клопотання мотивував тим, що стосовно обвинуваченого продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; перебуваючи на свободі матиме можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, згідно ст. 176 ч.6 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 111 КК України застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник заперечила проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, просила суд постановити ухвалу, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його проживання. Клопотання мотивувала тим, що він раніше не судимий, вказані прокурором ризики не доведені, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та ряд важких захворювань.
Обвинувачений підтримав захисника, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 липня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 ч.1 п.п.1, 3, 4, 5 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити здійснювати злочинну діяльність.
14 березня 2025 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 травня 2025 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Колегія суддів вважає, що ризики щодо обвинуваченого, які були обґрунтовані в минулих ухвалах суду, продовжують існувати й надалі.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки і оборони, передбаченого статтею 111 ч.2 КК України, за який встановлена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Тож розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання винуватим, ОСОБА_5 може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Суд не вважає слушним наявність відносно ОСОБА_5 ризику впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вони були допитані в судовому засіданні.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що відносно обвинуваченого продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може продовжувати злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд звертає увагу та те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченим кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені статтею 177 ч. 1 п.п. 1, 5 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення, наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.
В силу вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд бере до уваги вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватим; вік та стан здоров'я обвинуваченого; наявність у нього постійного місця проживання, відсутність судимостей ; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Що стосується клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому міри запобіжного захисту, суд на теперішній час не вважає його таким, що підлягає задоволенню. З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а зміна його на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти встановленим ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження та не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м?яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 судом не встановлено.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як визначено положеннями статті 176 ч.6 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 111 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З урахуванням положень статті 183 ч.4 КПК України, колегія суддів вважає за можливе не визначати ОСОБА_5 розмір застави, оскільки він обвинувачується за 111 ч.2 КК України за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, вчинене під час дії воєнного стану.
На підставі викладеного та керуючись статтями 176-178, 182-183, 197 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111 ч. 2 та 263 ч.1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 7 липня 2025 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Судді Приморського районного суду м. Одеси
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3