07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 761/31121/14
провадження № 61-7659св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Київська міська рада,
розглянув заяву суддів Гулька Бориса Івановича, Луспеника Дмитра Дмитровича про самовідвід у справі за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Київської міської ради про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
У січні 2013 року перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Київської міської ради про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року касаційну скаргу прокурора міста Києва відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року залишено без змін.
У січні 2018 року Верховним Судом України зазначену справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду від 10 травня 2018 року справу № 761/31121/14-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року скасовано; справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року змінено в частині мотивів для відмови у задоволенні позову.
У травні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 травня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 травня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури з підстав визначених пунктами 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва матеріали справи № 761/31121/14-ц; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.
У вересні 2024 року матеріали справи № 761/31121/14-цнадійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року справу № 761/31121/14-ц призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16 квітня 2025 року справу визначено для розгляду судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д. (головуючий), Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
У ході розгляду Верховним Судом цієї справи судді Гулько Б. І. та Луспеник Д. Д. заявили про самовідвід з тих підстав, що вони входили до складу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України у розгляді справи № 761/31121/14, тому повторна участь судді у справі є недопустимою.
Указана заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.
Частиною чотири статті 37 ЦПК України визначено, що суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Із практики Європейського суду з прав людини (далі ? ЄСПЛ) випливає, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Morel проти Франції» (Morel v. France); параграф 23 рішення ЄСПЛ у справі «Pescador Valero проти Іспанії» (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення ЄСПЛ у справі «Luka проти Румунії» (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення ЄСПЛ у справі «Wettstein проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення ЄСПЛ у справі «Pabla Ky проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення ЄСПЛ у справі «Micallef проти Мальти» (Micallef v. Malta).
У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику підкреслив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (параграф 49). Стосовно об'єктивного критерію Суд зазначив, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (параграф 52).
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Ураховуючи викладене, з метою уникнення сумнівів у неупередженості чи об'єктивності суддів, заяву суддів Верховного СудуГулька Б. І. та Луспеника Д. Д. про самовідвід належить задовольнити та передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду зробила висновок про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви про самовідвід суддів Гулька Б. І. та Луспеника Д. Д.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву суддів Верховного Суду Гулька Бориса Івановича, Луспеника Дмитра Дмитровича про самовідвід задовольнити.
Відвести суддів Гулька Бориса Івановича, Луспеника Дмитра Дмитровича від участі у розгляді справи № 761/31121/14-ц за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Київської міської ради про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року.
Справупередати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець