06 травня 2025 року
м. Київ
справа № 209/6635/23
провадження № 61-5417ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубова Олена Андріївна, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила суд:
- розподілити спільне майно подружжя шляхом виділення у власність ОСОБА_1 автомобіль HYUNDAI І30, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 ;
- призначити ОСОБА_2 в якості грошової компенсації вартості 50 % автомобіля HYUNDAI І30, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 в сумі 128 590, 00 грн, які ОСОБА_1 перерахує на його картковий рахунок протягом тридцяти днів після набрання рішенням чинності;
- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на автомобіль
HYUNDAI І30, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 .
27 листопада 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Дубовою О. А. була подана заява про зміну предмета позову, в якій просила:
- визнати договором купівлі-продажу - договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м, житловою площею 26,5 кв.м, укладений 24 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 24 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є. (ВРХ №У 870998, реєстр № 971);
- визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м, житловою
площею 26,5 кв.м та автомобіль HYUNDAI І30, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- призначити ОСОБА_2 в якості грошової компенсації вартості 50 % автомобіля HYUNDAI І30, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 ;
- в порядку поділу спільного майна подружжя: виділити відповідачу ОСОБА_2 автомобіль HYUNDAI 130, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 , вартістю 257 180 грн, та квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., вартістю 1 127 000, 00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку вартості автомобіля HYUNDAI 130, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , яка складає 128 590, 00 грн, та 1/2 частку вартості житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною
площею 52,5 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., яка складає 563 500, 00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року відмовлено представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Дубовій О. А. у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмету позову
від 27 листопада 2024 року. Повернуто заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 27 листопада 2024 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року, залишено без змін.
25 квітня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Дубова О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
від 15 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у справі № 209/6635/23.
Доводи касаційної скарги, обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права та не враховано висновки Верховного Суду про застосування норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Згідно з частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частин другої, третьої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц зроблено висновок про те, що оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Заяву про зміну предмета і підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
При поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак таке об'єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
Оскільки приписи частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку (пункт 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц).
Судами встановлено, що при зверненні з позовом у листопаді 2023 року ОСОБА_1 просила: розподілити спільне майно подружжя шляхом виділення у її власність автомобіля HYUNDAI І30, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 ; призначити відповідачу грошову виплату в якості грошової компенсації вартості 50% автомобіля у розмірі 128 590,00 грн та припинити право спільної сумісної власності на спірне майно (автомобіль).
Підставами позову визначено те, що транспортні засоби були придбані в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти.
У заяві про зміну предмета позову ОСОБА_1 змінила первісні позовні вимоги та доповнила їх новими, а саме просила:
- визнати договором купівлі-продажу договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м, житловою площею 26,5 кв.м, укладений 24 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 24 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є.
(ВРХ № У 870998, реєстр № 971);
- визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м, житловою
площею 26,5 кв.м та автомобіль HYUNDAI І30, 2010 року випуску, колір сірий,
VIN-код НОМЕР_1 , держ. номер НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- призначити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4 ) в якості грошової компенсації вартості 50% автомобіля HYUNDAI І30, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_1 , держ.
номер НОМЕР_2 ;
- в порядку поділу спільного майна подружжя: виділити відповідачу ОСОБА_2 автомобіль HYUNDAI 130, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 , вартістю 257 180, 00 грн, та квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,5 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., вартістю 1 127 000, 00 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь, 1/2 частку вартості автомобіля HYUNDAI 130, 2010 року випуску, колір сірий, VIN-код НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , яка складає 128 590, 00 грн, та 1/2 частку вартості житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною
площею 52,5 кв.м., житловою площею 26,5 кв.м., яка складає 563 500, 00 грн.
Додаткові позовні вимоги обгрунтовано тим, що квартира АДРЕСА_2 , була придбана нею та відповідачем під час шлюбу за спільні кошти подружжя, однак право власності на зазначену квартиру було зареєстровано не за договором купівлі-продажу квартири, а за договором дарування від 24 жовтня 2012 року посвідченим приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є., реєстраційний номер 971. Про зазначені обставини позивач дізналася після звернення до суду з позовом, а тому просила визнати договір дарування квартири - договором купівлі-продажу квартири та розділити спільне майно подружжя.
Отже, предметом доповнених позовних вимог є вимоги про визнання договору купівлі-продажу - договором дарування квартири та про поділ майна подружжя шляхом визнання права власноті на спірне майно (автомобіль та квартиру) за відповідачем та призначення грошової виплати в якості компенсації вартості спільного майна подружжя.
З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що викладені у заяві про зміну предмета позову додаткові вимоги є самостійними матеріально-правовими вимогами, які відрізняються предметом і підставами від первісних. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що заява
ОСОБА_1 є новим позовом, оскільки в ній зазначена самостійні матеріально-правові вимоги та одночасно на їх обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави).
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скаргаОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубова О. А., на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, другою статті 389, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубова Олена Андріївна, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
від 15 січня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара