06 травня 2025 року
м. Київ
справа № 750/11214/24
провадження № 61-5693ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 січня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та стягнення матеріальної шкоди на утримання дитини,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої
ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила:
- стягнути з ОСОБА_1 68 494, 16 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, на утримання малолітньої доньки позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 13 серпня 2021 року по 31 серпня 2024 року включно;
- стягувати з ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з втратою годувальника на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , 9 168, 80 грн щомісячно до досягнення донькою 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника на утримання її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 13 серпня 2021 року по 31 серпня 2024 року в розмірі 68 494 грн 16 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника на утримання її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно по 9 168, 80 грн, починаючи з 01 вересня 2024 року і до досягнення ОСОБА_3 вісімнадцяти років. Рішення суду в частині стягнення суми шкоди, завданою смертю годувальника, за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 квітня 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року змінено в частині визначеного до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання її малолітньої дочки ОСОБА_3 розміру відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, зменшивши його з 68 494, 16 грн до
48 779, 70 грн та в частині щомісячного стягнення, зменшивши його розмір з 9 168, 80 грн до 9 081, 52 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
29 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 січня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у справі № 750/11214/24.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким зменшити суми на утримання малолітньої дитинина відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Пунктом 4 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про строкові платежі і видачі ціна позову визначається сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позову у справі № 750/11214/24 складає 398 570, 96 грн (68 494, 16 + (9168, 80 х 36)), що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250 = 757 000, 00 грн).
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Втім, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника, що підпадає під вимоги підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з фактичними обставинами справи та оціненими судами попередніх інстанцій доказами, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Верховним Судом досліджено та взято до уваги категорію справи, ціну та предмет позову, значення справи для сторін і суспільства, а також оцінивши доводи касаційної скарги та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд справи № 750/11214/24, а сама по собі незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в частині розміру стягнутих грошових сум на відшкодування шкоди, не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд, як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 січня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та стягнення матеріальної шкоди на утримання дитини.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара