05 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24945/24
Провадження № 11-сс/820/268/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференціїапеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 62024240010000541 від 05 вересня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів, Хмельницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді начальника аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 201-2, ч.1 ст. 366 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Слідчим суддею встановлено, що слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_8 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024240010000541 від 05 вересня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст. 201-2, ч.1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом тимчасово виконуючого обов'язки Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій №265 від 18.04.2024 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_7 призначено на посаду начальника аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області (далі - Загін).
08.12.2022 р. згідно акту №236 прийому матеріальних цінностей переданих, як благодійна (гуманітарна) допомога від Bundesanstalt Technisches Hilfswerk, Germany до ГУ ДСНС України у Львівській області серед іншого передано генератор SDMO-J200, 160 кВт, вартість якого згідно оцінки матеріальних цінностей переданих, як благодійна (гуманітарна) допомога становить 1 279 682 грн.
Відповідно до наказу ДСНС від 19.12.2022 № 499 «Про передачу матеріальних цінностей» з метою забезпечення підпорядкованих підрозділів ДСНС матеріальними цінностями, що були отримані як міжнародна технічна та гуманітарна допомога від Access to Energy gGmbH, Berlin, Rzadowa Agencja Rezerw Strategicznych Skladanicaw Niemcach Rzeczpolita Polska UNICEF, Norwegian People's Aid (NPA), Bundesanstalt Technisches Hilfswerk Provinzialstr, Philips Foundation, Interport Servis s.r.o. Areal prekladisko Haniska, Державної пожежної служби Польщі, Норвегія Осло, Фінляндія Міккелі, Bundesanstalt Technisches Hilfswerk в умовах військового стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», для здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, раціонального, цільового використання майна та упорядкування обліку, ГУ ДСНС у Львівській області передало до ГУ ДСНС у Хмельницькій області генератор SDMO-J200, 160 кВт отриманий як благодійна (гуманітарна) допомога.
В подальшому, 27.12.2022 наказом ГУ ДСНС України в Хмельницькій області «Про приймання - передачу, введення в штат, відомчу реєстрацію техніки та засобів», генератор SDMO-J200, 160 кВт отриманий як благодійна (гуманітарна) допомога введено в штат відділення енергозабезпечення групи забезпечення аварійно-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини з ліквідації надзвичайних ситуацій АРЗ СП ГУ ДСНС України в Хмельницькій області та використовувати за призначенням.
Однак, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше ніж 05.07.2024, ОСОБА_7 будучи службовою особою, з використанням службового становища, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, під час дії правового режиму воєнного стану, всупереч вищевказаним положенням законодавства незаконно використав з метою отримання прибутку гуманітарну допомогу, а саме генератор SDMO-J200, 160 кВт отриманий як благодійна (гуманітарна) допомога, за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше ніж 05.07.2024 року ОСОБА_7 достовірно знаючи, що генератор SDMO-J200, 160 кВт отриманий Загоном як благодійна (гуманітарна) допомога, яка повинна використовуватися для здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, вирішив незаконно передати директору ТОВ «Опус-авто» ОСОБА_9 вказаний генератор, який був необхідний останньому для забезпечення резервного живлення електроенергією ТОВ «Опус-авто», що розташований за адресою вул.Зарічанська, 3, м. Хмельницький, у зв'язку з постійними відключеннями світла.
ОСОБА_7 , будучи службовою особою, з використанням службового становища, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, а саме генератора SDMO-J200, 160 кВт, під час дії правового режиму воєнного стану, 05.07.2024 перебуваючи на території Загону, що за адресою: вул. Лісова 1, с. Олешин Хмельницького р-ну., Хмельницької обл., надав усну вказівку підлеглим працівникам Загону, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перевезти генератор SDMO-J200, 160 кВт отриманий як благодійна (гуманітарна) допомога, який встановлений на кузові автомобіля марки ЗІЛ 131 д.н.з. НОМЕР_1 , з Загону до ТОВ «Опус - авто», що за адресою: вул. Зарічанська 3, м. Хмельницький, залишити останнім для користування та допомогти його підключити.
