08 травня 2025 року
м. Київ
справа № 753/13573/23
провадження № 61-5316ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Шкварко Валерією Іванівною, на рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 20 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1
про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01 серпня 2014 року по 31 липня 2017 року включно.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 , машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 , - спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на:
- частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 15 серпня 2018 року на праві власності за ОСОБА_1 , індексний номер: 42593052
від 17 серпня 2018 року,
- частину машиномісця (гараж) АДРЕСА_2 , який зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 04 листопада 2020 року на праві власності за ОСОБА_3 , індексний номер: 54951643 від 04 листопада 2020 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 15 серпня 2018 року на праві власності за ОСОБА_1 , індексний номер: 42593052 від 17 серпня 2018 року,
- частину машиномісця (гараж) АДРЕСА_2 , який зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 04 листопада 2020 року на праві власності за ОСОБА_3 , індексний номер: 54951643 від 04 листопада 2020 року.
У решті вимог відмовлено.
Вирішено питання стягнення судового збору.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Шкварко В. І., та ОСОБА_2 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом
Аветисяном Р. М., задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна скасовано.
Ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном подружжя та поділ такого майна задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 , який зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав 04 листопада 2020 року на праві власності за ОСОБА_4 , індексний номер: 54951643 від 04 листопада 2020 року.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб марки JAGUAR XF R Sport 3.0, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, зареєстрований 27 лютого 2020 року на ім'я ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на машиномісце (гараж) АДРЕСА_2 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки JAGUAR XF R Sport 3.0, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці вартості машиномісця та транспортного засобу у розмірі 258 792,46 грн
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У квітні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Шкварко В. І., у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684 грн.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420 грн).
Судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування вимоги немайнового характеру (встановлення факту проживання) та вимог майнового характеру щодо визнання квартири, авто, гаражу об'єктами спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартири, гаражу, стягнення компенсації у розмірі 264 372,22 грн.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні позову за вимогу немайнового характеру судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 073,60 грн (2 684 грн * 0,4).
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК Україниціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Оскільки 1 % ціни позову перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, за позовні вимоги майнового характеру підлягає сплаті
13 420 грн.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Отже, сума судового збору за подання касаційної скарги становить 28 987,20 грн
((1 073,60 грн + 13 420 грн) *200%)
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Подана касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте заявником не зазначено відповідних відомостей щодо себе та представника.
За таких обставин, заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Шкварко Валерією Іванівною, на рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 20 березня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець