Справа № 344/7330/23
Провадження № 2/352/28/25
01 травня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді Струтинського Р.Р.
з участю секретаря Гребінника В.М.
представників сторін Челій-Пушкар О. І., Гандзюк Т. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_5 , про стягнення коштів на утримання спільного майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гандзюк Тетяна Олегівна до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , про усунення перешкод у користуванні спадковим майном, припинення дії договору оренди будинковолодіння, стягнення частини доходу від здачі будинковолодіння в оренду та стягнення моральної шкоди,
Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів про стягнення коштів на утримання спільного майна.
Заявлений позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_8 . Як спадкоємиця за законом, вона 22.02.2022 отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину на наступне майно: 1/20 частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/20 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; 1/5 частини житлового будинку загальною площею 68,3 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 ; 1/5 частини автомобіля AUDI A6, 2002 року випуску; 1/10 частини автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску. Поряд з цим вона є власником на праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу: частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/4 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; 1/2 частини автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску. Також на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона є власником частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Крім неї, спадкоємцями за законом є відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , яким належить кожному по 1/20 частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/20 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; 1/5 частини житлового будинку загальною площею 68,3 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 ; 1/5 частини автомобіля AUDI A6, 2002 року випуску; 1/10 частини автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску. Спадкове майно потребує витрат на його зберігання та утримання, а співвласники майна повинні нести витрати по утриманню майна на рівні з іншими власниками. Однак, відповідачі не приймають участі у збереженні, догляді та утриманні майна. За період з осені 2020 року по даний час нею витрачено на утримання майна 121719,20 грн (опалення будинків, що включає оплату за використаний газ та доставку газу- 52494,70 грн, створення належних умов зберігання домоволодіння в с. Угринів- встановлення охорони 36369,50 грн, обслуговування- 13370 грн, ремонт транспортних засобів з метою переміщення їх в с. Голосків- 4925 грн, створення умов для зберігання транспортних засобів- побудова навісу в с. Голосків- 14560 грн). Таким чином на утримання та збереження спадкового майна на кожного співвласника припадають витрати в розмірі 24343,84 грн. На її пропозиції до інших спадкоємців щодо утримання майна, відповідей вона не отримала, співвласники ухиляються від будь-якої участі в утриманні майна. Просила стягнути з відповідачів на її користь кошти на утримання спадкового майна, що в загальному розмірі становить 97375,36 грн, по 24343,84 грн з кожного, та стягнути судовий збір.
20.06.2023 позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник- адвокат Гандзюк Т. О. звернувся із зустрічним позовом до відповідачки про усунення перешкод у користуванні спадковим майном, припинення дії договору оренди будинковолодіння, стягнення частини доходу від здачі будинковолодіння в оренду та стягнення моральної шкоди.
Заявлений зустрічний позов представник позивача обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому нерухоме і рухоме майно, грошові кошти. На даний час Тисменицькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №303, і триває процедура спадкування майна та майнових прав, що належали ОСОБА_8 . Відповідно до спадкової справи, на спадкове майно претендує п'ятеро спадкоємців першої черги, серед яких син ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_6 , та неповнолітні дочки ОСОБА_3 , ОСОБА_3 . Відповідачці ОСОБА_1 22.02.2022 видано свідоцтва про право власності на спадкове майно, а саме: 1/20 частину будинковолодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , 1/5 частину будинковолодіння по АДРЕСА_2 , 1/5 частину автомобіля AUDI A6, 2002 року випуску, 1/10 частини автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску. Одночасно відповідачка ОСОБА_1 є власником на праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу, а саме: частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/4 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; 1/2 частини автомобіля CITROEN BERLINGO. Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 . Позивачу ОСОБА_2 та іншим спадкоємцям належить: 1/20 частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/20 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; 1/5 частини житлового будинку загальною площею 68,3 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 ; 1/5 частини автомобіля AUDI A6, 2002 року випуску; 1/10 частини автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску. Єдиним спадкоємцем хто отримав свідоцтва про право власності на майно є відповідачка ОСОБА_1 , однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Після смерті батька позивача, все нерухоме і рухоме майно фактично залишилося у володінні та користуванні ОСОБА_1 , яка ним користується. Зокрема, 16.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено договір оренди будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Дане будинковолодіння в цілому, відповідачка здала в оренду, не отримавши жодного дозволу від інших спадкоємців. За це отримує плату в розмірі 22275 грн або 550 доларів США, окремо ОСОБА_7 зобов'язався оплачувати комунальні послуги згідно показників лічильників та повідомлень. Також сторони передбачили можливість подальшого продовження відповідної оренди будинку, в тому числі автоматичну пролонгацію договору. Про даний факт позивач дізнався з сайту «ОЛХ», з даного приводу звертався в Івано-Франківське РУП ГУНП в Івано-Франківській області, та за наслідками проведеної перевірки підтверджено факт самовільної здачі ОСОБА_1 в оренду житлового будинку. Отже позивач розумів, що ОСОБА_1 порушує вимоги цивільного законодавства та права інших спадкоємців, однак через родинні зв'язки позивач не хотів звертатися за судовим захистом. Однак, звернувшись в суд з сумнівним позовом щодо стягнення з нього та інших спадкоємців витрат на утримання спільного сумісного майна, позивач змушений вжити дії з метою захисту та поновлення своїх прав власника. Представник позивача ствердила, що в останнього не було та не має на даний час ключів від вхідних дверей будинку в с. Угринів, а наявність з серпня 2022 року постійних орендарів взагалі виключає будь-яке користування позивачем цим будинком. Також після смерті батька, відповідачка 06.10.2022 самовільно вирішила встановити охорону в будинку по АДРЕСА_1 . Такі дії вона ні з ким не узгоджувала, оскільки дізнався про це лише з позову. Жодних паролів доступу позивач як співвласник будинку не має. Транспортні засоби на момент смерті ОСОБА_8 зберігались на подвір'ї будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що унеможливлює до них будь-який доступ через наявність парканів та охорони. Всі ключі від запалювання автомобілів знаходяться в ОСОБА_1 , яка і користується ними, що і призвело до необхідності проведення ремонту. Також, відповідачка, не будучи одноосібним власником будинку в АДРЕСА_2 , змінила вхідні замки, добудувала додаткову огорожу та нікого не допускає в будинок. Позивач ОСОБА_2 з 2016 року проживає в м. Києві, там працює та орендує квартиру разом зі своєю сім'єю. В особистій власності не має жодного нерухомого майна. Інколи він приїжджає в Івано-Франківську область з метою відвідування місць поховання його родичів, спілкування з друзями, кумами, що потребує наявності місця тимчасового проживання. Однак, через незаконну поведінку ОСОБА_1 , він не може користуватися будинками та автомобілями, які також частково йому належать. Позивач ніколи не надавав згоду ОСОБА_1 на те, щоб вона одноосібно здавала житловий будинок або робила це частково, оскільки це порушує його право. У зв'язку з цим його порушене право на володіння та користування житловими будинками, земельною ділянкою та транспортними засобами підлягає захисту, шляхом зобов'язання відповідачку ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні спадковим майном, та надання позивачу ключів від вхідних дверей будинків та автомобілів, паролів до сигналізацій, приладів охорони, що забезпечить безперервний доступ до об'єктів права власності, що йому належать. Також, у зв'язку з тим, що договір оренди житлового будинку в АДРЕСА_1 , укладений 16.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 порушує права позивача як власника майна, просить розірвати вказаний договір з часу ухвалення рішення судом, та фактично відновити становище, яке існувало до порушення права ОСОБА_2 . Враховуючи, що відповідачка з серпня 2022 року щомісячно отримувала орендну плату за будинок по теперішній час, у розмірі 22275 грн, чим порушила право власності позивача та право на отримання доходу від свого майна, з неї слід стягнути на користь позивача грошові кошти згідно частки у спільному майні, тобто 1/20 частину, що становить 13365 грн. Також діями відповідачки, позивачу завдано моральних страждань, які виявилися в постійній неможливості, починаючи з вересня 2020 року користуватись нерухомим та рухомим майном, яке йому належить, що в грошовому виразі становить 10000 грн. Просила задоволити позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі, та стягнути з відповідачки судові витрати.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 зустрічний та первісний позов об'єднано в одне провадження.
20.06.2023 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гандзюк Т. О. надіслала відзив на первісну позовну заяву, в якому зазначила, що її довіритель не визнає позов, вважає його необґрунтованим та безпідставним, мотивуючи наступним. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько відповідача ОСОБА_8 . ОСОБА_10 організаційними питаннями, витратами, пов'язаними з похованням батька займався відповідач. Внаслідок смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина, та на даний час Тисменицькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №303, і триває процедура спадкування майна та майнових прав, що належали ОСОБА_8 . Відповідно до спадкової справи, на спадкове майно претендує п'ятеро спадкоємців першої черги, серед яких син ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_6 , та неповнолітні дочки ОСОБА_3 , ОСОБА_3 . Таким чином, позивачка є спадкоємцем лише частини спадкового майна, зокрема їй належить 80% будинковолодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_3 % будинковолодіння по АДРЕСА_2 , 20% та 60% від двох транспортних засобів, які належали ОСОБА_8 , 20% від іншого цінного рухомого майна та грошових коштів. У той час відповідачу ОСОБА_2 належить: 5% будинковолодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , 20% будинковолодіння по АДРЕСА_2 , 20% та 10% від двох транспортних засобів, які належали ОСОБА_8 , 20% від іншого цінного рухомого майна та грошових коштів. Такі самі частки належать іншим спадкоємцям. Єдиним спадкоємцем, який отримав свідоцтва про право на спадщину на майно є позивачка ОСОБА_1 , інші спадкоємці поки що таким правом не скористалися, та це жодним чином не впливає на їх права. Позивачка повністю встановила контроль над всім майном, після смерті батька, відповідач жодного разу не був у будинковолодінні в АДРЕСА_1 , жодного разу не користувався транспортними засобами, йому не відомо в якому стані взагалі перебуває спадкове майно. Декілька разів у 2021 році заходив до будинку в с. Голосків, однак там не проживав та нічим не користувався, заходив туди після відвідин могили батька. В період з жовтня 2020 року до моменту фактичного одноосібного користування зазначеним будинком позивачкою, відповідач ОСОБА_2 оплатив комунальні послуги виключно за власною ініціативою, та не вимагав повернення частини цих коштів від інших спадкоємців. Однак позивачка вирішила, що майно належить їй одноосібно, а тому заборонила іншим спадкоємцям ним користуватися, змінила вхідні замки та перевезла туди свої речі, встановила додаткові паркани на вході. А після того, як ОСОБА_1 одноособово почала здавати будинковолодіння по АДРЕСА_1 орендарям, взагалі переїхала в будинковолодіння по АДРЕСА_2 , та почала там проживати. Вважає, що дії позивачки вчиняються всупереч законним правам та інтересам відповідача ОСОБА_2 . Витрати, які намагається стягнути позивачка з інших спадкоємців, є не що іншим як її власними витратами, не пов'язаними з підтриманням майна в належному технічному стані, чи витратами, які є необхідними для збереження майна. Позивачка жодного разу не зверталася ні в письмовому, ні в усному порядку стосовно встановлення порядку користування спільним нерухомим і рухомим майном, чи в наявності потреби у здійсненні витрат на утримання спільного майна з метою його збереження. Позивачкою не доведено, що нехтування відповідачами свого обов'язку по утриманню спільного майна, могло призвести до знищення цього майна. Після смерті ОСОБА_8 позивачка весь час одноособово користувалася майном, на власний розсуд для задоволення своїх потреб, а тому саме вона має нести витрати, які пов'язані з користуванням цим майном- комунальні витрати, ремонт транспортних засобів. Також з 16.08.2022 позивачка без погодження з іншими спадкоємцями здала за 550 доларів США в оренду будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Весь прибуток від цього вона отримує самостійно. Також орендар ОСОБА_7 сплачує комунальні платежі згідно умов договору орендодавцю. Таким чином, позивачка фактично повторно за рахунок інших спадкоємців хоче отримати плату за комунальні платежі, які вже сплачені ОСОБА_7 . Також не зрозуміло, який саме ремонт транспортних засобів та з якої причини робила позивачка, для чого встановлювала охорону в будинку, не узгоджуючи дане питання з іншими співвласниками. Просила в позові відмовити.
15.08.2023 позивачка ОСОБА_1 надіслала суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що майно потребує витрат на його зберігання та утримання, особливо в осінньо-зимовий період, незалежно від того, чи там хтось проживає, два будинки потребують поточних ремонтів, догляду за прибудинковою територією, схоронність від інших осіб. Так само і транспортні засоби, які внаслідок тривалого перебування під відкритим небом, зазнавали негативного впливу зовнішнього середовища. Відповідач ОСОБА_2 ніколи не цікавився спільним майном, не намагався вирішити спосіб користування та розпорядження майном. На її телефонні дзвінки не відповідав, направлений лист з письмовими пропозиціями щодо утримання та користування майном- не отримав. У доступі до спільного майна вона ніколи не перешкоджала, жодних ключів не змінювала, ворота відкриваються без ключів. Для належної схоронності будиковолодіння в с. Угринів була встановлена охорона, оскільки одночасно перебувати в двох будинках вона не мала змоги. Також в оренду ОСОБА_7 надано лише належну їй частину будинку- загальною площею 146 м кв, житловою площею 81 м кв, в користування надано тільки 4 кімнати будинку. Щодо автомобілів, то вона змушена була перемістити їх в с. Голосків, для належного зберігання та схоронності, де зроблено спеціальне накриття для зберігання одного з автомобілів. Просила заявлений нею позов задоволити.
15.08.2023 відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 надіслала відзив, в якому позовні вимоги не визнала, мотивуючи, що позивач ОСОБА_11 ніколи не цікавився спадковим майном, не намагався вирішити спосіб користування та розпорядження майном. Вона у доступі до майна ніколи не перешкоджала. В оренду надала ОСОБА_7 лише свою частину будинковолодіння, що і вказано в договорі оренди. Транспортними засобами вона не користувалась, оскільки має у власності автомобіль KIA PICANTO. Вважає, що ОСОБА_2 не наведено жодних доказів чинення нею перешкод у користуванні спадковим майном. Просила зустрічну позовну заяву залишити без задоволення.
12.10.2023 представник позивача за зустрічним позовом- адвокат Гандзюк Т. О. надіслала відповідь на відзив, у якому зазначила, що об'єктивна неможливість відвідувань будинковолодінь, що належать ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, обумовлена тим, що відповідачка з часу смерті ОСОБА_8 є єдиною фізичною особою, яка користується всім нерухомим і рухомим майном. Будинковолодіння в с. Угринів передано в оренду ОСОБА_7 , що виключає можливість ОСОБА_2 тв інших спадкоємців користуватися цим майном. Також відповідачка одноособово вирішила продовжити дію договору оренди від 16.08.2022 терміном ще на один рік, тобто до 16.08.2024. Жодного дозволу від інших спадкоємців на такі дії вона не отримувала. Крім того, твердження відповідачки, що вона надала в оренду лише свою частину будинковолодіння жодним чином не доведено, оскільки належна їй частка не є виділеною. Тобто поділу нерухомого майна не було між спадкоємцями, що унеможливлює одноособову передачу ОСОБА_1 належної їй частки житлового будинку без порушення прав інших співвласників. Таким чином, з поданого відзиву вбачається, що відповідачка не заперечує проти можливості користування спадковим майном ОСОБА_2 та стверджує, що не вчиняє жодних перешкод, при цьому продовжує здавати будинковолодіння в оренду, не повідомила позивачу за зустрічним позовом паролів до сигналізацій, приладів охорони, не надала ключів від вхідних дверей будинків та автомобілів. Просила зустрічний позов задоволити в повному обсязі.
21.11.2023 позивачка за первісним позовом подала суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій вказала, що з моменту подання позову до суду витрати на утримання майна збільшились. Зокрема для належного зберігання транспортного засобу CITROEN BERLINGO, нею здійснено переобладнання навісу на металевий гараж, для чого придбано необхідні матеріали вартістю 9440 грн. Таким чином, вартість утримання майна збільшилась на вказану суму, отже загальна вартість утримання майна становить 106815, 36 грн. Просила стягнути з відповідачів по 21363,07 грн з кожного.
28.11.2023 представник відповідача за первісним позовом- адвокат Гандзюк Т. О. надіслала заперечення щодо заяви про збільшення позовних вимог, в яких зазначила, що позивачкою не доведено, що ці витрати пов'язані з підтриманням майна в належному технічному стані, чи ці витрати є необхідними для його збереження. Вважає, що надана ОСОБА_1 накладна не відповідає вимогам щодо оформлення первинних документів, також вартість товару «профіль Т12 коричн.висота 2 м» під пунктом 1 та «щебінь» під пунктом 2 у накладній є умисно завищеною.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25.01.2024 провадження у справі за первісним позовом у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_9 закрито.
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивачки за первісним позовом- адвокат Челій-Пушкар О. І. у судовому засіданні первісний позов та заяву про збільшення позовних вимог підтримала, просила їх задоволити, зустрічну позовну заяву не визнала, просила відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача за первісним позовом- адвокат Гандзюк Т. О. в судовому засіданні первісний позов і заяву про збільшення позовних вимог не визнала, просила відовити в їх задоволенні, зустрічну позовну заяву підтримала, просила її задоволити.
Законний представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 за первісним позовом ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлена.
Треті особи за зустрічним позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_5 як законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились.
Третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, в поданій суду заяві пояснив, що дійсно 16.08.2022 між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди будинковолодіння по АДРЕСА_1 , де він проживає. Договір оренди весь час пролонгується, орендну плату він сплачує ОСОБА_1 .
Заслухавши представників сторін, суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, приходить до наступного.
Згідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Установлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема будинковолодіння в АДРЕСА_1 , земельну ділянку розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 , будинковолодіння в АДРЕСА_2 , автомобіль марки AUDI A6, 2002 року випуску, автомобіль марки CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску.
Спадкоємцями за законом першої черги вказаного майна є ОСОБА_1 як дружина покійного, та його діти ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
22.02.2022 ОСОБА_1 отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину на 1/20 частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/20 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; 1/5 частини житлового будинку загальною площею 68,3 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 ; 1/5 частини автомобіля AUDI A6, 2002 року випуску; 1/10 частини автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску (т.1, а.с.6,12, 15-16). Крім того, ОСОБА_1 є власником на праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу відповідно до свідоцтв про право власності від 22.02.2022 (т.1, а.с.10,14): частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/4 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; 1/2 частини автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску. Також на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.12.2018 ОСОБА_1 є власником частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 (т.1, а.с.8).
Також, ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 належить кожному по 1/20 частини житлового будинку загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 ; 1/20 частини земельної ділянки розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; 1/5 частини житлового будинку загальною площею 68,3 кв м та господарсько-побутових споруд, що знаходяться в АДРЕСА_2 ; 1/5 частини автомобіля AUDI A6, 2002 року випуску; 1/10 частини автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску.
На даний час Тисменицькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №303, і триває процедура спадкування майна та майнових прав, що належали ОСОБА_8 (т.1, а.с.31).
Отже встановлено, що сторони є власниками нерухомого і рухомого майна, яке є спільною частковою власністю у зв'язку зі спадкуванням.
Згідно до ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Окрім того, у ст. 13 Конституції України також закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктів власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків. Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду №61-13902св20 від 18.02.2021, відповідно до якої спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Згідно до ч.1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно, може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. Кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підтвердження своїх вимог позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 надала витяги з особистого кабінету про історію платежів за газ та за доставку газу за адресами: АДРЕСА_4 (а.с.17-24), копії товарних чеків від 20.09.2022, 22.09.2022, 07.09.2022, 06.09.2022, 09.09.2022, 01.09.2022, 21.10.2021 (т.1, а.с.25, зв. ст., а.с.26-27 ), протокол погодження вартості монтажу охоронної сигналізації №СФ-0000123 від 06.10.2020 на суму 36369,50 грн (т.1, а.с.28), акт звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с. 29), накладну №191 від 17.11.2023 на суму 9440 грн (т.2, а.с.119).
З огляду на встановлені обставини, судом установлено, що ОСОБА_1 проживає у будинковолодінні по АДРЕСА_2 , також ОСОБА_1 одноосібно уклала договір оренди житлового будинку від 16.08.2022 по АДРЕСА_1 з ОСОБА_7 , за що отримує кошти (т.2, а.с.17-19), а також самостійно, на власний розсуд установила охорону будинковолодіння АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 28-29). Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 працює і проживає разом зі своєю сім'єю в м. Києві, інші відповідачі, зокрема неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_3 також проживають за іншими адресами, що не заперечувала сторона позивачки за первісним позовом, відповідно всі вони не користуються комунальними послугами, не отримують прибуток від здачі в оренду спадкового майна.
Суд звертає увагу, що встановлення охорони та її обслуговування в будинку по АДРЕСА_1 не є витратами в розумінні ст. 360 ЦК України, оскільки відповідачі не проживали на час укладення позивачкою ОСОБА_1 договору про охорону будинку, згоди на укладення цього договору вони не надавали, ці витрати не відносяться до тих, які необхідні для управління, утримання та збереження будинку (його споживчих властивостей).
Тому відсутні підстави покласти витрати по охороні будинку на відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 .
Аналогічно не підлягають стягненню з відповідачів кошти за ремонт транспортних засобів з метою переміщення їх в с. Голосків, створення умов для зберігання транспортних засобів- побудова навісу в с. Голосків, оскільки ці витрати не доведені належними та достатніми доказами, а також не доведено необхідності понесення таких витрат.
Щодо витрат ОСОБА_1 на опалення будинку в с. Голосків, Коломийського району, суд зазначає, що цією послугою користується суто позивачка як споживач, оскільки проживає у ньому, а відповідачі, які там не проживають, не є споживачами даної послуги. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг, направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб'єкта сервітуту тощо), і споживаються саме відповідним суб'єктом, а не для управління, утримання і збереження майна, що перебуває в спільній частковій власності. Крім того, надані розрахунки частково за 2023 рік, коли будинок АДРЕСА_1 уже знаходився в оренді ОСОБА_7 , а згідно договору оренди комунальні послуги сплачує останній.
Отже, суд приходить до висновку, що понесені ОСОБА_1 витрати, не стосуються витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, та у неї відсутнє право на стягнення в порядку регресу з відповідачів частки понесених нею витрат пропорційно до належних відповідачам часток нерухомого і рухомого майна.
Ураховуючи викладене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , законний представник яких є ОСОБА_5 про стягнення коштів на утримання спільного майна, задоволенню не підлягає, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.
Установлено, що позивачу ОСОБА_2 та відповідачці ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності нерухоме та рухоме майно, а саме: будинковолодіння загальною площею 183,8 кв м, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка розміром 0,1616 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; будинковолодіння загальною площею 68,3 кв м, що знаходиться в АДРЕСА_2 ; автомобіль марки AUDI A6, 2002 року випуску; автомобіль марки CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску. Треті особи ОСОБА_9 та неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_3 теж є співвласниками вказаного майна.
Правовстановлюючі документи на частину зазначеного майна отримала лише відповідачка ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 на даний час перебуває в процесі отримання документів.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 набув право власності на частину спадкового майна з моменту відкриття спадщини, а саме з часу смерті спадкодавця ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, в разі відсутності згоди у визначенні порядку користування житлом між співвласниками, особа має право звернутися з позовом до інших співвласників про визначення порядку користування житлом, або ж вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Порядок користування майном, що перебуває у спільній сумісній чи частковій власності, також регулюється договором, укладеним співвласниками такого майна.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
Під речовим правом розуміється такий правовий режим речі, який підпорядковує цю річ безпосередньому пануванню особи.
Судом ураховуються правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11, відповідно до яких у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм житловим приміщенням, власник має право вимагати усунення таких перешкод в судовому порядку.
Факт непроживання позивача ОСОБА_2 у спадковому житлі, неможливості користування транспортними засобами, що частково є його власністю, та відсутність можливості для цього, тобто порушення відповідних прав, на переконання суду, встановлений та підтверджується матеріалами справи.
Зокрема, відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що позивач ніколи не звертався до неї з пропозиціями та не висловлював намір на проживання у будинку, чи користування автомобілями, не просив надати йому ключі, також вона не змінювала вхідні замки.
Іншими словами відсутність ключів у ОСОБА_2 від вхідних дверей будинків, ключів до транспортних засобів, установлена.
Відповідне відношення ОСОБА_1 до заявлених позовних вимог чітко підтверджує доводи позивача щодо наявності у нього перешкод у користуванні будинками та транспортними засобами.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що власник не повинен узгоджувати чи звертатися з певними пропозиціями до інших власників щодо користування своїм майном (за виключенням обставин щодо свідомого створення перешкод у користуванні чи розпорядженні таким), а за будь-яких обставин мати можливість реалізувати права власника, зокрема безперешкодного входу у будинок.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 306/2659/16-ц, застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Зобов'язання відповідачки лише не чинити перешкод у користуванні майном не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки сам по собі не призводить до безперешкодного входження позивача у спірні будинки чи користування транспортними засобами, та можливості його проживання (перебування) у такому, як і не виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.
Ефективним способом захисту прав позивача за встановлених судом обставин є надання повного доступу до будинків, автомобілів, та надання ключів і паролів до сигналізації.
Той факт, що позивач ОСОБА_2 добровільно та певний час у будинках не проживав, не користувався транспортними засобами, не є підставою для відмови йому у захисті порушеного права, оскільки право власності є абсолютним правом, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом.
Зазначені обставини жодним чином не спростовані стороною відповідачки ОСОБА_1 , протилежного не доведено.
Таким чином, вимога про усунення перешкоди в користуванні житловими будинками, розташованими в АДРЕСА_1 , в АДРЕСА_2 , транспортними засобами, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 надати позивачу ключі від вхідних дверей будинків та автомобілів, паролів до сигналізації, приладів охорони, знайшла своє підтвердження, та підлягає до задоволення.
Щодо припинення дії договору оренди будинковолодіння, шляхом його розірвання, слід зазначити наступне.
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно до ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Згідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому. Наймач житла у багатоквартирному будинку має право користування майном, що обслуговує будинок (стаття 812 ЦК України).
У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла (стаття 826 ЦК України).
16.08.2022 між відповідачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено договір оренди будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Згідно умов договору, ОСОБА_1 отримує орендну плату в розмірі 22275 грн або 550 доларів США, окремо ОСОБА_7 зобов'язався оплачувати комунальні послуги згідно показників лічильників та повідомлень. Також сторони передбачили можливість подальшого продовження відповідної оренди будинку, в тому числі автоматичну пролонгацію договору.
За договором оренди наймодавець має право передати іншій особі в користування житло за умови, якщо такий наймодавець є власником цього житла. В даному випадку, між усіма власниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 , не визначено порядок користування будинком, 1/20 частка якого належить зокрема позивачу ОСОБА_2 , а тому за відсутності згоди останнього інший (новий) співвласник, відповідачка ОСОБА_1 не мала права здавати у найм спірне будинковолодіння, в тому числі розпоряджатися частками, які їй не належать. Твердження ОСОБА_1 про те, що вона надала в оренду тільки належну їй частину будинку, не заслуговує до уваги, оскільки зазначене будинковолодіння є неподілене між усіма спадкоємцями, та її частка не є виділеною.
Отже, підсумовуючи наведене, особа має право передати у користування іншим особам належну їй, на праві спільної часткової власності, частину будинку виключно за згодою інших співвласників.
Обраний позивачем ОСОБА_2 спосіб захисту, зокрема шляхом розірвання договору оренди, незалежно від наявності вчинених в подальшому з цим наймачем договорів оренди будинку, повністю забезпечує поновлення порушеного права власника ОСОБА_2 , а отже, є ефективним. Тому вимога про розірвання договору оренди підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У відповідності до ст.359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Як установлено з договору оренди від 16.08.2022, сторонами встановлено розмір щомісячної орендної плати в сумі 22275 грн еквівалентні 550 доларів США.
За таких обставин, ураховуючи розмір частки позивача ОСОБА_2 у спільній частковій власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а саме 1/20 частину, суд уважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 13365 грн (267300 грн сума орендної плати за один рік з серпня 2022 по серпень 2023 х 0,05 (1/20)= 13365 грн).
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд уважає, що позивачу ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, оскільки він зазнав певних страждань від неможливості користування спадковим майном, що є пам'яткою після смерті його батька. Ураховуючи глибину душевних страждань позивача, при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд уважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_2 в розмірі 2000 грн.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
У свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України
Відповідно до положень ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що судом задоволено частково зустрічну позовну заяву, з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір на загальну суму 3972, 32 грн (1073,60 +1073,60+1073,60+ 214,72+536,80).
На підставі наведеного, відповідно до ст. 16, 23, 203, 319, 321, 328, 355, 356, 358, 359, 360, 386, 391, 396, 759, 761, 810, 1167, 1216 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_5 , про стягнення коштів на утримання спільного майна- відмовити.
Позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гандзюк Тетяна Олегівна до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , про усунення перешкод у користуванні спадковим майном, припинення дії договору оренди будинковолодіння, стягнення частини доходу від здачі будинковолодіння в оренду та стягнення моральної шкоди- задоволити частково.
Розірвати договір оренди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 16.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_2 житловим будинком, загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутовими спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловим будинком, загальною площею 68,3 кв м та господарсько-побутовими спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельною ділянкою розміром 0,1616 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобілем AUDI A6, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобілем CITROEN BERLINGO, д.н.з. НОМЕР_2 , у тому числі шляхом надання ОСОБА_2 ключів від вхідних дверей будинків та автомобілів, паролів до сигналізації, приладів охорони.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/20 частину доходів згідно його частки у спільному майні, отриманих від здачі в оренду житлового будинку, загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 13365 (тринадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 2000 (дві тисячі) грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3972 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн 32 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка за первісним позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
представник позивачки- адвокат Челій-Пушкар Олена Іванівна, вул. Відкрита, 18/13, м. Івано-Франківськ.
Відповідачі: позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
представник відповідача- адвокат Гандзюк Тетяна Олегівна, АДРЕСА_6 .
ОСОБА_3 , АДРЕСА_7 ;
ОСОБА_4 , АДРЕСА_7 ;
законний представник: ОСОБА_5 , АДРЕСА_7 .
Повне судове рішення складено 07.05.2025.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