07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 619/4687/23
провадження № 61-256св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товаристве «Харківобленерго», Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2024 року у складі судді Остропільця Є. Р. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго»), Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (далі - ПрАТ «Харківенергозбут») про визнання договорів недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 , що забезпечується електричною енергією, яка надходить по електричному проводу, підключеному до джерела живлення ПЛ-10 кВ «Пролетарій Харківщини», ПЛ-0,4 кВ № 2 електроустановка КТП-199.
Зазначав, що у вказаному домоволодінні відсутня електроустановка, відсутні учасники ринку електричної енергії, відсутній об'єкт споживача, відсутня точка комерційного обліку електричної енергії. Зазначене підтверджується актом від 01 вересня 2023 року про встановлення факту відсутності електроустановки, електроприймачів, споживачів електричної енергії, об'єкта споживача, учасників ринку електричної енергії, точки комерційного обліку електричної енергії.
Разом з тим, згідно з відомостей, наданих АТ «Харківобленерго» у листі від 17 серпня 2023 року № 06-56К/06-3355, за адресою: АДРЕСА_1 , на цей час продовжує діяти «договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між оператором системи розподілу АТ «Харківобленерго» та особою, що є споживачем електричної енергії за зазначеною адресою», який знаходиться у АТ «Харківобленерго».
На його прохання надати йому вищевказаний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії АТ «Харківобленерго» не відреагувало, екземпляр договору йому не надало.
Вважав, що у нього відсутні правовідносин на ринку електричної енергії, оскільки у його домоволодінні відсутня електроустановка і договір між ним та АТ «Харківобленерго» не укладався. Проте, АТ «Харківобленерго» було внесено до Реєстру споживачів його персональні дані та адресу, присвоєно EIC - код учасника ринку електричної енергії.
Крім того, АТ «Харківобленерго» на електропроводці вказаного домоволодіння улаштовало вузол комерційного обліку електричної енергії у вигляді засобу комерційного обліку (далі - ЗКО) електричної енергії. Вважав, що оскільки в його домоволодінні відсутня електроустановка, тому вузол комерційного обліку у вигляді ЗКО для розрахунків за спожиту електричну енергію улаштований незаконно. При цьому, договір на улаштування цього ЗКО між ним та АТ «Харківобленерго» також не укладався.
Проте, АТ «Харківобленерго» щомісячно знімає показники цього ЗКО, улаштованого за відсутності електроустановки, здійснює діяльність з надання послуг комерційного обліку та виступає Постачальником послуг комерційного обліку (далі - ППКО).
Оскільки у нього відсутня електроустановка, то договір про надання послуг комерційного обліку АТ «Харківобленерго» є недійсним.
Крім того, АТ «Харківобленерго» знімає показники ЗКО та передає ці дані постачальнику універсальних послуг - ПрАТ «Харківенергозбут», яким проводиться на підставі цих показників, незаконне нарахування за універсальні послуги та щомісячно надсилаються рахунки за електричну енергію, в яких вказані покази вищевказаного ЗКО та суми нарахувань за універсальні послуги.
Вважав, що оскільки в його домоволодінні відсутня електроустановка, то відсутня послуга розподілу електричної енергії, послуга комерційного обліку електричної енергії, відсутня універсальна послуга, а отже, є недійсними: дoгoвip споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, дoгoвip про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; дoгoвip про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними:
- дoгoвip споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладений між ним та оператором системи розподілу - АТ «Харківобленерго», за адресою: АДРЕСА_1 ;
- дoгoвip про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, укладений між ним та постачальником послуг комерційного обліку - АТ «Харківобленерго», за адресою: АДРЕСА_1 ;
- дoгoвip про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, укладений між ним та постачальником універсальних послуг - ПрАТ «Харківенергозбут», за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично споживалася електрична енергія та оплачувалися рахунки за спожиту електричну енергію, тому договір вважається укладеним, оскільки фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. Так само у зв'язку з фактичним споживанням електричної енергії та сплатою рахунків за спожиту електричну енергію вважається укладеним зі споживачем договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, на умовах Типового договору та комерційної пропозиції, які розміщені на офіційному сайті: zbutenergo.kharkov.ua. Отже, підстав, передбачених положеннями статей 203, 215 ЦК України, для визнання оспорених договорів недійсними позивачем не доведено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2024 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_1 сплачував рахунки за отримані послуги з електропостачання та фактично погодився із тим, що між ним та відповідачами укладено договори про надання послуг з розподілу електричної енергії. Посилання ОСОБА_1 на акт від 01 вересня 2023 року, складений ним разом із невстановленими особами, про відсутність у його домоволодінні електроустановки не може бути належним та допустимим доказом, а отже, бути підставою для задоволення позову. Таким чином, підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними відсутні, оскільки позивачем їх не доведено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Дергачівського районного суду Харківської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що істотною умовою для укладення оспорюваних договорів, які мали бути визнанні судом недійсними, є наявність у споживача електроустановки. Тоді як у його домоволодінні відсутня електроустановка, що підтверджується відповідними доказами, у тому числі, довідкою комунального підприємства «Архітектурно інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради» від 20 лютого 2024 року № 109, якій суди не надали належної оцінки. