28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 686/29503/23
провадження № 61-4979cк25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачук Яни Сергіївни на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Подільський край» про розірвання договору та стягнення коштів та
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив розірвати угоду про членство в Житлово-будівельному кооперативі «Подільський край» (далі - ЖБК «Подільський край») від 03 квітня 2015 року № 13/ГЕ-69, укладену з ЖБК «Подільський край», стягнути з відповідача 397 641,29 грн, з яких 339 999,99 грн - сума паю (основна заборгованість), 42 580,52 грн - розмір інфляційних втрат, 15 060,78 грн - три відсотки річних.
Вказував, що він є членом ЖБК «Подільський край» на підставі угод про членство в кооперативі та протоколу загальних зборів членів ЖБК «Подільський край»
від 18 червня 2016 року.
За умовами угоди про членство в ЖБК «Подільський край» від 03 квітня 2015 року № 13/ГЕ-69 ЖБК зобов'язувалося організувати добудову до стану, необхідного для здачі в експлуатацію житлового будинку на АДРЕСА_1, за рахунок внесків учасника та внесків інших членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику приміщення в будинку, обумовлене цим договором (об'єкт нерухомості) та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язувався сплатити ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених договором і додатками до нього, та мав право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого договором для учасника.
На виконання умов угоди він сплатив пайові внески на загальну суму
729 499,99 грн.
За його заявою від 04 квітня 2018 року грошові кошти в розмірі 70 000,00 грн, які були сплачені ним згідно з угодою від 03 квітня 2015 року, зараховані як оплата за угодою про членство в ЖБК «Подільський край» від 03 квітня 2015 року № 1/ГВ-46.
Також згідно з додатком № 1 до угоди № 5/ЖК-46 про членство в
ЖБК «Подільський край» від 10 серпня 2017 року сторонами було погоджено, що грошові кошти в розмірі 319 500,00 грн, сплачені учасником згідно з угодою про членство в ЖБК «Подільський край» від 03 квітня 2015 року № 13/ГЕ-69, зараховані як оплата за придбану нерухомість. Решта суми в розмірі 195 000,00 грн залишається за угодою про членство в ЖБК «Подільський край» від 03 квітня
2015 року № 13/ГЕ-69.
Протоколом засідання правління ЖБК «Подільський край» від 05 серпня 2019 року було затверджено нумерацію приміщень в будинку на
АДРЕСА_1 , згідно з якою квартира АДРЕСА_2 закріплена за ним.
Пізніше ним установлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_2 .
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру є довідка
ЖБК «Подільський край» б/н від 22 липня 2022 року.
Уважав, що відповідач всупереч вимогам угоди № 13/ГЕ-69 та поза його волею видав третій особі документи, що стали підставою оформлення права власності на квартиру, за яку ще в 2016-2017 роках він сплатив пайові внески.
04 грудня 2024 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області позов задоволено частково.
Угоду про членство в ЖБК «Подільський край» від 03 квітня 2015 року № 13/ГЕ-69, укладену між ЖБК «Подільський край» і ОСОБА_1 , розірвано.
Стягнуто з ЖБК «Подільський край» на користь ОСОБА_1 23 936,35 грн, з яких: 20 500,00 грн - сума паю, 869,00 грн - три відсоки річних, 2 567,35 грн - інфляційні втрати.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
23 грудня 2024 року додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області стягнуто з ЖБК «Подільський край» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 504,90 грн.
05 березня 2025 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року змінено і збільшено стягнуту з ЖБК «Подільський край» на користь
ОСОБА_1 суму заборгованості до 397 641,29 грн, з яких: 339 999,99 грн - сума паю, 42 580,52 грн - інфляційні втрати, 15 060,79 грн - три відсотки річних та суму судового збору до 4 040,00 грн
Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 23 грудня 2024 року змінено і збільшено стягнуту з ЖБК «Подільський край» на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу до 50 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
20 березня 2025 року ухвалою Хмельницького апеляційного суду відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.
22 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткач Я. С. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
У справі предметом позову є вимоги про розірвання договору та стягнення коштів в розмірі 397 641,29 грн, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).
Заявницею оскаржується судове рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в малозначній справі.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку заявниця мотивувала тим, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для
ОСОБА_3 , оскільки є незаконне втручання в право власності «Відповідача-2».
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Доводи скарги про те, що справа має виняткове значення, фактично зводиться до необхідності переоцінки доказів.
У справі, що має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону, які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Водночас, має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов'язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.
Доводи скарги про те, що справа становить значний суспільний інтерес, фактично нічим не обґрунтовані.
Суд також позбавлений можливості встановити, для кого справа має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, оскільки заявниця не означила таку особу, а вказала «Відповідач-2», хоча в цій справі учасниками є один позивач та один відповідач.
Також особа, яка подає касаційну скаргу у малозначній справі, зобов'язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом.
З огляду на викладене заявниця не обґрунтувала необхідність відкриття касаційного провадження на постанову апеляційного суду, яка не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що незалежно від того, чи визнавав справу малозначною суд першої чи апеляційної інстанції, такою її може визнати касаційна інстанція, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюється й на стадію касаційного провадження.
Посилання заявниці на неврахування судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності, не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарги касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Водночас застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення в справі незначної складності з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачук Яни Сергіївни на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Подільський край» про розірвання договору та стягнення коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська