Справа № 462/9453/24 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/811/21/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
07 травня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Підлужного В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Левик Соломії Андріївни на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
В провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Левик Соломія Андріївна.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що у СК України передбачено право особи звернутись до органів РАЦСУ із заявою про розірвання шлюбу, а не обов'язок, який повинен передувати зверненню з такою заявою до суду.
Стверджує, що оскільки ОСОБА_2 відмовляється йти та подавати заяву в органи РАЦС про розірвання шлюбу, то позивачка не може самостійно цього зробити, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема у ст. 106 Сімейного кодексу України передбачено, що заява про розірвання шлюбу повинна подаватись подружжям, а у статті 107 Сімейного кодексу України чітко передбачені випадки, коли заяву про розірвання шлюбу може подати один з подружжя, однак такі випадки не поширюються на вказані правовідносини, оскільки стосуються лише випадків, коли другий з подружжя визнаний безвісно відсутнім або визнаний недієздатним.
Отже, керуючись вимогами чинного законодавства, органи РАЦС навіть не приймають заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу без заяви ОСОБА_2 . А тому, єдиним способом розірвати шлюб між сторонами було звернення позивачки із цим позовом до суду.
Просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзиву подано не було.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява про розірвання шлюбу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки існує інший, позасудовий спосіб вирішення питання про розірвання шлюбу між подружжям, що немає неповнолітніх дітей, який позивачем не був дотриманий у відповідності до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 02 червня 2022 року Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №360, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 .
Дітей від даного шлюбу у сторін немає.
У позовній заяві також зазначено, що на даний час, фактично позивач з відповідачем проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних відносин не підтримують. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. Уже тривали час сторони живуть окремим життям та своїми інтересами, фактично сім'я припинила своє існування.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, відповідно до ст. 104 СК шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим, а також шляхом його розірвання за заявою подружжя або одного з них судом чи органом реєстрації актів цивільного стану. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
Суд першої інстанції, зазначивши, що справа не може бути розглянута в суді в порядку цивільного судочинства, не звернув увагу, що у випадку відсутності дітей сторони вправі подати заяву про розірвання шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану, однак позасудовий поряд вирішення цього спору не позбавляє права одного з подружжя звернутися безпосередньо до суду з позовом про розірвання шлюбу, що не суперечить ч. 1 ст. 110 СК України.
За таких обставин, відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність спору між сторонами та того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левик Соломії Андріївни - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 грудня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 травня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.