На виконання вищезазначеної незаконної вказівки ОСОБА_7 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 05.07.2024 підлеглі працівники Загону ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перевезли генератор SDMO-J200, 160 кВт отриманий як благодійна (гуманітарна) допомога, на автомобілі марки ЗІЛ 131 д.н.з. НОМЕР_1 , з Загону до ТОВ «Опус - авто», що за адресою: вул. Зарічанська 3, м. Хмельницький та здійснили його підключення для подальшого використання ТОВ «Опус - авто» в комерційних цілях.
За результатом незаконного використання ТОВ «Опус - авто» в комерційних цілях генератора SDMO-J200, 160 кВт, останні здійснили перерахування грошових коштів в сумі 118 512 грн. 36 коп.
Таким чином, ОСОБА_7 будучи службовою особою, з використанням службового становища, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, а саме генератора SDMO-J200, 160 кВт, під час дії правового режиму воєнного стану, в порушення Закону України «Про гуманітарну допомогу», Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» незаконно передав ввезений на територію України в якості гуманітарної допомоги, для потреб ДСНС для ліквідації пожеж, наслідків надзвичайних ситуацій, забезпечення життєдіяльності постраждалого населення, резервного електроживлення об'єктів критичної інфраструктури, гуманітарного розмінування територій тощо, під час дії правового режиму воєнного стану, тим самим незаконно використав з метою отримання прибутку гуманітарну допомогу - генератор SDMO-J200, 160 кВт, вартість якого становить 1 279 682 грн., що є значним розміром, оскільки вказана сума у триста п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Також ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше ніж 04.07.2024 перебуваючи на посаді начальника Загону, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, вчинив умисний злочин у сфері службової діяльності, при наступних обставинах.
04.09.2024 в 11.14 год. на спеціальну телефонну лінію ТУ ДБР у м. Хмельницькому надійшло повідомлення від ОСОБА_12 , що по вул. Зарічанській у м. Хмельницький помітив генератор з позначками «Євросоюз», який підключений до електромережі спортзалу «BFit», на його думку, вказаний генератор використовується не за призначенням.
Цього ж дня в період часу з 14 год. 20 хв. по 14 год. 55 хв. під час огляду місця події за участі ОСОБА_7 , прилеглої території ТОВ «Опус-авто», що по вул. Зарічанська 3, м. Хмельницький виявлено транспортний засіб ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_2 у кузові якого знаходився дизельний генератор SDMO-J200 двигун CD 6068B177337, шасі № НОМЕР_3 .
Водночас, ОСОБА_7 достовірно знаючи, що генератор SDMO-J200, 160 кВт отриманий Загоном як благодійна (гуманітарна) допомога призначена виключно для ліквідації пожеж, наслідків надзвичайних ситуацій, забезпечення життєдіяльності постраждалого населення, резервного електроживлення об'єктів критичної інфраструктури, гуманітарного розмінування територій тощо, був незаконно переданий 05.07.2024 ТОВ «Опус - авто», розуміючи, що його протиправна діяльність з незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, вчиненої, в умовах воєнного стану, викрита працівниками правоохоронного органу, вирішив надати своїм діям начебто законного значення.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1102 «Деякі питання надання платних послуг підрозділами Державної служби з надзвичайних ситуацій», наказом ДСНС України від 27.06.2013 № 432 «Про затвердження Настанови з експлуатації транспортних засобів в органах та підрозділах ДСНС України» та наказом МНС України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства Фінансів України від 03.01.2012 року №1/2/1 «Про затвердження Методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій України» передбачено перелік платних послуг, які надаються підрозділами ДСНС.
Зокрема ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів надання своїм діям начебто законного значення, у невстановлений досудовим розслідування час але не пізніше 04.09.2024 достовірно знаючи, що генератор SDMO-J200, 160 кВт був переданий 05.07.2024, підготував договір про надання платних послуг від 01.08.2024 №314/1-24, підписав та поставив у цьому договорі відтиск печатки «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області» до якого вніс завідомо неправдиві відомості щодо дати та часу укладення договору та фактичної передачі генератора SDMO-J200, 160 кВт.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за письмовою заявою Замовника протягом визначеного в Договорі строку виконати за плату послугу Надання в користування складських приміщень, резервуарів для зберігання паливо-мастильних матеріалів і спеціальних рідин, а також матеріально-технічних засобів (2260001) електростанція SDMO-160, а Замовник зобов'язується здійснити оплату за надану послугу згідно з актом здавання - приймання наданої послуги та розрахунком, який розраховується на підставі Методики.