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що за адресою його домоволодіння відсутня не тільки електроустановка, а й система розподілу електричної енергії, тому відсутні юридичні підстави для улаштування вузла комерційного обліку електричної енергії, відсутня точка комерційного обліку електричної енергії та споживачі електричної енергії й, відповідно, учасники ринку електричної енергії, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії. Він не є споживачем послуг з розподілу електричної енергії та послуг комерційного обліку електричної енергії від АТ «Харківобленерго», так як у нього відсутня електроустановка. Тому АТ «Харківобленерго»незаконно улаштовало на електропроводці його будинку вузол комерційного обліку електричної енергії у вигляді засобу вимірювальної техніки (лічильник), який улаштовується виключно на електроустановках. При цьому АТ «Харківобленерго», який є оператором системи розподілу електричної енергії та здійснює виключно розподіл електричної енергії, крім її постачання, знімає покази незаконного улаштованого вузла комерційного обліку електричної енергії і передає їх ПрАТ «Харківенергозбут», у якого взагалі відсутні електричні мережі і він не може постачати електричну енергію, а нараховує на підставі незаконно отриманих показів засобу вимірювальної техніки, улаштованого на електропроводці його будинку, незрозумілі суми за послуги, які не надавалися йому, як споживачу послуг. Зазначає, що між ним та АТ «Харківобленерго», а також ПрАТ «Харківенергозбут» оспорювані договори взагалі не укладалися і відповідачі таких суду не надали.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Харківобленерго» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Позивач відповідно до підпункту 2.1.5., пункту 4, пункту 8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила № 312) з 01 січня 2019 року приєднався до публічного договору приєднання про надання послуг з розподілу електричної енергії, на умовах діючого на той момент договору про користування електричною енергією, шляхом здійснення конклюдентних дій відповідно до пункту 1 Розділу XVII Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії». Текст публічного договору приєднання про надання послуг з розподілу електричної енергії знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті АТ «Харківобленерго». Позивач не спростував споживання ним електричної енергії, споживання якої також підтверджується довідкою абонента. Крім того, 20 січня 2020 року позивач особисто звертався до АТ «Харківобленерго» із заявою про встановлення йому багатофункціонального приладу обліку за адресою його домоволодіння, яка міститься у матеріалах справи. Таким чином, ОСОБА_1 споживав електричну енергію з електромережі, сплачував рахунки, звертався із заявою про встановлення йому багатофункціонального приладу обліку та приєднався до умов, розміщеного АТ «Харківобленерго» на своєму офіційному сайті, договору про розподіл електричної енергії та комерційний облік. Посилання позивача на відсутність у його домоволодінні електроустановки є безпідставними, оскільки у договорі про користування електричної енергії для населення від 11 листопада 2014 року, на підставі якого було укладено Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 01 січня 2019 року, зазначено, що приміщення споживача обладнанні стаціонарною електроплитою та стаціонарними електроустановками для опалення та нагрівання води - електроопалення. Невиконання позивачем умов та обов'язків за договорами розподілу електричної енергії та комерційного обліку електричної енергії не може бути підставою для визнання таких договорів недійсними.
У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ «Харківенергозбут» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому товариство просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначено, що після відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії АТ «Харківобленерго» (оператор системи розподілу) до 01 січня 2019 року передало дані щодо побутових споживачів, які споживають електричну енергію на території Харківської області, постачальнику універсальної послуги - ПрАТ «Харківенергозбут». Враховуючи те, що за адресою позивача фактично споживалася електрична енергія та сплачувалися рахунки, що ним не заперечується, з 01 січня 2019 року договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним зі споживачем на умовах Типового договору та комерційної пропозиції, які розміщені на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут». Тому учасником ринку електричної енергії, у тому числі, є позивач, який є споживачем електричної енергії. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження недійсності договору, укладеного між ним та ПрАТ «Харківенергозбут».
У березні 2025 року до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на відзив АТ «Харківобленерго» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що його домоволодіння оснащене системою електропроводки, проте за відсутністю електроустановки. Він не є учасником ринку електричної енергії, у нього відсутня електроустановка та відсутня система розподілу електричної енергії, тому послуги з розподілу електричної енергії йому взагалі не надавалися. Щодо договору про надання послуг комерційного обліку, то відповідно до Правил № 312 послуги комерційного обліку електричної енергії надаються виключно на договірних засадах, а істотною умовою для укладення договору про надання послуг комерційного обліку електричної енергії є наявність у споживача електроустановки, яка має бути забезпечена засобами вимірювальної техніки для комерційного обліку електричної енергії. АТ «Харківобленерго» незаконно знімає покази із засобу вимірювальної техніки, незаконного улаштованого на електропроводці його жилого будинку, який має бути улаштований виключно на електроустановці, яка взагалі у нього відсутня.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , що забезпечується електричною енергією, яка надходить по електричному проводу, підключеному до джерела живлення ПЛ-10 кВ «Пролетарій Харківщини», ПЛ-0,4 кВ № 2 електроустановка КТП-199.
