08.05.2025
Справа № 522/9996/24-Е
Провадження № 2/522/5658/24
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - суддя Ярема Х.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
24.06.2024 ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 .
Позивач просить суд:
стягнути з ОСОБА_1 54 527,90 грн.заборгованості за кредитним договором №299295-КС-001 від 04.05.2021.
29.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
19.08.2024 відповідач подав відзив.
28.08.2024 позивач подав відповідь на відзив.
28.09.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
Позивач позов пояснює тим тим, що 04.05.2021 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями. Позивач надав позичальнику 24 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . Боржник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, чим порушив зобов'язання, встановлені договором. Станом на 09.06.2024 борг ОСОБА_1 складає 54 527,90 грн. (24 000 грн. - основна сума, 26 927,90 грн. - прострочені проценти; 3 600 грн. - комісія).
Відповідач проти позову заперечує. Доказів укладення договору з ОСОБА_1 суду не надано, як і не надано доказів перерахування їй коштів. Також розмір заборгованості за тілом кредиту, процентах та комісії не обгрунтований.
Судом встановлено такі обставини справи.
04.05.2021 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №299295-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес позика» 04.05.2021 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 299295-КС-001 про надання кредиту.
04.05.2021 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 299295-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-7153, на номер телефону НОМЕР_2 . За умовами договору ТОВ «Бізнес позика» надало ОСОБА_1 кредит 24 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
За умовами кредитування плата за користування кредитними коштами є фіксованою та становить 0,99289584 процентів за кожен день користування кредитом, також передбачена оплата комісії за надання кредиту у фіксованій сумі 3 600 грн.
За розрахунком позивача станом на 09.06.2024 борг ОСОБА_1 складає 54 527,90 грн. (24 000 грн. - основна сума боргу, 26 927,90 грн. - за простроченими процентами, 3 600 грн. - по комісія).
Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» від 03.09.2024 №БТ/3314, банком на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 від 28.10.2020. З наданої АТ «Універсал Банк» виписки про рух коштів на карті № НОМЕР_1 вбачається, що 04.05.2024 на картку від TOV BP надійшло 24 000 грн.
Висновки суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:- його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;- воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку;- він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається, кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-7153.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 ЗУ "Про електронну комерцію"). Електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль).
Тобто, процедура підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором передбачає подачу зацікавленою в отриманні кредиту особою через свій особистий кабінет на вебсайті кредитора заявки на отримання кредиту за певними умовами, та підтвердження згоди на умови отримання кредиту, шляхом натискання відповідної кнопки, після чого кредитор надсилає позичальнику за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який позичальник використовує для підтвердження підписання кредитного договору.
Отже, доводи відповідача, про відсутність доказів підписання нею договору безпідставні.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
Позивач надав докази грошового переводу 04.05.2021 на картку № НОМЕР_1 відповідача 24 000 грн. за умовами договору. Банк, який емітував платіжну картку на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 28.10.2020, підтвердив, що 04.05.2024 на картку від TOV BP (ТОВ «Бізнес Позика» надійшли 24 000 грн.
Отже, відповідач був вільним в укладанні зазначеного кредитного договору та був обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодився, підписавши електронний підписом кредитні документи. Своїми діями ОСОБА_1 погодилась з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами та розміром комісії.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239) заборгованість 54 527,90 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір 2 422,40 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ярема Х.С.