Далі, ОСОБА_7 реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів надання своїм діям начебто законного значення, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 04.09.2024 підписав у директора ТОВ «Опус - авто» ОСОБА_9 , який не був обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_7 , договір про надання платних послуг від 01.08.2024 №314/1-24 та копію вказаного договору підписаного і скріпленого печатками «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області» та ТОВ «ОПУС - АВТО» до якого внесені завідомо неправдиві відомості щодо дати та часу укладення договору та фактичної передачі генератора SDMO-J200, 160 кВт., під час дачі пояснення надав до ТУ ДБР у м. Хмельницькому.
Окрім того, ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів надання своїм діям начебто законного значення 04.09.2024 надав вказівку підлеглим працівникам підготувати розрахунок вартості надання послуги з надання в користування матеріально-технічного засобу генератора SDMO-J200, 160 кВт. та на підставі вказаного розрахунку та акту приймання наданих послуг №1 від 05.09.2024 р. ТОВ «Опус - АВТО» 05.09.2024 перерахувало на рахунок Загону 118 512 грн. 36 коп.
Таким чином, ОСОБА_7 будучи службовою особою, реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів надання своїм діям начебто законного значення, коли був викритий працівниками правоохоронних органів, щодо незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги - генератора SDMO-J200, 160 кВт, вчинив дії, щодо складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а саме склав та вніс до договору про надання платних послуг від 01.08.2024 №314/1-24 завідомо неправдиві відомості щодо дати та часу укладення договору та фактичної передачі генератора SDMO-J200, 160 кВт, у зв'язку із чим Загін 05.09.2024 отримав прибуток 118 512 грн. 36 коп. від незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги - генератора SDMO-J200, 160 кВт.
23.04.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 201-2, ч.1 ст. 366 КК України.
За вказаним кримінальним провадженням слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, погодженим з заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 за місцем його проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати місце проживання в період часу з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду та покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, до 22 червня 2025 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішення слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2025 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням відповідних обов'язків.
Захисник наголошує на відсутності доказів обґрунтованості підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_7 .
Також зазначає, що відсутні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 не містить обґрунтування потреби саме такого ступеня втручання у права і свободи особи.
Зауважує, що за вісім місяців, протягом яких триває досудове розслідування, ОСОБА_7 жодних дій спрямованих на перешкоджання слідству чи вплив на учасників провадження не вчиняв, як і не вчиняв дій, які б свідчили про його можливі наміри ухилятись від слідства та суду.
Вважає, що слідчим суддею не враховано відомості про особу підозрюваного, те що він має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце роботи, раніше до відповідальності не притягувався, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, які потребують фінансової підтримки та батьківського піклування, що прямо вказує на малоймовірність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_6 просили задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в апеляційній скарзі підстав. Наполягали на відсутності ризиків та вважали підозру не обґрунтованою, корисливий мотив не доведено.
Прокурор не визнав апеляційних вимог, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, зазначив, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні, застосування домашнього арешту у нічний час є необхідним.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно зі статтею 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 оскаржує застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки вважає, що відсутні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні; підозра є необґрунтованою; клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 не містить обґрунтування потреби саме такого ступеня втручання у права і свободи особи.
Слідчий суддя, частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, зазначив, що долучені до матеріалів клопотання докази об'єктивно доводять можливу причетність підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підозра є обґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра» тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування; прокурором та слідчим доведено, що на даній стадії досудового розслідування існують ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, слідчий суддя, враховуючи наявні ризики, визначенні ст.178 КПК України обставини, мету та підстави застосування запобіжних заходів (забезпечення належної процесуальної поведінки), вагомість наявних доказів, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні даного кримінального правопорушення, обґрунтування прокурора та слідчого наведені у поданому клопотанні, тяжкість можливого призначеного покарання, особу підозрюваного ОСОБА_7 , міцність його соціальних зв'язків, дійшов висновку, що належну процесуальну поведінку останнього забезпечить запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який полягав би у заборонні залишати місце проживання в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, з покладенням на нього визначених ст.194 КПК України обов'язків.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 3 статті 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею ухвалено з дотриманням зазначених вимог національного законодавства та з урахуванням практики ЄСПЛ, тому колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді.
Відповідно до вимог статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити вище перелічені дії.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_8 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024240010000541 від 05 вересня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст. 201-2, ч.1 ст. 366 КК України.
23.04.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 201-2, ч.1 ст. 366 КК України.
Зібрані під час досудового розслідування матеріали кримінального провадження (докази), дають підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 201-2, ч. 1 ст. 366 КК України.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до вимог статей 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать як про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2, ч.1 ст.366 КК України, так і існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, зазначених слідчим в клопотанні.
У колегії суддів не виникає сумнівів у висновках слідчого судді щодо обґрунтованості на цій стадії досудового розслідування підозри, пред'явленої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень з боку органу досудового розслідування, оскільки існує інформація, що він міг вчинити вказані правопорушення, про що свідчать матеріали кримінального провадження, додані до клопотання слідчого і доведено прокурором.
З системного аналізу статті 194 КПК України вбачається, що якщо надані сторонами кримінального провадження докази не доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, то жоден із запобіжних заходів не може бути застосований.
У відповідності до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Норми кримінального процесуального закону не містять визначення поняття «обґрунтованої підозри», тому колегією суддів враховується практика Європейського суду з прав людини з питання визначення поняття «обґрунтованої підозри» (по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria)), відповідно до якої слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п.1 ч.1 ст.194КПК,повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення».
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Таким чином, колегія суддів, враховуючи також і практику Європейського суду з прав людини з цього питання, вважає, що така інформація щодо ОСОБА_7 в матеріалах справи існує та доведена прокурором, існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити правопорушення, ця стадія розслідування не передбачає сукупності доказів, достатньої для прийняття процесуального рішення за суттю кримінального провадження, тому обґрунтованість підозри на цій стадії досудового розслідування у колегії суддів не викликає сумнівів.
З викладених вище підстав, колегія суддів вважає апеляційні доводи захисника підозрюваного щодо відсутності обґрунтованої підозри неспроможними та не підлягаючими задоволенню.
Щодо існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, слідчий суддя, враховуючи ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_7 , даних про особу підозрюваного, міцні соціальні зв'язки, а також те, що останній раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, дійшов висновку, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, оскільки співставляючи можливі негативні наслідки для себе у вигляді засудження за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вчинити дії, спрямовані на ухилення від слідства та суду, також може впливати на свідків, оскільки кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, досудове розслідування триває.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя врахував, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України. Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором та слідчим доведено, що на поточній стадії досудового розслідування існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками слідчого судді, вважає, що слідчий суддя дотримався вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , тоді як не знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо неповноти судового розгляду та необґрунтованості недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
З огляду на те, що слідчим надані матеріали на обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, а також встановлена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий в клопотанні та прокурор під час розгляду клопотання, обґрунтована неможливість на цій стадії досудового розслідування застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, з урахуванням обставин провадження, тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , в тому числі і тяжкого злочину, вимог статті 178 КПК України, відомостей про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність підстав, передбачених КПК України, для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні без дозволу слідчого, прокурора, суду, залишати житло в період часу з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня, з покладенням на нього визначених судом обов'язків, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та обраний запобіжний захід буде цілком достатнім для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.
На підставі вказаного, доводи сторони захисту щодо відсутності у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_7 обґрунтування потреби саме такого ступеня втручання у права і свободи особи, є неспроможними.
Крім того, як слідчим суддею, так і колегією суддів враховано відомості про особу підозрюваного, те що він має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце роботи, раніше до відповідальності не притягувався, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, які потребують фінансової підтримки та батьківського піклування, однак указане не можу визнатися достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, або обрання найбільш м'якого запобіжного заходу - особистого зобов'язання.
Таким чином, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ній обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Слідчий суддя дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у певний період доби. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 22 червня 2025 року, з покладанням обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 201-2, ч.1 ст. 366 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3