08 травня 2025 року
м. Київ
справа № 367/7998/23
провадження № 61-5639ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Державного податкового університету на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом Державного податкового університету до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, стягнення грошового боргу,
У жовтні 2023 році Державний податковий університет звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з
ОСОБА_1 на користь університету борг за проживання у житловому приміщенні у розмірі 1 248,77 грн та усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 із житлового приміщення гуртожитка кімнати АДРЕСА_1 , оскільки він втратив правові підстави для користування майном університету.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня
2024 року позов Державного податкового університету задовольнити.
Усунуто перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1
із жилого приміщення кімнати АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного податкового університету борг за проживання у житловому приміщенні у розмірі 1 248,77 грн.
Вирішено питання щодо судового збору.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2024 року скасовано у частині усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення.
Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Державного податкового університету у частині усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення.
У іншій частині рішення суду залишено без змін.
25 квітня 2025 року Державний податковий університет із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою
на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення. Справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
1. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У змісті касаційної скарги заявником порушується клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судового рішення. На обґрунтування поважності підстав пропуску строку заявник посилається на те, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року було складено
24 лютого 2025 року та отримано засобами поштового зв'язку лише 15 квітня
2025 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Державного податкового університету.
Водночас зазначені доводи самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення з огляду на наступне.
Так, заявником не надано жодних відповідних доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно, з урахуванням того, що повний текст оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року складено 24 лютого
2025 року та забезпечено надання загального доступу 03 березня 2025 року, може свідчити про штучне збільшення строку на касаційне оскарження.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії цього судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України, а також не зазначено про обставини, що об'єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення
і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк, з урахуванням дати складення повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Таким чином, на підтвердження наведених обставин пропуску строку слід надати відповідні докази, про що зазначено вище.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Таким чином заявникові необхідно на підтвердження наведених обставин пропуску строку надати суду відповідні докази в оригіналах або завірені у установленому порядку їх копії, або навести інші підстави з відповідними доказами.
2. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада
2020 року у справі № 904/3807/19.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці
у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі
№ 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 2/1712/783/2011,
від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі
№ 522/2732/16-ц).
Касаційна скарга Державного податкового університету в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, доводи заявника, викладені у змісті касаційної скарги, зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Водночас заявником у змісті скарги не зазначені конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої
статті 389 ЦПК України та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями належної якості та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги шляхом формування документа
у системі «Електронний суд» заявникові також необхідно надати суду докази надсилання уточненої касаційної скарги на адреси інших учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Визнати наведені Державним податковим університетом підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу Державного податкового університету на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник