3/130/386/2025
130/968/25
06.05.2025 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду
Вінницької області Костянтин Шепель,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , пенсіонерки - за статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Жмеринського міськрайонного суду 3 квітня 2025 року надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 287371 від 1 квітня 2025 року, цього дня о 07-00 год по вул. Грушевського в с. Браїлів Жмеринського району водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ TF69YO», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не врахувала дорожньої обстановки та здійснила наїзд на транспортний засіб, що стоїть «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім цього, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 768840 від 1 квітня 2025 року по факту того, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ЗАЗ TF69YO», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не врахувала дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснила наїзд на транспортний засіб, що стоїть «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після чого водій ОСОБА_2 "здійснила з'їзд" з місця ДТП, до якого була причетна.
Відповідні протоколи були складені поліцейським СРПП Жмеринського РВП у Вінницькій області Гвяздовським П.Ю. про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна та статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Постановою судді від 6 травня 2025 року два протоколи об'єднано в одному провадженні.
Відповідно до статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вини у вказаних правопорушеннях не визнає повністю. Пояснює, що не вчиняла ДТП, не залишала місце пригоди. Сусідка повідомила працівників поліції, що це вона здійснила наїзд на її автомобіль, однак такого не було, це не правда. У разі вчинення ДТП на автомобілі були б механічні пошкодження, було б відчутно удар при зіткненні, однак нічого такого не було, тому вважає, що до ДТП вона немає жодного відношення, на її автомобілі немає жодних пошкоджень. Коли вона 1 квітня 2025 року зранку виїхала на вулицю з подвір'я, то автомобіля «Hyundai Accent» не бачила взагалі, ДТП не вчиняла, місце ДТП не залишала, правил дорожнього руху не порушувала.
ОСОБА_3 , яка вказана у протоколі у графі "Свідки чи потерпілі" (а.с.1), у судове засідання не викликалась, оскільки, як вбачається з її письмового пояснення, не була безпосереднім свідком вчинення адміністративного правопорушення (а.с.6).
Суддя оглянув матеріали справи, а саме протоколи про адміністративне правопорушення, у яких ОСОБА_2 поставила свій підпис про ознайомлення з ним (а.с.11, 2, 12, 13); схему місця ДТП, у якій вказані пошкодження транспортних засобів: "Hundai Accent" - пошкоджений передній державний номерний знак, пошкодження переднього бамперу; "ЗАЗ TF69YO" - пошкоджений задній бампер (а.с.3, 14); копію рапорту про надходження повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_3 про те, що в селищі Браїлів по вул. Грушевського, 77 сусідка допустила зіткнення з припаркованим автомобілем заявниці Хюндай, під час реагування було встановлено, що ОСОБА_3 , вийшовши з будинку, побачила пошкодження на автомобілі, вказала, що підозрює сусідку (а.с.4, 15); заяву ОСОБА_3 та її пояснення, у яких вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_4 , яка пошкодила номерний знак та бампер її автомобіля, чим завдала матеріального збитку (а.юс.5, 6, 16, 18); письмове пояснення ОСОБА_2 , яке відповідає поясненням, наданим в судовому засіданні (а.с.7, 17); копії посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та фото автомобіля «Hyundai Accent», які не містять жодних пояснень чи надписів (а.с.8-10, 19-25).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 10 цього Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цим законом, характеризується діями, спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_2 , правил дорожнього руху вона не порушувала, автомобіль ОСОБА_2 немає жодних механічних пошкоджень.
Вказані пошкодження у схемі ДТП - "пошкоджений задній бампер" - суддя не приймає до уваги, оскільки ці пошкодження не зафіксовані, тобто не сфотографовані та ретельно не описані, щоби можна було зробити висновок про їх наявність. У цій схемі не проставлений підпис ОСОБА_2 , чим вона не погодилась з даними пошкодженнями. У схемі відсутні відомості про свідків, шляхом опитування яких можна було встановити наявність чи відсутність механічних пошкоджень на автомобілі ОСОБА_2 .
Тим більш, що у рапорті чергового офіцера поліції вказано, що ОСОБА_3 "підозрює сусідку, яка володіє транспортним засобом синього кольору, фарба якого залишилась на власному транспортному засобі". Цей факт також не перевірений автором протоколу і не знайшов підтвердження у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, в яких відсутні фіксація наявності вказаної фарби та висновок відповідної експертизи.
Отже, суддя вважає недоведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає в разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Термін «залишення місця дорожньо-транспортної пригоди», відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, має таке значення: це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Пунктом 2.10 Правил дорожнього руху України встановлено перелік обов'язків водія в разі його причетності до дорожньо-транспортної пригоди, зокрема негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди, не переміщати даний транспортний засіб, повідомити про ДТП орган поліції, чекати прибуття поліцейських.
Аналізуючи зазначені положення Кодексу у взаємозв'язку з вимогами Правил дорожнього руху України можна прийти до висновку, що суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає у вчиненні умисних дій водієм, спрямованих на приховання ДТП, до якої він причетний.
З метою збирання доказів на співробітників поліції покладається обов'язок, відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, долучати до протоколу про адміністративне правопорушення: схему місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків; показання технічних приладів; показання засобів фото- та/або відеоспостереження; інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
Однак, при дослідженні матеріалів даних справ суддею не було встановлено належних та допустимих доказів, на підставі яких, поза розумним сумнівом, що є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною, може бути зроблений висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, що ставляться їй у вину складеними стосовно неї протоколами.
Із пояснень ОСОБА_2 встановлено, що вона не вчиняла умисних дій, спрямованих на вчинення ДТП та приховання факту ДТП та обставин їх скоєння, доказами її винуватості є лише припущення сусідки ОСОБА_3 , які не можуть стати підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, інших доказів співробітником поліції не надано, чим у сукупності доводиться відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (пункт 110 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною.
Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 62, 129 Конституції України, статтями 7, 122-4, 124, 245, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення , суддя -
Справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в її діях події і складу адміністративних правопорушень.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення; особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим - шляхом подання апеляції до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