03 серпня 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу АТ «Харківобленерго» повідомлення про відхилення оферти, в якому повідомив про відсутність у його домоволодінні електроустановки.
Листом від 17 серпня 2023 року № 06-56К/06-3355 АТ «Харківобленерго» повідомило, що за адресою: АДРЕСА_1 , на цей час продовжує діяти «договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між оператором системи розподілу АТ «Харківобленерго» та особою, що є споживачем електричної енергії за зазначеною адресою», який знаходиться у АТ «Харківобленерго».
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 вказував, що у його домоволодінні відсутня електроустановка, відсутні учасники ринку електричної енергії, відсутній об'єкт споживача, відсутня точка комерційного обліку електричної енергії, що підтверджується актом від 01 вересня 2023 року.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами № 312, Кодексом систем розподілу, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311, «Кодексом комерційного обліку електричної енергії» (далі - ККОЕЕ) та іншими нормативними актами зі змінами та доповненнями, та є однаковими для всіх споживачів.
Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розміщені на його сайті для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua.
Абзацом п'ятим пункту 13 Розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
У пункті 13 Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про електроенергетику» захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються вказаним Законом, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про захист економічної конкуренції», «Про енергозбереження», іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виключно на договірних засадах відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» здійснюються відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг.
Однією із сторін цих відносин є споживач житлово-комунальних послуг - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Споживачами електричної енергії відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику» є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору.
Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Крім того, згідно з пунктом 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (з відповідними змінами та доповненнями), на підставі договору про користування електричною енергією, укладеного між споживачем і енергопостачальником, здійснюється споживання електричної енергії; такий договір розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.
Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією (абзац третій пункту 3 Правил користування електричною енергією для населення).
Відповідно до пункту 6 Правил № 312 до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а друга сторона має право вимагати виконання цього зобов'язання.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до пункту 7.10. Правил № 312 припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу.
Пунктом 62 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що побутовий споживач - це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Підпунктами 1, 2, 3 пункту 5.5.5 Правил № 312 передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 3) за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.
Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг, яким є ПрАТ «Харківенергозбут» згідно з постановою НКРЕКП, здійснює постачання електричної енергії з 01 січня 2019 року у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Частиною четвертою статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Порядок розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг визначаються відповідно до комерційної пропозиції, яка є невід'ємним додатком 3 до договору. Останнім встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, у тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначений за показниками розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, у тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
Пунктом 4.3. Правил № 312 передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
У пункті 4.12 Правил № 312 зазначено про те, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Згідно з пунктом 4.13 Правил № 312, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутні правові підстави, передбачені положеннями статей 203, 215 ЦК України, для визнання оспорених договорів недійсними, оскільки позивачем таких підстав не доведено.
Судами встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем фактично споживалася електрична енергія та оплачувалися рахунки за спожиту електричну енергію, тому договір вважається укладеним, оскільки фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Так само у зв'язку з фактичним споживанням електричної енергії та сплатою рахунків за спожиту електричну енергію вважається укладеним зі споживачем договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, на умовах Типового договору та комерційної пропозиції, які розміщені на офіційному сайті: zbutenergo.kharkov.ua.
ОСОБА_1 сплачував рахунки за отримані послуги з електропостачання і фактично погодився із тим, що між ним та відповідачами укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії та комерційний облік, а також договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги.
Посилання ОСОБА_1 на акт від 01 вересня 2023 року, складений ним разом із невстановленими особами, про відсутність у його домоволодінні електроустановки не може бути належним та допустимим доказом, а отже, бути підставою для задоволення позову.
Доводи ОСОБА_1 про те, що відсутність у його домоволодінні електроустановки підтверджується, у тому числі, довідкою комунального підприємства «Архітектурно інвентаризаційне бюро Золочівської селищної ради» від 20 лютого 2024 року № 109, є безпідставними, оскільки у вказаній довідці зазначено про відсутність інформації про наявність електроустановки у домоволодінні, тоді як відсутність інформації не є доказом відсутності електроустановки. При цьому, пунктом 32 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено термін «електроустановка», згідно з яким електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування (електромережі, засоби комерційного обліку) і споруд (домоволодіння споживача), що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу, споживання електричної енергії чи зберігання енергії.
Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам позовної заяви, апеляційної скарги, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а значною мірою зводяться до трактування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на власний розсуд.
Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник